Рідні зниклих безвісти і полонених 14 окремої механізованої бригади долають пішки 350 км
Пунктом призначення представниць спільноти родин зниклих безвісти та військовополонених 14 ОМБр стане Говерла. Маршрут почався з м. Володимир Волинської області і пролягає через Павлівку, Буськ, Рогатин, Бурштин, Івано-Франківськ, Надвірну, Ворохту. Участь у поході беруть Тетяна Римша, Олександра Римша та Інна Мисанюк. За сім днів пішки вони подолають близько 350 км. МІПЛ розпитала, для чого жінки пішли в цей похід.
Тетяна Римша, координаторка родин безвісти зниклих 14 ОМБр:
— Я дружина безвісти зниклого з 14 ОМБр. Вирушила в цей похід заради підтримки безвісти зниклих та полонених нашої бригади, аби не забували наших рідних. Вони є. Вони в полоні, вони зниклі безвісти. Ми будемо робити й нагадувати про них постійно всіма можливими й неможливими засобами тільки для того, щоб їх знайти і повернули до нас, до родин, які чекають і борються за них.
Інна Мисанюк, дружина Сергія Мисанюка, безвісти зниклого військовослужбовця 14 ОМБр:
— Основною мотивацією взяти участь у пішому марафоні на підтримку безвісти зниклих та полонених є нагадування про те, що наші рідні ще не вдома, наші рідні не з нами. Ми йдемо заради тих, хто боровся за нас, за тих, кого нам зараз дуже не вистачає.
Представниці спільнот родин зниклих безвісти і полонених під час пішого походу. Фото: учасниці походу
Тамара Горбачевська, координаторка родин військовополонених 14 ОМБр:
— Військових 14 ОМБр, які перебувають у полоні або мають статус безвісти зниклих, майже не обмінюють. Внаслідок обмінів військовополоненими протягом 2024 року з військових 14ї ОМБр звільнили лише одну особу, протягом 2023 — дві особи, 2022 — десять. З початку 2025 року звільнено десять військових нашої бригади.
Ми опікуємося близько 90 родинами безвісти зниклих та полонених, проте за нашими підрахунками, зниклих та полонених 14 ОМБр набагато більше, їх сотні, а не десятки. Водночас в обміни потрапляють одиниці наших рідних.
Ми перебуваємо в постійній боротьбі, постійному очікуванні. Вважаємо, що всі безвісти зниклі та полонені є рівними незалежно від приналежності до конкретного військового формування чи рівня медійності. Має бути чіткий та справедливий підхід до пропорційності та пріоритетності під час формування обмінних списків.
Зустріч родин зниклих безвісти і полонених 14 ОМБр з Коордштабом. Фото: представники родин
Найгірше — коли знаєш місце, в якому утримується твій рідний, знаєш навіть поверх та камеру, проте не маєш жодного зв’язку роками. Численні адвокаційні зустрічі, демонстрації, флешмоби надають відчуття причетності, дієвості, проте після кожного обміну та відсутності рідного у списку звільнених, настає відчуття спустошеності, безсилля та відчаю.
Тому наші рідні постійно шукають шляхи нагадування про військових нашої бригади, які мають статус безвісти зниклих чи полонених. Наразі три відважні учасниці нашої спільноти долають пішки відстань у близько 350 км заради нагадування про необхідність обміну військових 14 ОМБр.
Плакат із вимогою знайти і повернути зниклих безвісти 14 ОМБр. Фото: представники родин
Олександра Римша, дочка безвісти зниклого захисника Віктора Римші:
— Для мене мотивацією у цьому поході є те, що ми не забуваємо наших рідних. Ми пам’ятаємо про них. Цей похід — чергове нагадування про те, що попри складнощі, а для декого зневіру і втрату надії, ми продовжуємо боротися за наших рідних, ми продовжуємо бути їхніми голосами, їхніми кроками, якими ми зараз йдемо. Ми чекаємо на них і віримо, що вони повернуться. Вони будуть разом із нами.
