Російських військовополонених допитали у справі про страту українського військового
У Заводському районному суді Запоріжжя відбулося засідання у справі Дмитра Курашова, російського штурмовика з позивним “Сталкер”. Його обвинувачують у розстрілі українського військового, який склав зброю — Віталія Годнюка. Минулого року Курашова взяли у полон. Тож це перший випадок, коли обвинувачений у страті перебуває на лаві підсудних. Раніше такі справи слухали лише заочно.
На засіданні 22 січня допитали трьох полонених російських військовополонених. Вони разом із Курашовим брали участь у бою, під час якого і стратили Годнюка. МІПЛ записала їхні свідчення.
На засідання з’явилися Микита Маневський, прокурор Запорізької облпрокуратури, захисниця підсудного, яка працює за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги, та перекладачка. Конвой доставив Дмитра Курашова. За процесом спостерігали журналісти, а також адвокатка з Асоціації правників України, що моніторить подібні процеси на предмет дотримання прав людини.
Російських військовополонених також привезли до суду для допиту. Проте вони давали свідчення в іншій залі. Як пояснила головуюча суддя, свідки мають перебувати під вартою, а утримувати їх в камері з Курашовим неможливо — тому допит провели онлайн.
Присутні в основній залі судді, прокурор та адвокатка через перекладачку ставили свідкам запитання, а відповіді російських військових слухали на трансляції, яку вивели на екрані монітора.
Допит російській полонених, які проходять у справі Курашова як свідки. Фото: МІПЛ
На одному екрані відображається одночасно три різні плани судової зали, тож свідків погано видно. Ті троє чоловіків — це автоматник Олег Замятін, стрілець-сапер Костянтин Єнін і стрілець Дмитро Зуєв. Перший родом із Томської області Росії, двоє інших — з Пермської. Як і Курашов, вони потрапили до 218-го танкового полку 127-ї мотострілецької дивізії штурмового загону “Шторм V” з тюрем, уклавши контракт.
Вони розповіли, що як окупанти воювали у Запорізькій області. Вранці 6 січня 2024 року на двох БТРах у супроводі танка вирушили від села Любимівка до українських позицій біля Приютного. Участь у штурмі брало три групи з 18 солдатів. Свідки були в одній групі з Курашовим й атакували по центру українських позицій, а дві інші групи заходили справа і зліва.
Олег Замятін свідчив першим. Він бачив українського військового Віталія Годнюка перед загибеллю.
— Ми заїхали, почався штурм, — пригадує він. — Коли виходив ваш полонений із бліндажа, було чути автоматну чергу. Після цього прозвучав вибух і я втратив свідомість. У той момент мені важко описати, що відбувалося, але я бачив “Сталкера”. Інших солдатів там не було.
— Коли український військовослужбовець виходив із бліндажа, у якому він був положенні? — уточнила суддя Ольга Погрібна. За версією обвинувачення, на вимогу Курашова український військовий вийшов із бліндажа, склав зброю, підняв руки й став на коліна. У цей час Курашов розстріляв його з автомата.
— Я зараз не можу вам точно обрисувати, лише пам’ятаю, що ваш військовий вийшов, а після пострілів упав.
— Чи була в нього зброя? — доєднався до допиту прокурор Маневський.
— Ні. Пам’ятаю, що у нього на рукаві був ваш флажок, український.
Суддя перепитала:
— Ви бачили, що постріли робив Курашов?
— Я точно не можу сказати. Не буду стверджувати. Але окрім нього нікого не було. Він був із правого боку.
На питання, чи стріляв сам Замятін у той момент, він заперечив. Сказав, що чув звук пострілу автомата:
— Автоматну чергу ні з чим не сплутати.
Обвинувачений Дмитро Курашов в скляному боксі під час судового засідання. Він втратив око під час боїв у Запорізькій області. Фото: МІПЛ
Далі свідчення давав Костянтин Зєлєнін. З його слів, спершу по українських позиціях стріляв російський танк, а потім штурм почали військові з БТРів, розділившись на три групи. Одну з них він очолював.
— Коли ми наблизилися до позицій, я побачив, що з бліндажа виходить тіло, — почав Зєлєнін. — Зрозумів, що це український військовий. Потім почув постріли. Тіло упало. У цей момент праворуч мене перебував Дмитро “Сталкер”.
Зєлєнін бачив українця з воронки у землі, в яку сховався під час штурму.
— Коли ви вийшли з воронки, де відносно загиблого був Курашов і чи там був хтось окрім нього? — уточнив прокурор.
— Він перебував з правого боку. Більше там не було нікого, — відповів Зєлєнін.
Наступним свідчив Дмитро Зуєв. Він стверджував, що особисто бачив, як Курашов наказав українському військовому виходити з бліндажа, а коли той здався, розстріляв.
— Як виходив український військовий і що перед цим робив Курашов? — уточнив прокурор.
— Курашов сказав: “Виходь, здавайся”. Він вийшов із бліндажа з піднятими руками і став на коліна. Перед тим “Сталкер” кидав гранати у бліндажі.
— Тобто ви на власні очі бачили, як Курашов зробив постріл? — акцентував обвинувач.
— Так, у полі зору був лише він.
— У якому положенні був український військовий? — долучилася до допиту суддя.
— Він викинув автомат і вийшов із піднятими руками, став на коліна, а потім впав. У нього був ваш жовто-блакитний значок.
Під час допиту прокурор з’ясовував, чи свідки бачили іншого військового Сергія Кучимова з позивним “Сєдой” — раніше Дмитро Курашов стверджував, що нібито саме цей бойовий медик розстріляв Віталія Годнюка. Мовляв, українець уже був поранений від вибуху гранти й Кучимов не мав змоги надати йому медичну допомогу.
Дмитро Зуєв сказав, що на позиції разом із ним у момент розстрілу Кучимова не бачив.
— Знаю, що “Сєдой” упокоївся, — додав він.
Костянтин Зєлєнін зазначив, що Кучимов брав участь у штурмі в складі іншої з трьох груп. Тому перебував далі він місця, де стратили бійця ЗСУ.
Всі свідки підтвердили, що у Дмитра Курашова під час бою був автомат АК-47. Це зброя іншого військового, котрий через травму не брав участь у штурмі. На руків’ї автомата, зі слів росіян, було вишкрябано позивний “Суфій”.
Микита Маневський, прокурор Запорізької облпрокуратури. Фото: МІПЛ
Під час допиту з’ясувалося, що з тіла загиблого Віталія Годнюка зник годинник. На питання прокурора свідок Зуєв сказав, що в полоні від інших чув, що Курашов забрав його собі.
Про розстріл українця російські військові в Курашова не запитували. Але вже в полоні чули, що він про це говорив.
— Коли сиділи у СІЗО, він хвалився перед іншими полоненими, що застрелив його. Але особисто мені це не казав, — розповів Зєлєнін.
Зуєв теж чув від інших, що Курашов говорив про загиблого. Мовляв, спершу підтверджував, що стратив українця, а згодом заперечував.
Курашов під час засідання питання свідкам не ставив і нічого не коментував. Раніше на початку процесу він заявив суду, що визнає провину. Втім, у перерві говорив журналістам, що обмовив себе, бо сподівається на обмін.
Якщо провину Курашова доведуть, йому загрожує позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або ж довічне ув’язнення.
Це матеріал став можливим завдяки Агентству Сполучених Штатів з міжнародного розвитку та щедрій підтримці американського народу через Проєкт Відновлення та відповідальність через права людини (ПравоЗахист)
