«Після півтора року ув’язнення вже не могла пересуватися самотужки» — 72-річна жінка про утримання в окупації
«Мене затримали 12 червня 2018 року. Це ж було літо. Я прийшла в «МГБ» сама у літній сукні та босоніжках. Теплі речі мені згодом принесли, а у босоніжках так і проходила півтора року. Пам’ятаю, йду по снігу на допит, майже як босоніж, ніг не відчуваю», — говорить 72-річна мешканка окупованого Харцизька Донецької області Зінаїда Мальцева.
Представники незаконних збройних формувань затримали жінку за вісім місяців після арешту її сина — Максима Тимофєєва. Обох бойовики звинуватили у шпигунстві на користь України, «судили», призначили понад десять років покарання та спрямували відбувати його до колоній суворого режиму. Мальцеву, яка після півтора року ув’язнення вже не могла пересуватися самотужки, вдалося звільнити 29 грудня 2019 року, її син — Максим Тимофєєв перебуває у заручниках досі — вже майже чотири роки.
«Нас з Максимом затримали лише тому, що ми були незгодні з тим, що відбувається у Донецьку — що захоплюються будівлі, ходять люди зі зброєю та їздять на танках, і говорили про це», — нині згадує Мальцева.
Вона розповідає, як її, жінку похилого віку, бойовики утримували у СІЗО, морально виснажували, не надавали медичну допомогу та розповідали страшні новини про сина.
«Максим — інвалід, він хвора людина. Будь ласка, не бийте його», — весь час просила вона, але тим часом терпіла знущання над собою. «Слідчий «МДБ ДНР» Шонія, давав вказівки головному оперу СІЗО Яні Олегівні, аби наді мною знущалися. Наприклад, в березні місяці 2019-го мені заборонили користуватися у камері чайником. Тобто весь місяць я милася холодною водою, я не могла попити чай, бо для цього ми гріли воду. Застудилась, хворіла… Або бувало вночі сплю, а до мене підходить ув’язнена Аня — ополченка, як схопить мене за палець і вивертає його. Просинаюся від болю і страху».
Нагадуємо, в рамках проєкту “Жіноче обличчя заручників Донбасу”, що реалізується за фінансової підтримки Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kiew, МІПЛ продовжує розповідати історії заручниць, а також дружин і матерів заручників, які намагаються звільнити рідних людей з полону.
