Send Lette
Військовополонені

П’ять років закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: діє, але з проблемами – правозахисники

Минуло п’ять років, як Верховна Рада прийняла закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”. Закон діє, однак ряд його положень виконуються неналежно, зокрема, не надається соціальна допомога родичам зниклих безвісти. Також реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, тільки-но почав працювати, і поки функціонує зі складнощами. Зразки ДНК родичів зниклих безвісти опрацьовуються несвоєчасно і неналежно, а процедури ідентифікації тіл, рештків тіл правоохоронними органами та експертними установами є дуже тривалими.

Про це йшлося під час публічної дискусії в Києві, яку організувала Коаліція “Україна. П’ята ранку” разом із Медійною ініціативою за права людини та Центром прав людини ZMINA.

Як зазначила директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, зазвичай розшук зниклих безвісти в умовах війни відбувається вже після завершення гарячої фази збройного протистояння, тому прийняття закону про зниклих безвісти ще у 2018 році можна вважати проривним — адже Україна почала робити це під час війни і будувати відповідну систему, яка відповідає міжнародним стандартам.

За словами Олега Котенка, Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, загалом закон діє. У травні 2023 року запрацював Єдиний реєстр, який дозволяє акумулювати дані про зниклих безвісти за особливих обставин. З недоліків – ще не відлагоджена до кінця співпраця між різними інституціями, задіяними у процесі розшуку, через що частина координації відбувається у ручному режимі. Втім, на думку Котенка, вирішити це – питання часу.

Олександр Кононенко

“З 2014 року ми розшукували 65 військових, які зникли безвісти, з них по 28 особах є співпадіння ДНК. Рідні з цим не погоджуються, тому тут маємо проблему. Ще маємо більше 300 людей, місце перебування яких нам не відоме.

Але наразі (після початку повномасштабної війни — ред.) у нас зовсім інші цифри: у реєстрі безвісти зниклих, який був відкритий на початку травня 2023 року, ми маємо більше 24 тисяч внесених до нього людей.

Більше 8 тисяч людей з цього переліку ми вже знайшли. Десь 60% з них – це живі люди, які були в полоні. Ми знаємо місце їх перебування, багато хто вже повернувся додому. Але, на жаль, є ті, хто справді загинув. Також маємо близько 7 тисяч осіб, чийого місця знаходження ми зовсім не знаємо”, — розповів Олег Котенко.

Також, за його словами, є ті, хто загинув, уже перебуваючи в полоні. Котенко назвав цифру у 23 людини. 19 тіл вже повернули до України, ще чотири мають повернути. Очевидно, озвучена цифра не включає військовополонених, загиблих під час теракту в Оленівці в липні 2022 року.

“Закон є корисним, однак низка важливих положень у ньому і досі лишаються нереалізованими”, — зазначив Олександр Кононенко, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в системі органів сектору безпеки й оборони. Крім того, за його словами, є певні проблеми, пов’язані з функціонуванням Єдиного реєстру зниклих, які виявляються під час співпраці з рідними зниклих.

“Завдяки реєстру рідні можуть отримати витяг, на його підставі звернутися до Пенсійного фонду для отримання пенсії у зв’язку із тимчасовою втратою годувальника, або для отримання посвідчення зниклого безвісти. На сьогодні зафіксовано чимало випадків, коли рідні зверталися до Нацполіції, мають на руках витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, але отримують відповіді від Міністерства внутрішніх справ, що їхні рідні не внесені в реєстр зниклих”, — розповів Олександр Кононенко.

Також, за його даними, є випадки, коли людину вносять в реєстр як зниклу безвісти, а потім відбувається верифікація МКЧХ, що людина у полоні.

“Як змінюється статус цієї людини? Закон фактично відповіді на це не дає”, — додав він.

Також, за словами Кононенка, нині лишається неврегульованим питання соціальної допомоги цивільним зниклим, за якими, на відміну від військових, “не стоїть жодна організаційна структура”.

Координаторка груп родин полонених Медійної ініціативи за права людини Олена Бєлячкова також вважає, що варто синхронізувати наповнення Єдиного реєстру зниклих безвісти, аби рідні, які мають на руках кримінальні провадження слідчого та інші документи, що вказують на зникнення людини, могли отримати також і витяг, щоб пітвердити цей статус рідної людини. Адже цей документ – єдиний, який надає право на реалізацію всіх прав, пільг і гарантій для родин зниклих безвісти.

“У родин величезна проблематика відносно ДНК-даних, обробки цих даних і внесення їх до реєстру. Непоодинокі випадки, коли неідентифікованих військовослужбовців ховають як невідомих. Після цього вносять у базу даних ДНК живих родичів, і подальша експертиза потребує окремої ексгумації тіла та, відповідно, – нових проблем, дій для людини, яка і так перебуває в стресовому стані”, — додала правозахисниця.

Олена Бєлячкова

Власним досвідом про те, як працює закон, поділилась Світлана Штанько, дружина зниклого безвісти Сергія Штанька, старшого сержанта 72 бригади.

“Найбільша проблема — що згідно з законодавством ми маємо право на отримання достовірної інформації про хід і результати розшуку.

Але цю інформацію потрібно збирати по крихтах, і це дуже важко. Треба писати запити до всіх структур. У Нацполіції передають наші справи за територіальною належністю, і там вони осідають, бо в одного слідчого може бути 200-300 справ, і ні про яке слідство в такому випадку не може йти мова.

Можливо, якщо б справа залишилась в Київській області, то більше б уваги було приділено розшуку мого чоловіка”, — нарікає Світлана Штанько.

Значимість закону для суспільства високо оцінив Метью Холлідей, директор Європейських програм Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти. Але, на його думку, закон ще потребує доопрацювання.

Холлідей наголосив: більшість положень в законі говорять про гуманітарний пошук зниклих, але не приділяють належної уваги розслідуванню злочинів, пов’язаних із зникненням. А отже не відбувається повною мірою встановлення справедливості.

“Місця масових поховань є місцями вчинення злочинів, які можуть містити багато інформації про обставини вчинення таких злочинів. Для сімей зниклих безвісти важливо мати інформацію про долю їхнього рідного, однак також надзвичайно важливо забезпечувати право на справедливість. Бо під час вилучення решток можуть бути порушені певні докази, які потім будуть допустимими у кримінальних процесах”, — додав Холлідей.

Метью Холлідей

Радниця з прав людини ZMINA Наталія Охотнікова розповіла, що наразі щодо насильницьких зникнень, вчинених в межах збройного конфлікту, фактично застосовується стаття 438 Кримінального кодексу України про порушення законів і звичаїв війни.

“Більш того, це призводить до того, що дві статті КК (стаття 146-1 — насильницьке зникнення та стаття 438 КК — порушення законів та звичаїв війни) фактично дублюють одна одну, заплутуючи і без того складну ситуацію з насильницькими зникненнями цивільних громадян.

Ба більше, під час збору інформації щодо насильницьких зникнень та свавільних затримань активних громадян, ми ознайомились з декількома витягами з ЄРДР, в яких було вказано, що кримінальне провадження взагалі ведеться за статтею 115 КК України – умисне вбивство, як робилось у випадках, коли особа зникла за невідомих обставин, і поки правоохоронні органи визначають, чи був склад злочину у її зникненні – провадження ведеться за даною статтею КК”, — додала Охотнікова.

Наталія Охотнікова

Альона Луньова розповіла про проблеми з виплатами постраждалим родинам із Пенсійного фонду України:

“Пенсійний фонд не виплачує пенсій через втрату годувальника у рамках дії закону. Тобто норма є, а реалізації немає. Вони чекають якогось положення про обмін інформацією з реєстром, але це відбувається, люди не отримують допомоги”.

Переглянути запис дискусії “П’ять років Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: чи є прогрес?” можна за посиланням.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Військовополонені
Часу чекати немає: як повернути з полону морпіха, дружина якого хвора на рак

Це історія про родину полоненого морського піхотинця, яка активно бореться за його визволення з російського полону. Лише одна з тисяч подібних. Проте саме в цієї сімʼї часу чекати  майже не залишилось — у дружини рак.

16 Лютого 2024

Військовополонені
В Росії продовжують катувати українських військовополонених і влаштовують щодо них показові судові процеси — ОБСЄ

Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) опублікувало четвертий проміжний звіт. У ньому, зокрема, йдеться про жорстоке поводження і тортури щодо українських військових, які потрапили в російський полон.

14 Грудня 2023

Військовополонені
Медики на полі бою: їхній статус і ефективність

Медійна ініціатива за права людини взяла участь у брифінгу для іноземних послів в Україні. Головна мета події – проінформувати іноземний дипломатичний корпус про проблеми полонених медиків, умови їх утримання і поводження з ними. 

30 Листопада 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Справа Ягідного, Діана Панченко та “російська громада” Полтави: 29 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

24 Лютого 2024

Тимчасовий пункт. Як українські полонені проходили через Шебекіно

На початку повномасштабного вторгнення РФ очікувала, що Шебекіно прийматиме українських біженців і біженок, проте очікуваних масштабів не було, тож росіяни швидко знайшли для міста іншу роль. МІПЛ продовжує документувати свідчення звільнених із полону — цього разу розповідаємо про табір у Шебекіно.

23 Лютого 2024

Аналітика
Загибель українських військових у російському полоні — МІПЛ презентувала аналітику

Мета аналітики — наголосити на неналежному утриманні українців у російському полоні та проблемах із забезпеченням їхніх прав і притягненням до відповідальності винних у тортурах.

22 Лютого 2024

Більше публікацій