Send Lette
Адвокація

Право на справедливість. Як не забути про інтереси потерпілих під час документування воєнних злочинів

Медійна ініціатива за права людини у рамках правозахисної програми Rights Now 21 Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA провела дискусію про документування воєнних злочинів. Коло проблем  надзвичайно широке — і в юридичній, і в організаційній, і в моральній площинах. Та ключове питання — як під час документування не забути про інтереси потерпілих і забезпечити їхнє право на справедливість.

Оцінити цю проблематику присутні могли не лише з перспективи держави і громадських організацій, які займаються документуванням і розслідуванням воєнних злочинів, але й з перспективи самих постраждалих. Так, у дискусії взяла участь Тетяна Попович, волонтерка і мати викраденого в Бучі цивільного Владислава Поповича. Уже два роки вона шукає сина. Окрім неї, про документування розповіли Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини, і Ярослав Кириєнко, керівник напряму документування воєнних злочинів громадської спілки “Освітній дім прав людини в Чернігові”. До обговорення також долучилася Вероніка Плотнікова, керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків при Офісі Генерального прокурора. Модерував захід Станіслав Мірошниченко, редактор МІПЛ.

Будемо казати прямо: органи кримінальної юстиції не завжди славились людиноорієнтованим підходом. І це треба змінювати, — зазначила Вероніка Плотнікова. — У тій же Хорватії, де війна закінчилася кілька десятиліть тому, розгляд справ про воєнні злочини триває й досі. Свідчення там дають люди, які під час війни були ще дітьми, а зараз мають поважний вік. Тобто в контексті воєнних злочинів, які розслідують в Україн, ми маємо усвідомити, що ці кримінальні провадження з нами надовго, не на один рік і навіть не на десять років. Ось тому ми створили наш центр. І тому зараз створюємо десять його підрозділів у прифронтових регіонах і плануємо відкрити хаб у Бучі. Бо кримінальна юстиція має йти до людей.

Вероніка Плотнікова заявляє, що на розслідування воєнних злочинів підуть десятки років. І весь цей час постраждалі потребуватимуть підтримки. Фото: Ігор Вишневський

За словами Плотнікової, центр працює з тими, хто вже має процесуальний статус потерпілого або свідка. Тим людям, які лише збираються подавати заяву про злочин у правоохоронні органи, центр надає консультації.

Говорячи про принципи документування, яких дотримується МІПЛ, її виконавча директорка Тетяна Катриченко акцентує увагу на свідках, потерпілих і їхніх рідних. Вона переконана, що без активної позиції постраждалих добитися справедливості надзвичайно важко.

— У громадських організацій немає аж настільки величезних ресурсів, щоби моніторити злочини проти наших громадян на всіх окупованих територіях, — підкреслює правозахисниця. — Зокрема, мова йде про незаконні затримання. Тому ми завжди запитуємо у постраждалих, а чи зверталися вони із заявою про злочин до Національної поліції чи СБУ?

Якщо не можете звернутися, оскільки перебуваєте на окупованій території, то, можливо, у вас є родичі, які живуть на підконтрольній Україні території і можуть подати таку заяву за вас? Бо хтось таки має повідомити державу, що людину затримали. Держава часто про це не знає! Ось чому під час документування і встановлення істини дуже важлива проактивна позиція людини. Ми розуміємо, що це не її обов’язок, змушувати до цього ніхто не може. Але саме проактивна позиція і оповіщення компетентних органів про злочин допомагають на подальших етапах встановити факт незаконного затримання особи у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.

У рамках дискусії її учасники обговорили також ключові етичні принципи роботи з потерпілими, які пережили травматичний досвід. Один із них — не допустити ретравматизації постраждалих і свідків. Однак цей виклик наштовхується на іншу проблему — як віднайти баланс між інтересами свідків і тим, аби задокументований матеріал став вагомим аргументом на шальках справедливості.

Тетяна Катриченко і Ярослав Кириєнко переконані, що забезпечення інтересів постраждалих — основа документування воєнних злочинів. Фото: Ігор Вишневський

Розмірковуючи над пошуком цього балансу, Ярослав Кириєнко, керівник напряму документування воєнних злочинів громадської спілки “Освітній дім прав людини в Чернігові”, говорить так:

Люди у селах, які стали свідками воєнних злочинів, дуже часто відчувають себе покинутими. Вони стали жертвами і свідками війни, кажуть, що готові надати інформацію про ці злочини, але до них ніхто не приїздить!

Проблема в тому, що кількість воєнних злочинів і свідків, з якими потрібно працювати, величезна. І охопити їх можливостями правоохоронних органів чи громадських організацій дуже складно. Ми ж паралельно виконуємо, мабуть, і функцію психолога чи соціального працівника. Часом людина не хоче з нами говорити, але коли починає, то змінює свою думку, їй стає краще, коли вона виговорюється. Такі люди самі виявляють бажання продовжувати працювати з цією темою.

Подолати страх не бути почутими попри розказану історію потерпілим і свідкам допомагають горизонтальні звʼязки з тими, хто пережив травматичний досвід. Так, наприклад, працює Тетяна Попович, волонтерка і мати викраденого в березні 2022 року в Бучі цивільного Владислава Поповича. Наразі вона самостійно збирає свідчення про воєнні злочини, які російські військові вчинили в Бучі. Каже, що з нею постраждалі набагато відвертіші, ніж з правоохоронцями чи документаторами з громадського сектору.

— Зі мною вони говорять не так, як із журналістами, і не так, як із правоохоронними органами. Оскільки у нас одна біда, то мені постраждалі розповідають набагато більше, — говорить Тетяна Попович.

Потім я ділюся цими свідченнями з правоохоронцями і громадськими організаціями. І з кожною краплиною отриманої від постраждалих інформації я бачу, що ми наближаємося до чогось важливого. Зараз із нашої Бучанської громади лише за підтвердженими списками 35 людей перебувають у Росії. Ще 39 вважаються зниклими безвісти. Ми сподіваємося, що вони живі і врешті повернуться додому.

Понад два роки Тетяна Попович (у центрі) розшукує сина. Російські військові викрали його в Бучі у березні 2022 року. Фото: Ігор Вишневський

Під час панельної дискусії її учасники також обговорили:

  • особливості інтерв’ювання постраждалих від воєнних злочинів; 
  • принципи збору доказової бази для підтвердження фактів вчинених злочинів;
  • виплати і соціальні гарантії для постраждалих; 
  • як не нашкодити потерпілим і їхнім рідним під час оприлюднення інформації в медіа; 
  • розподіл функцій правоохоронних органів, які розслідують воєнні злочини.

Повний запис заходу дивіться за посиланням. Переконані, що це буде корисно і правоохоронцям, і громадським організаціям, які працюють із цією темою.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Адвокація
Відстрочка від мобілізації для рідних зниклих безвісти: що не так з постановою Кабміну

“Чому мого чоловіка планують мобілізувати, якщо він має право на відстрочку, адже наш син зник безвісти на війні?” — говорить Олександра Громовик. Вона одна з сотень, хто звертається з таким питанням до МІПЛ. Свої вимоги представники ТЦК обґрунтовують постановою Кабміну № 560 від 16 травня 2024 року. Однак в цій частині вона порушує закон.

6 Червня 2024

Адвокація
38 тисяч зниклих українців: як знайти та ідентифікувати людей

Понад пів сотні дипломатів взяли участь у спеціальному заході ОБСЄ, де Медійна ініціатива за права людини вперше з початку війни Росії проти України порушила проблему зниклих безвісти українців. Крім МІПЛ і делегацій країн-учасниць ОБСЄ, в дискусії взяли участь рідні зниклих безвісти, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти.

16 Травня 2024

Адвокація
Переслідування цивільних українців Росією може бути злочином проти людяності — в ОБСЄ розкрили нові факти

В ОБСЄ презентували звіт про порушення міжнародного гуманітарного права, воєнні злочини та злочини проти людяності, пов'язані зі свавільним позбавленням волі цивільних українців Російською Федерацією. Звіт підготовлений місією експертів ОБСЄ в рамках Московського механізму, запуск якого МІПЛ адвокатувала понад півтора року. Під час підготовки документу МІПЛ тісно співпрацювала з експертами місії, задокументовані нами факти про злочини Росії стали частиною звіту.

26 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
У справі Медведєва 14 місяців не можуть почати досліджувати докази. Чому унікальна незаочна справа проти росіянина стоїть на місці? 

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Але справа в суді вже 14 місяців, а досліджувати докази все ще не почали. МІПЛ пояснює, чому так відбувається. 

17 Червня 2024

Аналітика
Насильницькі зникнення: національна практика v. міжнародні стандарти

Проблема насильницьких зникнень набула нового значення для України через умови триваючого збройного конфлікту на її території. Починаючи з 2014 року, з окупації Кримського півострова та збройного протистояння у межах окремих районів у Донецькій та Луганській областях, правоохоронні органи України фіксували випадки зникнень та затримань осіб на території, яка перебувала під контролем РФ. Такі ж випадки продовжують документувати і після повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

15 Червня 2024

Війна і правосуддя
Херсонський діджей-втікач, проієрей з Черкас і корегування по Миколаєву через Telegram: 56 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

15 Червня 2024

Більше публікацій