Правозахисники довели, що Росія катує українських військових так само, як це робив СРСР
Медійна ініціатива за права людини презентувала новий аналітичний звіт, який порівнює методи катувань, що їх сучасна РФ застосовує до українських військовополонених, із практиками радянської доби. Автори звіту довели не лише спадковість використання певних практик тортур, але й політичних мотивів їх застосування.
З 2022 до 2025 року МІПЛ задокументувала свідчення 138 звільнених із російського полону військових. Сорок із них лягли в основу презентованої аналітики “Технології терору: порівняльний аналіз радянських і російських методів катувань”. За словами Марії Климик, документаторки МІПЛ, ідентичні методи тортур застосовуються до українців на всіх етапах полону та в усіх місцях утримання. Це стосується як військових, так і цивільних.
— РФ порушує всі норми Міжнародного гуманітарного права: катує, застосовує електрошокери, відмовляє полоненим у медичній допомозі, їжі, в прогулянках та засобах гігієни. Усе це вони роблять свідомо, — наголошує Марія Климик. — Тому у цій аналітиці ми намагалися показати всі етапи, які проходять українські полонені, та методи катувань, які до них застосовують на кожному з них. Світ має зрозуміти, що таке російський полон, і звернути на це увагу. Замовчування — це легітимізація злочинів.
Марія Климик, документаторка МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук
Одна з найжорстокіших процедур — прийомка — перший контакт із адміністрацією СІЗО чи колонії. Її застосовують в усіх місцях утримання за кожного переміщення полонених. За словами Марії Климик, за час полону людина може пережити від до 12 таких процедур. Прийомка супроводжується, зокрема, жорстоким побиттям, приниженнями, натравлюванням собак. Вона може тривати годинами. Детальніше про це МІПЛ розповідала у цьому відео.
Зі слів присутнього на презентації колишнього військовополоненого 1 ОМБр Івана Діброви, він став свідком смерті українського полоненого під час прийомки. Сам Іван цю процедуру проходив тричі. Особливо жорстоко його катували по прибутті до СІЗО у м. Вязьма, що в Смоленській області РФ, через татуювання з крилами на грудях — символом волі. Під час знущань поряд перебував керівник СІЗО на прізвище Захаров, розповів Іван:
— Ударом гумового кийка по стопі збили мене з ніг. Росіянин став мені на голову своїм 45 розміром, щоб вбивати мене в плитку. Інші били електрошокером у шию, по геніталіях та ногах, паралельно били кийками. Я щонайменше тричі втрачав свідомість. Потім мене закинули в холодний душ, але мені він здавався гарячим, російський військовослужбовець бив електрошокером воду, щоб струм проходив крізь усе моє тіло.
Іван Діброва, колишній військовополонений. Фото: Віктор Ковальчук
Електричний струм широко використовували для катування політичних в’язнів і за радянської доби, говорить аналітик МІПЛ Владислав Гаврилов. Цей метод тортур називали “тапіком”: дроти від воєнного телефону ТА-57 приєднували до людей і використовували як електрошокер.
Для порівняльного аналізу методик тортур МІПЛ вивчила кримінальні справи часів СРСР з архіву СБУ. На думку Владислава Гаврилова, головне, що вдалося простежити, це не лише спадковість способів катувань, але й політичну логіку, яка за ними стоїть.
— СРСР фабрикував справи проти політичних в’язнів. Їх катували, щоб змусити взяти на себе злочини. Зараз Росія робить те саме з українськими військовополоненими. Їх засуджують за “тероризм”, під тортурами змушуючи зізнаватися у злочинах, які вони не скоювали, хоча їхня участь у війні захищена міжнародним правом. Вони мають обов’язок боронити свою державу, — пояснює Гаврилов.
Владислав Гаврилов, аналітик МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук
Під час аналізу експерти МІПЛ вкотре дійшли висновку, що жорстоке поводження з українськими військовополоненими та цивільними утримуваними є злочином проти людяності. На думку Анни Рассмахіної, керівниці департаменту війни та правосуддя МІПЛ, попри те що зараз неможливо притягнути до відповідальності всіх злочинців, самі злочини обов’язково мають бути докладно описані та кваліфіковані.
— Досі у світі не існувало практики притягнення до відповідальності за злочин проти людяності щодо злочинів проти військовополонених. Але ми вважаємо, що військові, перебуваючи в полоні під повним контролем російської сторони, не маючи зброї та не беручи участі в бойових діях, мають потрапляти під захист Женевських конвенцій, як і цивільні. Цей злочин має всі риси злочину проти людяності: систематичність, широкомасштабність, об’єднані цілеспрямованою державною політикою, — пояснює Анна Рассамахіна.
Анна Рассамахіна, експертка МІПЛ з Міжнародного гуманітарного права. Фото: Віктор Ковальчук
Аналітику читайте тут або у вікні нижче.
