Send Lette
Адвокація

Право на справедливість. Як не забути про інтереси потерпілих під час документування воєнних злочинів

Медійна ініціатива за права людини у рамках правозахисної програми Rights Now 21 Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA провела дискусію про документування воєнних злочинів. Коло проблем  надзвичайно широке — і в юридичній, і в організаційній, і в моральній площинах. Та ключове питання — як під час документування не забути про інтереси потерпілих і забезпечити їхнє право на справедливість.

Оцінити цю проблематику присутні могли не лише з перспективи держави і громадських організацій, які займаються документуванням і розслідуванням воєнних злочинів, але й з перспективи самих постраждалих. Так, у дискусії взяла участь Тетяна Попович, волонтерка і мати викраденого в Бучі цивільного Владислава Поповича. Уже два роки вона шукає сина. Окрім неї, про документування розповіли Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини, і Ярослав Кириєнко, керівник напряму документування воєнних злочинів громадської спілки “Освітній дім прав людини в Чернігові”. До обговорення також долучилася Вероніка Плотнікова, керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків при Офісі Генерального прокурора. Модерував захід Станіслав Мірошниченко, редактор МІПЛ.

Будемо казати прямо: органи кримінальної юстиції не завжди славились людиноорієнтованим підходом. І це треба змінювати, — зазначила Вероніка Плотнікова. — У тій же Хорватії, де війна закінчилася кілька десятиліть тому, розгляд справ про воєнні злочини триває й досі. Свідчення там дають люди, які під час війни були ще дітьми, а зараз мають поважний вік. Тобто в контексті воєнних злочинів, які розслідують в Україн, ми маємо усвідомити, що ці кримінальні провадження з нами надовго, не на один рік і навіть не на десять років. Ось тому ми створили наш центр. І тому зараз створюємо десять його підрозділів у прифронтових регіонах і плануємо відкрити хаб у Бучі. Бо кримінальна юстиція має йти до людей.

Вероніка Плотнікова заявляє, що на розслідування воєнних злочинів підуть десятки років. І весь цей час постраждалі потребуватимуть підтримки. Фото: Ігор Вишневський

За словами Плотнікової, центр працює з тими, хто вже має процесуальний статус потерпілого або свідка. Тим людям, які лише збираються подавати заяву про злочин у правоохоронні органи, центр надає консультації.

Говорячи про принципи документування, яких дотримується МІПЛ, її виконавча директорка Тетяна Катриченко акцентує увагу на свідках, потерпілих і їхніх рідних. Вона переконана, що без активної позиції постраждалих добитися справедливості надзвичайно важко.

— У громадських організацій немає аж настільки величезних ресурсів, щоби моніторити злочини проти наших громадян на всіх окупованих територіях, — підкреслює правозахисниця. — Зокрема, мова йде про незаконні затримання. Тому ми завжди запитуємо у постраждалих, а чи зверталися вони із заявою про злочин до Національної поліції чи СБУ?

Якщо не можете звернутися, оскільки перебуваєте на окупованій території, то, можливо, у вас є родичі, які живуть на підконтрольній Україні території і можуть подати таку заяву за вас? Бо хтось таки має повідомити державу, що людину затримали. Держава часто про це не знає! Ось чому під час документування і встановлення істини дуже важлива проактивна позиція людини. Ми розуміємо, що це не її обов’язок, змушувати до цього ніхто не може. Але саме проактивна позиція і оповіщення компетентних органів про злочин допомагають на подальших етапах встановити факт незаконного затримання особи у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.

У рамках дискусії її учасники обговорили також ключові етичні принципи роботи з потерпілими, які пережили травматичний досвід. Один із них — не допустити ретравматизації постраждалих і свідків. Однак цей виклик наштовхується на іншу проблему — як віднайти баланс між інтересами свідків і тим, аби задокументований матеріал став вагомим аргументом на шальках справедливості.

Тетяна Катриченко і Ярослав Кириєнко переконані, що забезпечення інтересів постраждалих — основа документування воєнних злочинів. Фото: Ігор Вишневський

Розмірковуючи над пошуком цього балансу, Ярослав Кириєнко, керівник напряму документування воєнних злочинів громадської спілки “Освітній дім прав людини в Чернігові”, говорить так:

Люди у селах, які стали свідками воєнних злочинів, дуже часто відчувають себе покинутими. Вони стали жертвами і свідками війни, кажуть, що готові надати інформацію про ці злочини, але до них ніхто не приїздить!

Проблема в тому, що кількість воєнних злочинів і свідків, з якими потрібно працювати, величезна. І охопити їх можливостями правоохоронних органів чи громадських організацій дуже складно. Ми ж паралельно виконуємо, мабуть, і функцію психолога чи соціального працівника. Часом людина не хоче з нами говорити, але коли починає, то змінює свою думку, їй стає краще, коли вона виговорюється. Такі люди самі виявляють бажання продовжувати працювати з цією темою.

Подолати страх не бути почутими попри розказану історію потерпілим і свідкам допомагають горизонтальні звʼязки з тими, хто пережив травматичний досвід. Так, наприклад, працює Тетяна Попович, волонтерка і мати викраденого в березні 2022 року в Бучі цивільного Владислава Поповича. Наразі вона самостійно збирає свідчення про воєнні злочини, які російські військові вчинили в Бучі. Каже, що з нею постраждалі набагато відвертіші, ніж з правоохоронцями чи документаторами з громадського сектору.

— Зі мною вони говорять не так, як із журналістами, і не так, як із правоохоронними органами. Оскільки у нас одна біда, то мені постраждалі розповідають набагато більше, — говорить Тетяна Попович.

Потім я ділюся цими свідченнями з правоохоронцями і громадськими організаціями. І з кожною краплиною отриманої від постраждалих інформації я бачу, що ми наближаємося до чогось важливого. Зараз із нашої Бучанської громади лише за підтвердженими списками 35 людей перебувають у Росії. Ще 39 вважаються зниклими безвісти. Ми сподіваємося, що вони живі і врешті повернуться додому.

Понад два роки Тетяна Попович (у центрі) розшукує сина. Російські військові викрали його в Бучі у березні 2022 року. Фото: Ігор Вишневський

Під час панельної дискусії її учасники також обговорили:

  • особливості інтерв’ювання постраждалих від воєнних злочинів; 
  • принципи збору доказової бази для підтвердження фактів вчинених злочинів;
  • виплати і соціальні гарантії для постраждалих; 
  • як не нашкодити потерпілим і їхнім рідним під час оприлюднення інформації в медіа; 
  • розподіл функцій правоохоронних органів, які розслідують воєнні злочини.

Повний запис заходу дивіться за посиланням. Переконані, що це буде корисно і правоохоронцям, і громадським організаціям, які працюють із цією темою.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Адвокація
70 запитів — 0 відповідей: Інтерпол ігнорує розшук воєнних злочинців Росії

З початку великої війни Нацбюро Інтерполу України отримало понад 70 запитів слідчих на видачу червоних карток про міжнародний розшук російських воєнних злочинців. Однак жодної так і не опублікували. Інтерпол заявляє, що третя стаття його статуту забороняє втручатися у розслідування справ воєнного характеру.

29 Січня 2025

Адвокація
Майже 4000 звернень за 20 днів роботи: військова омбудсменка назвала найбільші проблеми в українському війську

За 20 днів на посаді Уповноваженої Президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей до Ольги Решетилової, яка була призначена на цю посаду 30 грудня 2024 року, надійшло 3876 звернень. Вони стосуються різних питань, зокрема проходження військово-лікарських комісій, переміщення між підрозділами, непоновлення після самовільного залишення частини, комунікації родин зниклих безвісти і військовополонених з військовими частинами тощо.

19 Січня 2025

Адвокація
У роботі на ідентифікацію загиблих і зниклих безвісти військових та інших осіб понад 12 тисяч ДНК-експертиз — МВС

Завдяки ДНК-експертизі навіть найменші зразки тканин чи кісток можуть пролити світло на долю військового. Про те, як відбувається цей процес, ризики хибних висновки експертів і куди звертатися рідним зниклих безвісти, МІПЛ поговорила з Русланом Аббасовим, заступником директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

9 Січня 2025

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Військовополонені
Били і змушували зрізати татуювання: з полону повернувся захисник Маріуполя

Його змушували лезом зрізати татуювання і обіцяли повернути додому хіба що в мішку. У січні цього року з російського полону звільнили Андрія Степанова, підполковника Державної прикордонної служби. В Оленівці та Камишині він провів майже два роки. Там чоловіка весь час катували, у нього зупинялося серце, він втратив 67 кілограмів і кілька разів мало не покінчив життя самогубством.

13 Лютого 2025

Військовополонені
Боровся за Україну і отримав довічне: в Росії помстилися грузину із ЗСУ

Щонайменше 27 громадян Грузії у Росії заочно засудили за участь у війні на боці України. Ще двоє, потрапивши до полону, засуджені так званим вищим судом “ДНР” до довічного ув’язнення. Обох звинувачують у найманстві та замаху на життя військовослужбовців збройних сил РФ. Один із них — 23-річний Мамука Гацерелія. Хлопець потрапив до полону у травні 2022 року у Маріуполі, в лютому 2024-го його засудили до довічного ув’язнення у колонії особливого режиму.

11 Лютого 2025

Війна і правосуддя
Розгляд справи трьох російських військових, яких звинувачують у вбивстві цивільних у Бучі, знову перенесли

Зафар Собиров, Ербол Абільхаіров та Амангельде Бекентаєв — російські військові 64-ї окремої мотострілецької бригади. Вони, вважає прокуратура, у березні 2022 року в Бучі на вулиці Ридзанича вбили цивільних Сергія Духлія та Романа Гаврилюка. Їм інкримінують вчинення воєнних злочинів.

10 Лютого 2025

Більше публікацій