Правозахисники вимагають від державних органів розробити покроковий механізм дій для родичів зниклих безвісти
Попри те, що війна в Україні триває понад 10 років, українська влада досі не напрацювали для родин зниклих безвісти єдиного покрокового механізму дій для забезпечення юридичного статусу, пошуку своїх рідних та отримання належних прав і соціальних гарантій.
На цьому акцентували увагу учасниці пресконференції “Зниклі безвісти в умовах війни: що заважає пошуку і встановленню справедливості”, організованої Медійною ініціативою за права людини.
— Девʼяносто відсотків інформації про зниклих безвісти та військовополонених знаходять їхні власні родини, адже вони найбільш зацікавлені у цьому. Ми як правозахисники наголошуємо: якщо ви дізнались, що ваша рідна людина в полоні, або іншу важливу інформацію, то обов’язково передайте це в усі органи, до яких ви зверталися, аби юридично зафіксувати це, — підкреслює Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених та зниклих безвісти МІПЛ. — Водночас родини зниклих безвісти втомилися ходити на зустрічі з владою і чути одне й те саме. Вони потребують чіткого розуміння процесів розшуку.
Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених та зниклих безвісти МІПЛ
Правозахисниця також зазначила, що родини зниклих військових мають більше державних гарантій, ніж цивільні і це необхідно міняти.
Про недоліки у роботі держорганів та необхідність законодавчих змін заявила і Олена Ягупова, представниця ГО “Цивільні в полоні”, колишня цивільна заручниця.
— Треба вносити зміни до законодавчих актів різних відомств, від МОУ до МОЗ. Думаю, що це можливо, бо війна триває десять років. Невже за цей час не можна було внести зміни по найболючіших точках? Ходити на демонстрації — це все, що ми можемо робити, але цього недостатньо. Я дійшла висновку, що треба подавати до суду, якщо влада не може вирішити життєво необхідні проблеми”, — зазначила вона.
Олена Ягупова, представниця ГО “Цивільні в полоні”, колишня цивільна заручниця
Її підтримує Тетяна Гойдик, адвокатка і сестра зниклого безвісти військовослужбовця 95 ОДШБр Олега Гурка.
— Ми повинні переорієнтуватися з комунікацї “людина для держави” на “держава для людини”. Мені пощастило, що я маю юридичну освіту і можу розібратися у нормативних тонкощах. Але є мами зниклих безвісти, які навіть не можуть вийти в інтернет. Держава має прийти до такої мами, подякувати їй за її дитину і розказати, що їй треба зробити, які бланки заповнити. Держава недооцінює силу спільнот родичів, які можуть стомитися, і це може призвести до вибуху. Я три рази зверталася по портретну експертизу мого брата. Але люди не знають про такий інструмент. Вони навіть не знають, що з цього приводу потрібно телефонувати в поліцію. Потрібен інструктаж і покрокові алгоритми, що робити”, — наголошує Гойдик.
Тетяна Гойдик, адвокатка і сестра зниклого безвісти військовослужбовця 95 ОДШБр Олега Гурка
У свою чергу Валентина Акуленко, начальниця відділу Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, повідомила, що на гарячу лінію Уповноваженого припадає понад 50% усіх дзвінків усіх гарячих ліній МВС. Вона закликає:
— Якщо людина надсилає запит, то ми надаємо їй усі координати — де відбувається провадження, хто слідчий. У нас у регіонах відкриті центри розшуку зниклих. Тож потрібно звертатися до тих територіальних центрів, куди ви подавали заяву.
Валентина Акуленко, начальниця відділу Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин
Нагадаємо, що наразі понад 51 тисячу осіб внесено до Реєстру зниклих безвісти за особливих обставин: він включає як зниклих безвісти військовослужбовців, так і цивільних. Зі слів Олени Бєлячкової, ця цифра далека від реальності, адже не всі родичі зниклих можуть подати заяву в правоохоронні органи, оскільки вони, наприклад, перебувають в окупації і не мають доступу до української правоохоронної системи.
Автор: Ігор Вишневський
