Потрапили в полон і зникли: як росіяни викрали чотирьох захисників Ірпеня і де вони тепер
Наступ російських військ на Київщину в лютому-березні 2022 року — час кривавих боїв, під час яких російські військові захоплювали в полон не лише військових, але й цивільних українців. Їх катували, розстрілювали, а тих, кого лишали вживих, вивозили в Росію. Про те, як це відбувалося, МІПЛ розповідала в історії Олександра Ковальчука, який став свідком полону та вивезення в РФ десятків українців, зокрема чотирьох молодих ірпінців — Артура Баранця, Руслана Філіпенка, Олексія Ященка та Дениса Дерев’янчука. Про їхній полон — у цьому матеріалі.
Як двоє поліцейських, айтівець і працівник магазину пішли захищати Ірпінь
Руслан Філіпенко працював у поліцейському відділку села Капітанівка Київської області разом зі своїм другом Артуром Баранцем. “Син у 2017 році вступив до Національної академії внутрішніх справ, з жовтня 2018-го працював у карному розшуку, — розповідає МІПЛ Валерія Філіпенко, мама Руслана. — В березні 2022 року він мав отримати диплом, але не склалося. Група автоматом здала держіспити, а мені зателефонували і сказали, що відрахували його через неявку. З Артуром вони були знайомі давно. У грудні 2022-го Руслан перевівся до нього у відділ, працювали разом”.
Руслан Філіпенко так і не отримав диплом вишу – через неявку на іспит, бо вже був у полоні на той час. Фото: сімейний архів родини Філіпенко
25 лютого Руслан Філіпенко, Артур Баранець та їхній друг Олексій Ященко виїхали разом із родинами на Закарпаття, та згодом повернулися в Ірпінь.
“Вони приїхали на Закарпаття, зранку прийшли в поліцейський відділок у місті Хуст відмітитися, а потім відправилися назад, в Ірпінь, де вже були записані до ТрО міста. Коли вони повернулись, там тривали бої. Артур мені телефонував першого березня, казав, що буде в ТрО. Вони всі (Артур, Руслан та Олексій) вступили до ТрО, але тоді це був добровольчий батальйон”, — пояснює Леся Баранець, мама Артура Баранця.
Леся Баранець показує фото сина Артура. Фото: Віктор Ковальчук
За її словами, після повернення до Ірпеня хлопці жили разом у будинку Олексія Ященка. Формально вони рахувалися захисниками міста — мали посвідчення муніципальної варти. Рідні кажуть, що серед іншого чоловіки допомагали з евакуацією цивільних. У ТрО познайомилися з IT-фахівцем Денисом Дерев’янчуком, на автівці якого їздили по регіону, виконуючи завдання командування.
Анастасія, дружина Дениса Дерев’янчука, розповідає МІПЛ, що 24 лютого він вивіз її та двох синів до батьків у Хмельницьку область, а 26 лютого сказав, що повертається в Ірпінь волонтерити. “Домовлялись, що він буде зранку, в обід і ввечері мені відписувати, що відбувається та де він зараз. Він приїхав в Ірпінь до знайомої, йому видали довідку на авто — дозвіл їздити в комендантську годину”, — говорить Анастасія.
Анастасія, дружина Дениса Дерев’янчука. Фото: Віктор Ковальчук
Замість матраців для росіян
Рідні тримали зв’язок із захисниками аж до 2 березня 2022 року. “2-го зранку він мені писав, тоді в обід у спільному чаті писав. У мене на телефоні завжди його локація була, 2-го березня о 16.30 — Ірпінь, вулиця Соборна на перетині з Тургенівською. Чому там, не знаю, можливо, щось із інтернетом було. Ми “пробивали” його номер пізніше, о 18 годині бучанська вишка бачила його телефон у районі “Епіцентру”. Я розуміла, що щось не те, сусідів просила перевірити, але вдома його не було. Я телефонувала в штаб, мені казали: “Не хвилюйтеся, він із великими хлопцями поїхав, може, переховуються в підвалі десь”, — згадує Анастасія, дружина Дениса Дерев’янчука.
Валерія Філіпенко (ліворуч) та Анастасія, дружина Дениса Дерев’янчука (праворуч). Фото: Віктор Ковальчук
Валерія Філіпенко каже, що після 2 березня син спілкувався зі своєю нареченою Тусею, близько 12 години дня сказав, що “їдуть у справах ТрО”. Але які саме справи і куди прямували хлопці, рідні не знають.
Ось, що каже Леся Баранець: “2 березня їм дали завдання їхати на наші блокпости, везти щось, напевно, провізію. А як повертались назад, то десь неподалік міста Ворзель їх зустрів російський танк”.
Леся Баранець, мама Артура Баранця. Фото: Віктор Ковальчук
Світло на обставини затримання захисників Ірпеня проливає Олександр Ковальчук, цивільний, якого росіяни викрали в селі Микуличі. У той момент він був на цьому російському танку разом із іншим цивільним Сергієм Ковальчуком. Очі у них були зав’язані, проте вони чули, що окупанти затримують автомобіль із чоловіками. “Ми раптом почули постріли, крик: “Бігом, ось вони!” І саме тоді росіяни затримали чотирьох чоловіків, — згадує Ковальчук. — Їхніх прізвищ ми не знали, але зрозуміли, що вони були в автомобілі, його зупинили, почали розстрілювати”. Поранених, каже свідок, не було, росіяни потім казали, що в автівці нібити було п’ятеро, тож комусь вдалося втекти.
Олександр Ковальчук чув, як російські солдати затримували ірпінських захисників. Фото: Віктор Ковальчук
“Одного, який найбільший із них, росіяни вдарили у стегно штик-ножем, поранили. Усіх їх сильно побили. Потім, коли нас усіх на ніч кинули в яму, я розв’язався, масажував хлопцям руки, щоб кров запустити. У пораненого росіяни забрали кросівки, то я своїм кожухом його накрив, щоб ноги не відмерзли”, — розповідає Олександр Ковальчук, про чий полон МІПЛ уже писала.
Пораненим був Денис Дерев’янчук. Наступні два дні полонених зв’язаними возили на БМП, використовуючи замість матраців. Пізніше Олександр вмовив військових РФ зробити Денису перев’язку.
Четвертого березня їх привезли в Гостомель у холодильні приміщення, де росіяни масово утримували викрадених українців. Там шляхи оборонців Ірпеня і Олександра Ковальчука розминулися.
“У нас також є відео допиту Руслана і Артура, яке злили в мережу. Воно називається 1488. Відео з’явилося наприкінці березня, так ми зрозуміли, що хлопці живі, але перебувають у полоні окупаційних військ”, — додає Леся Баранець.
В інтернеті є відео допиту Артура та Руслана. Фото: Віктор Ковальчук
Рідні припускають, що з Гостомеля всіх чотирьох чоловіків росіяни вивезли 6 березня, аби доставити у в’язницю на території РФ. “Думаю, 6 березня вже вивезли. Тому що 7-го свідки, які перебували в гостомельських холодильниках, Олексія там уже не бачили. Тобто вони одних вивезли звідти, а наступних завезли”, — каже Людмила Машкова, мама Олексія Ященка.
Людмила показує фото сина Олексія в телефоні. Фото: Віктор Ковальчук
Сліди губляться в Росії
Під час пошуку зниклих Баранця, Ященка, Філіпенка та Дерев’янчука рідні особисто опитали трьох свідків. Один із них — вже згаданий вгорі Олександр Ковальчук, він бачив хлопців у перші два дні після затримання. Другим свідком став Микола Савчук із села Андріївка Київської області. Перед тим, як його перевели до Курського СІЗО № 1, він перебував у таборі для українських полонених у Курській області. В його наметі, каже, деякий час перебував поранений штик-ножем Денис Дерев’янчук.
МІПЛ також поспілкувалася з Миколою Савчуком. На запитання, чи доводилося йому чути прізвища Баранець, Філіпенко, Ященко, Дерев’янчук, свідок заперечує. Але підтверджує, що в наметі для поранених перед перевезенням до СІЗО в Курську дійсно бачив пораненого в стегно великого лисого чоловіка з бородою у військовій формі, можливо, Дениса Дерев’янчука. Проте Микола не говорив із ним та не має жодних даних про його обставини потрапляння в полон, як і про долю інших полонених захисників Ірпеня — Артура Баранця, Руслана Філіпенка та Олексія Ященка.
Анастасія показує фото чоловіка Дениса Дерев’янчука. Фото: Віктор Ковальчук
Подальші пошуки слідів зниклих хлопців вивели рідних на Брянське СІЗО № 2 в Новозибкові. “Свідок, який там чув прізвища Баранець та Деревʼянчук, це військовий Сергій Левченко. Мені він сказав, що в його камеру на другий поверх спустили хлопця з пʼятого поверху, вони обмінювались даними, з ким сиділи. І той сказав, що на пʼятому поверсі в Новозибкові він був у камері з Дерев’янчуком та Баранцем. Більше нічого не розповів”, — каже Анастасія, дружина Дениса Дерев’янчука.
Щодо Руслана Філіпенка у рідних певний час були припущення, що його вивезли на окуповану частину України. “16 грудня 2022 року мені зателефонував із луганського номеру невідомий хлопець, який перелічив чотирьох із датами народження і спитав: “Хто вам найближчий із усіх?” Я сказала про Руслана. Він поклав слухавку, буквально кілька секунд минає і мені приходить повідомлення, що ваш син живий. Я запитала, хто це? Він відповів, що решта також живі, мене просили повідомити. З того часу той номер не працює. Я думала, вимагатимуть щось, але нічого далі не трапилося. Ще було смс колишньому керівнику сина, що Руслан у полоні. Дані про ці номери ми передали в СБУ та ГУР”, — розповідає МІПЛ Валерія Філіпенко. Інформація про перебування сина в колонії на території так званої “ЛДНР” не підтвердилися. Пізніше його прізвище та ім’я з’явилися на російському сайті, де складають базу нібито полонених захисників України.
На телефон мами Руслана Філіпенка надійшли дивні повідомлення про нього. Фото: Віктор Ковальчук
Досі МКЧХ не підтвердив перебування чоловіків у полоні. Натомість НІБ повідомив рідним, що, за його інформацією, вони в полоні. Чітких свідчень про місця утримання викрадених Артура Баранця, Руслана Філіпенка, Олексія Ященка та Дениса Дерев’янчука станом на 15 жовтня немає. Мама Олексія Ященка Людмила Машкова вважає, що хлопців могли перевезти в секретне місце, яким керує ФСБ.
Людмила Машкова, мама Олексія Ященка, шукає сина. Фото: Віктор Ковальчук
Якщо вам відома будь-яка інформація про місце перебування викрадених чоловіків, будь ласка, повідомте про це МІПЛ.
