Send Lette
Насильницькі зникнення

«Подивилися у телефон: “О, хлопче, ти приплив!”». Затриманого при виїзді з Маріуполя волонтера утримують чотири місяці 

Сергій Табачук — дніпровський волонтер-доброволець, який у березні цього року викликався евакуювати цивільних із Маріуполя. Та на першому ж російському блокпості його затримали військові РФ. 

Лише з недостовірних джерел відомо, що волонтера можуть тримати в колонії в Оленівці Волноваського району Донецької області. Там, де раніше утримували й іншого волонтера з Дніпра — Ігоря Талалая, який проходив в колонії фільтрацію.

Ігор Талалай: три місяці «фільтрації» в катівнях окупованої Донеччини

Чому затримали Табачука, рідні не знають. МІПЛ розповідає, що відомо про Сергія та про його зникнення. 

Допомагав онкохворим дітям


«Сергій — витончена і творча натура, він взагалі не підходить для військової справи. Інколи він грав зі мною в лазертаг — це єдиний випадок, коли він одягав камуфляж», — розповідає у коментарі МІПЛ В’ячеслав, брат Сергія. 

Кілька років Сергій допомагав дітям — працював з ними в онкоклініках після курсу хіміотерапії.

«Діти бачили в ньому друга чи навіть батька, — розповідає В’ячеслав. — Він до них дуже бережно ставиться. До війни Сергій також водив туристів у походи. І якщо в поході є діти, то всі діти біля нього. Він відразу шукає їм якусь розвагу, сам із ними розважається».  

Грав на духових інструментах, організовував свята, створював костюми — це те, чим займався Сергій у мирний час. 

Сергій Табачук

Волонтерство вже тоді займало велику частину його життя. В’ячеслав каже: Сергій ніколи не виводив на перший план власну користь, а завжди намагався принести користь оточуючим. Початок повномасштабної війни лише підтвердив це.  

Узяв кредит, аби врятувати людей


«З початку вторгнення Сергій мене набрав і спитав, що я робитиму. Ми знайшли хлопців, які возили шини на блокпости. Працювали з ними. Потім вантажили пісок, а потім Сергій став волонтером на вокзалі — приймав переселенців. Там він був, наче у своєму середовищі», — розповідає В’ячеслав. 

Згодом потреба у волонтерах на вокзалі зникла, тож Сергій почав шукати тих, хто займається евакуацією. Волонтерство, каже його брат, виснажило чоловіка, зокрема в фінансовому плані — роботи тоді не було. 

Сергій взяв у кредит 2000 гривень, заправив свою машину та почав готуватися до поїздки в Маріуполь, аби евакуювати людей. У машину завантажив безліч потрібних речей — від їжі до спальних мішків.    

Рідним чоловік не зізнався, що їде в Маріуполь — боявся, що відмовлятимуть. Його родина дізналася про це в день зникнення Сергія від інших волонтерів.

Тут важливо зазначити один момент із біографії Сергія. Коли Росія тільки починала свою агресію проти України, ще в 2014 році, Сергій працював будівельником у Москві. Тоді його та інших працівників, які працювали з ним, заарештували. Сергій не виходив на зв’язок майже два місяці. Його рідні нічого не знали про те, хто і чому його тримає в неволі. Згодом чоловіка депортували в Україну і поставили відмітку в паспорті, що він нев’їздний у Росію. 

Можливо, припускає брат Сергія, це і є однією з причин, чому тепер чоловіка так довго тримають в заручниках.

Росіянам щось не сподобалося в телефоні


У середині березня волонтери формували дві колони, аби поїхати по людей у Маріуполь. Перша колона виїхала 18 березня. У ній був уже згаданий вище Ігор Талалай. А друга колона, в якій їхав Сергій, стартувала 19 березня рано-вранці. Вони мали б зустрітися в Запоріжжі, але через недоліки в організації розминулися — перша колона в той час була вже в Мангуші, що за кілька кілометрів від Маріуполя.

Те, що колони не змогли зустрітися, призвело до того, що поїхали вони в Маріуполь різними маршрутами. Перша вдало в’їхала в місто та розпочала евакуацію. Натомість Сергія зупинили на першому ж російському блокпості. 

Розташований він у Запорізькій області на трасі між містами Оріхів та Токмак Запорізької області, поблизу розвилки та дороги в напрямку міста Пологи.

В’ячеслав говорить, що разом із Сергієм було лише кілька машин і назвати це колоною навряд чи можна.

«Звільнити тих, хто опинився у фільтраційних таборах»: посли країн ОБСЄ відреагували на дослідження МІПЛ

«Ті, хто замикали колону, бачили, що військові на блокпості взяли в нього телефон та почали перевіряти. Їхня реакція була типу: “О, хлопче, ти приплив”. Нібито щось компрометуюче знайшли. І його затримали», — розповідає В’ячеслав зі слів очевидців.

Він припускає, що Сергій міг не почистити свій телефон перед поїздкою, а там могли бути фото на тлі українського прапора чи щось на кшталт цього — Сергій не приховував свою проукраїнську позицію. 

Сергій Табачук

Після затримання рідні дзвонили на номер Сергія, але слухавку брали сторонні люди. Згодом почали відхиляти виклик. Після цього більшість номерів, з яких дзвонили рідні Сергія, опинилися в чорному списку.

Поїхати на блокпост по гарячих слідах було неможливо — тоді в Запорізькій області оголосили комендантську годину на дві доби, а згодом росіяни окупували й інші населені пункти, які потрібно проїхати, аби дістатися до блокпоста.  

Навіщо росіянам цивільні полонені?


Експерт МІПЛ та юрист Регіонального центру прав людини Микола Кіккас говорить, що знати достовірно, для чого росіяни утримують цивільних, ми не можемо. Однак є припущення.

“Росіяни можуть поповнювати таким чином обмінний фонд, можуть схиляти людину до співпраці з їхніми спецслужбами, можуть інкримінувати їм якісь “злочини за законами “ДНР”. А іноді можуть не мати жодної чітко визначеної мети — схопили в гарячці, а потім не знають, що далі з людиною робити, от і тримають. Такий беззмістовний варіант я б теж не відкидав”, — зазначає Микола Кіккас. 

Він наголошує, що в будь-якому випадку це є грубим порушенням права на особисту свободу (ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). А також воєнним злочином — незаконним позбавленням волі особи, що перебуває під захистом МГП. Сергій є цивільним, а отже захищається нормами ІV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. 

Окрім норм МГП та загальних норм прав людини, уточнює Кіккас, випадок Сергія Табачука однозначно охоплюється Конвенцією ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. 

“Згідно з цією конвенцією близькі люди зниклої особи мають беззаперечне право отримувати інформацію про місце її перебування, а також на подальшу швидку та адекватну компенсацію за страждання, спричинені насильницьким зникненням. Тому, залишаючи рідних без відомостей про зниклого, РФ в черговий раз порушує міжнародне право”, — пояснює експерт МІПЛ.  

Також, на його думку, тривале утримання людини без забезпечення родичів належною інформацією про місце її перебування, а також без можливості з нею зустрітися, може становити нелюдське поводження щодо родичів зниклого.

Артур Пріхно, журналіст МІПЛ

—————

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Чонгар, Крим, колаборанти, суд і підкуп: як із російської вʼязниці врятували родину херсонців

Рік родина Барчуків із Херсону провела у російському полоні. Першим окупанти затримали Сергія Барчука, 35-річного заступника керівника Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він, виконуючи рекомендації згори, почав ховати державне майно, але згодом росіяни влаштували на нього засідку. Після того, як чоловік зник, його родина, взялася ховати те, що Сергій вже встиг винести. Але вони також опинилися за гратами.

29 Квітня 2024

Насильницькі зникнення
Рік російського полону. Як родина херсонців, що хотіла зберегти державне майно, опинилася під “арештом”, але вирвалась на свободу

МІПЛ розповідає історію викрадення росіянами Сергія Барчука, 35-річного заступника керівника Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, та його рідних, які намагалися захистити державну офісну техніку від російських мародерів, а натомість провели понад рік в окупаційних СІЗО, витримали тортури, знущання і все ж дочекалися свого звільнення. 

22 Квітня 2024

Насильницькі зникнення
Звільніть наших рідних! У Києві вимагають повернути цивільних з полону

У столиці рідні цивільних заручників, колишні бранці РФ, представники правозахисних організацій та Омбудсмена провели акцію на підтримку незаконно утримуваних Росією громадян України. Її організувала ГО “Цивільні в полоні”, яка об’єднує рідних близько 280 цивільних заручників.

10 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
СБУ, чат-боти і TikTok: 53 справи щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

17 Травня 2024

Війна і правосуддя
Дві справи про захоплення цивільних на Чернігівщині: аналіз роботи адвокатів

Під окупацією Росії села Іванівка та Слобода Чернігівської області були з 5 по 30 березня 2022 року. Там в один день сталося два випадки, справи про які наразі слухає Чернігівський районний суд. Слідство встановило, що в Слободі російські військові Петро Базаров та Євгеній Басов затримали цивільного Віталія Карпенка, схопили його на вулиці, забрали телефон і в магазині били і погрожували вбити. А в Іванівці двоє інших росіян, Микола Будаєв і Файзибек Нематов, напали на подружжя Яцюків — Наталію та Олександра. Військові обшукали їхнє обійстя, погрожували вбивством, тримали жінку в підвалі. Цих чотирьох військових обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни. Справу Будаєва та Нематова суд слухає з травня, а Басова та Базарова — з листопада 2023 року. Обидві — заочно.

16 Травня 2024

Війна і правосуддя
Закликаємо Верховну Раду не приймати законопроєкт № 7033-д, який обмежує доступ до судових рішень

2 травня 2024 року Комітет з питань правової політики Верховної Ради України повторно розглянув та рекомендував проєкт закону № 7033-д до голосування у парламенті. Цей законопроєкт обмежує доступ до інформації та рішень судового реєстру, які становлять значний суспільний інтерес і є важливими для реалізації функцій громадського контролю за діяльністю органів правопорядку.

16 Травня 2024

Більше публікацій