ЗаходиПублікації

Про що говорять жінки, звільнені з російського полону: аналітики МІПЛ презентували дослідження

Від початку російського вторгнення у полон потрапили кілька сотень українських жінок. Однак достовірних даних про кількість цивільних заручниць та жінок-військовополонених немає. За підрахунками МІПЛ, з 24 лютого і донині з полону повернули лише 39 жінок. Зі свідчень звільнених заручниць журналісти дізнались, що жінок і чоловіків часто утримували в однакових умовах. Росіяни тримали бранок без базових потреб, погрожували катуванням і катували. Про це команда МІПЛ розповіла під час презентації дослідження Бранки. Аналіз свідчень жінок, звільнених з російського полону”. Ознайомитися з електронною версією звіту можна тут.

Команда МІПЛ презентувала аналітичне дослідження на основі свідчень звільнених з полону жінок. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Попри вторгнення і окупацію в українських містах організували рухи опору. На Херсонщині люди виходили на проукраїнські мітинги, на яких відстежували та затримували активістів. На одному з таких мітингів 3 квітня у Каховці затримали місцеву жительку Олену Бубнову.

Олена Бубнова. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

“На мені був пов’язаний наш прапор, згадує день затримання активістка. Військовий РФ підбігає до мене і каже: “Тряпку зніми”. Я йому відповідаю, що це не тряпка, а наш прапор. Після цього мене затримали. Коли вони закінчили зачистку, розігнали всіх людей гранатами і пострілами, тоді почали пакувати всіх по машинах. Мені сказали, що я персона-віп. Питали у своїх, чи є одиночка, тобто окрема машина для мене. Її не було, тож мене повели до автозака”.

Наступні два дні Олену тримали у підвальному приміщенні. Жінка припускає, що це міг бути підвал приміщення Каховської поліції або суду. Вона помітила, що в її камері щойно зробили ремонт: оббили стіни білою плиткою. На підлозі лежав піддон, на якому залишили українську військову форму. Нею Олена вкривалася, її ж одягала, коли було холодно.

Олену Бубнову затримали на проукраїнському протесті у Каховці, після чого два дні утримували у підвалі. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Один раз жінку водили на допит. Питали, хто спонсорує і організовує мітинги. Олена каже, що росіяни не могли збагнути, як люди можуть виходити на непроплачені протести. Жінці закидали роботу в ДРГ.

Олена постійно питала, коли її відпустять. Вона хвилювалася за двох дітей, які залишилися вдома. Звільнити Олену погодилися за однієї умови: дати інтерв’ю російським журналістам. Вони поставили ті самі питання, що звучали на допиті. Того ж дня Олену вивезли на набережну Каховки, сказали порахувати до ста і потім бігти додому, щоб встигнути до комендантської години.

Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Аналізуючи історії жінок-бранок, Марія Климик, журналістка МІПЛ і співавторка звіту, помітила кілька основних причин затримань.

“Жінок затримували на мітингах, так, як пані Олену, або до них приходили, бо вони були в списках російських військових. Це, наприклад, дружини українських військових. Затримували також жінок, які колись працювали журналістками. Ще приходили до діючих директорок, вчительок, тобто до тих, хто мав вплив на суспільство”, говорить журналістка МІПЛ.

Марія Климик, журналістка МІПЛ, говорить, що затримували жінок, які мали вплив на суспільство. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Останніх намагалися схилити до співпраці. Окрім цього, жінок затримували для перевірки чи так званої фільтрації, а також на полі бою.

Практику затримань цивільних жінок і жінок-військовослужбовців російські окупаційні війська застосовують з 2014 року. Проте з 24 лютого 2022 року кількість бранок значно збільшилась. Тетяна Катриченко, координаторка МІПЛ, говорить, що наразі ворогу бракує місць утримання, а ті, що є, не пристосовані для утримання жінок.

За словами координаторки МІПЛ Тетяни Катриченко, ворогу бракує місць утримання для жінок. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

“Система не була готова до того, щоб утримувати жінок. За старою схемою бранок спочатку тримали в “Ізоляції” або у СІЗО Донецька. Далі їм виносили так звані вироки і переводили до колонії в Сніжному. Після 24 лютого затриманих жінок стало більше. Місць утримання не вистачало. У перші місяці їх утримували разом із чоловіками, попри різну стать. У кожному регіоні проблему з нестачею місць несвободи вирішували по-різному. Часто ними ставали підвали адміністративних будівель, підприємств. Деяких жінок звільнили, декого вивезли на територію РФ. Це СІЗО Курська, Таганрогу та колонія-поселення № 3 Брянської області”, повідомила правозахисниця.

Звільнені жінки розповіли, що їх утримували у неналежних умовах, зокрема камери були переповнені, там не працювала каналізація, подекуди бранкам не давали їжу і питну воду. Жінкам також не надавали медичну допомогу і ліки. Відомі випадки катування та психологічного тиску.

Одна з рекомендацій аналітиків МІПЛ – тиснути на Російську Федерацію для того, щоб Росія забезпечила гідні умови утримання вʼязнів відповідно до їхнього гендеру. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

Проаналізувавши опитування бранок, команда МІПЛ винесла рекомендації для уряду України, правоохоронних органів, громадянського суспільства та міжнародних партнерів. Одну з них озвучила під час презентації Тетяна Катриченко:

“Український уряд і міжнародна спільнота мають тиснути на Російську Федерацію для того, щоб Росія забезпечила гідні умови утримання вʼязнів відповідно до їхнього гендеру. Водночас правозахисники і журналісти мають змінювати підходи у висвітленні цієї теми”.

Реалізувати аналітичне дослідження журналісти МІПЛ змогли завдяки підтримці Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI). На презентацію аналітики запросили Ірину Шибу, заступницю голови EUACI. Вона пояснила, що після повномасштабного вторгнення Антикорупційна ініціатива перепрофілювала свою активність на допомогу Україні, зокрема громадським ініціативам, бо саме вони тримають рух опору і є найбільшою загрозою для Росії.

Ірина Шиба, заступниця голови EUACI. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ

“Ми намагалися в першу чергу підтримати громадські ініціативи і активістів. Як показав цей звіт, однією з причин переслідувань і полону громадян стала їхня активна позиція на окупованих територіях. Саме ці люди були і залишаються найбільшою загрозою для Російської Федерації, оскільки вони є ядром українського опору. В перші дні вторгнення вони показали, що можуть швидко організовуватися, співпрацювати з владою, надавати гуманітарну допомогу. Тому нам було важливо забезпечити роботу та безпеку таких ініціатив”, зазначила Ірина Шиба.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button