Send Lette
Без категорії

Росія застосовує нову практику переслідування українців в окупації. Тепер їх не завжди одразу везуть на підвал, а спершу бʼють вдома

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні у березні 2024 року опублікувала звіт про російську окупацію. У ньому сказано, що люди, які живуть в окупації, стикаються із постійною загрозою насильства, затримання і незаконного покарання. МІПЛ задокументувала нові свідчення потерпілих в окупації.

Ключі і автобус для “Еммануеля Шарона”

Алла Антонова все життя прожила у Бердянську. В останні роки перед російською окупацією торгувала на ринку, а влітку, у курортний сезон, працювала офіціанткою на базах відпочинку. Після того, як Бердянськ зайняли російські військові, роботи у Алли не було. Тож вона і її мати-пенсіонерка Наталія Кучерова вимушені були взяти російські паспорти — аби отримати від окупаційної влади хоча б якісь гроші на життя. Утім це не захистило жінок від переслідувань.

27 січня 2024 року до будинку Алли і її матері Наталії увірвалися четверо чоловіків у військовій формі з автоматами. Сказали, що перевіряють паспорти.

— Я запитала у них документи, але вони не розуміли, навіщо це нам? А потім один із них, посміхаючись, “представився”: “Еммануель Шарон”, — розповідає Наталія Кучерова.

За кілька хвилин з’ясувалося, що насправді російських військових цікавили не паспорти. У жінок вони почали вимагати віддати ключі від квартири і мікроавтобуса, що належать їхньому родичу, який виїхав з окупації. Озброєні чоловіки незаконно обшукали квартиру та Аллу Антонову. Крім того, їх цікавило місце перебування її доньки і зятя, військовослужбовця ЗСУ. Коли Алла відповіла, що не знає, де чоловік її доньки, один із непроханих візитерів сказав: “Ти подумай, а ми приїдемо за пару днів. Не забудь, що ми тут надовго, нам до вас у гості хоч кожен день їздити”.

Примус до співпраці

Російські військові повернулися за три дні. Один із них зачинив Наталію Кучерову в кухні. Троє інших повели Аллу в кімнату. Там вони її били, катували і вимагали, аби  жінка змусила свою доньку співпрацювати з окупаційною владою.

Алла сиділа на ліжку. Спочатку її били пластиковою дубинкою по ногах. Вимагали розповідати про чоловіка доньки.

У мені почалася істерика, підвищився тиск, я почервоніла. Кажу їм: “Я не знаю, де він, не цікавилася, мені це не потрібно”. Тоді інший почав стукати мені по голові залізним гачком і каже: “Це я тебе просто гладжу”. 

Сліди побоїв Алли Антонової. Фото: архів постраждалої

Після цього Аллі надягнули на голову поліетиленовий пакет і перекрили повітря. Вона почала втрачати свідомість. Жінку також обіцяли відвезти в підвал, якщо вона не скаже, де служить зять. Увесь цей час її продовжували бити по ногах. Коли Алла намагалася захиститися від удару, її вдарили по руці — залякували, що зламають. Після цього жінку з кількох спроб змусили записати відеозвернення до доньки.

— Дорога дочко, до мене прийшли дуже ввічливі і добрі люди. Якщо ти хочеш мене побачити, вони вийдуть на тебе. Зроби те, що вони скажуть, — говорить жінка на записі.

Російські військові надіслали це відео доньці в телеграм, утім вона не відповіла. Наостанок чоловіки вимагали, щоб Алла змусила доньку співпрацювати і щоб нікуди не зверталася й нікому не розповідала, що сталося у квартирі. Знову залякували, що вивезуть на підвал у Донецьк.

Того ж дня жінка зв’язалася з донькою і все їй розповіла. Разом вирішили, що Аллі і Наталії треба негайно покинути будинок і виїжджати з окупації. Вже за два дні вони виїхали. Шлях до доньки у Київ пролягав через окуповану територію Донецької області і Росію. Вʼїжджати в Україну вирішили через Сумську область. На російському боці кордону Аллу та її матір допитували спецслужби РФ. Цікавилися, чому вони їдуть в Україну. Під час перевірки телефона знайшли фото доньки у футболці з патріотичним написом, тож розпитували про неї і її чоловіка. Алла про службу зятя нічого не розповіла.

— Один дістав електрошокер і почав їм клацати. А інший сказав: “Іди, подумай. Тут вікна затемнені, а в мене друг у поганому настрої”, — згадує жінка.

Потім російські силовики з телефону Алли зателефонували її доньці. Та, щоб убезпечити своїх рідних, сказала, що згодом із матір’ю поїде в Росію, де живе її батько. Врешті Аллу і її матір Наталію пропустили.

Пережите сильно вплинуло на психічний і фізичний стан жінки. Синці на її тілі не сходили дуже довго. Крім цього, у неї підвищився тиск, почалися проблеми зі сном.

— Як згадую ці події, у мене мимоволі течуть сльози, — говорить Алла Антонова.  

Сліди побоїв Алли Антонової трималися довгий час. Фото: МІПЛ

Обшуки, електричний струм, паяльник

Схожа історія сталася з іншою жителькою Запорізької області Оленою (ім’я жінки змінено на її прохання). Вона жила в селі неподалік Енергодару. До 2022 року її син служив у ЗСУ. Село Олени окупували в перші дні російського вторгнення. З того часу впродовж півтора року до Олени періодично приходили озброєні чоловіки з обшуками — шукали її сина. А 2 серпня 2023 року десятеро озброєних чоловіків у військовій формі силоміць вдерлися до будинку Олени, повалили її на підлогу і надягнули на руки кайданки. На формі у них були шефрони з російським прапором. Військові незаконно обшукали дім і подвір’я.

— Все перегорнули, металошукачем шукали. Навіть витяжку розібрали і світильники з пластику викрутили, — згадує Олена.

Упродовж трьох годин росіяни знущалися над Оленою в її ж будинку — вибивали зізнання у зборі інформації проти збройних сил РФ. Жінку били по обличчю рукавицями з шипами і її українським паспортом, почали катувати розпеченими паяльником і електричним струмом, прикріпивши дріт до мочки вуха і ніздрів.

— Хлопці, що ви робите, у мене ж серце не витримає! — благала Олена зупинитися.

Від катувань вона втратила свідомість. Чоловіки привели її до тями, обливаючи водою і обтираючи нашатирним спиртом.  

Щоб зберегти собі життя, Олена вимушено обмовила себе і взяла вину.

— Все, тепер ви звинувачуєтесь у шпигунстві. Вам світить 25 років, — почула вона від одного з катів.

Далі її повезли в невідомому напрямку. Дорогою заїхали в якесь село до когось у двір. Олена сиділа в машині і чула, що якогось чоловіка, як і її, росіяни катували за паяльником та електричним струмом. Домагалися зізнань про його сина-військовослужбовця. З двору чоловіка не вивезли.

Олену привезли у приміщення поліції десь у селі в Херсонській області. Там її тримали три доби в одиночній камері.

— Всередині були нари, зварені з металу, на них поклали двері з шаф. Не було ані матрацу, ані подушки, — розповідає Олена.

Під голову вона клала пластикову пляшку з водою, яку їй дозволили взяти з дому.  

Упродовж цих трьох днів Олену не годували. Згадує, як одного разу побачила крізь віконце, що у дворі поліції бігає собака з цуценятами.

— Чоловіки гралися з ним, кожен по черзі давав їсти. Я ж собі думала: “Собаці дають їсти, а мені навіть не запропонували”.

Жінка страждає на цукровий діабет, має проблеми з серцем. Через фізичні знущання і виснаження її стан погіршився. Попри те що росіяни дозволили взяти з собою ліки, рівень цукру вона не знала, тому вживати ліки боялася, аби не спровокувати цукрову кому. Якось почула, як росіяни говорили між собою: “Давай якогось доктора їй, мені тут трупи не потрібні”.

Олену жорстоко допитували, тож жінка запевнила катів, що співпрацюватиме з ними. Після цього її привезли додому. Наступного дня завдяки перевізникам вона рушила на підконтрольну Україні територію. Дісталася неї, подолавши 4500 км — через Росію і Європу. Увесь цей час вона ховала на тілі сліди від паяльника. Каже, що спокійно видихнула лише після перетину російсько-латвійського кордону. Там же у Латвії змогла вперше ефективно обробити рани.

Сліди катувань Олени. Фото: МІПЛ

Після пережитого на Олену чекало лікування.

— Коли я приїхала, то тільки пила. Їсти не могла — був сильно пошкоджений язик. Я його під час ударів струмом сильно покусала, він у мене в роті не поміщався. Вухо і ніс я теж довгий час не відчувала. Напевно, це наслідки струму, — говорить Олена.

Також вона скаржиться на погіршення зору, проблеми з зубами і серцем. Немає і дня, аби не згадувала тих подій:

— Думаю над тим, як вони з цим живуть? Я чула, як за вікном камери їхній старший розмовляв зі своєю мамою телефоном і кричав їй: “Мамо, мені 34 роки, а ти починаєш мене життю вчити?!” Тобто він одного віку з моїм сином, тобто мені як дитина, а у нього рука не здригнулася, хоча я, по-перше, жінка, по-друге, хвора, по-третє, віку його матері. Тим більше, що вони знали, що я невинна, я ж їм нічого поганого не зробила. Як таке можливо? От тіло тепер зажило, а душа — зі шрамами.

Хто відповість за терор

Жертви російських злочинів найчастіше не знають імен своїх катів, адже люди у формі не представляються, ховають обличчя під балаклавами і не мають знаків розрізнення. 

Разом із тим, відповідальність за силові заходи проти мешканців Запорізької області, які не підтримують Росію і її так звану спеціальну військову операцію, взяв на себе призначений Путіним губернатор Запорізької області Євген Балицький. У лютому 2024 року в інтерв’ю російській журналістці Надані Фридрихсон він, зокрема, заявив, що незгодних із політикою Путіна щодо “денаціоналізації” і “денацифікації” почали виселяти за межі окупованої частини Запорізької області ще до офіційного приєднання Росією цих територій, тобто до 30 вересня 2022 року. Балицький зізнався, що цим процесом він керував особисто.

— Все, що відбувалося, я так чи інакше знав. Якщо особу брали на тому, що він навідник, його забирала спеціальна служба, і ця особа відповідала за законом, — говорить він.

Євген Балицький, так званий губернатор Запорізької області, призначений Путіним

Спеціальною службою Балицький називає службу безпеки, створену за допомогою російської ФСБ. Він відверто говорить про злочини проти незгодних з окупацією українців:

— Ми били, і били жорстко. На жаль, доводилося іноді вживати вкрай жорсткі рішення, про які поки що я не розповідатиму.

Задокументовані МІПЛ злочини, про які говорять постраждалі або очевидці, свідчать про те, що політика переслідування цивільних громадян на окупованих територіях посилюється. І якщо на початку окупації під репресії потрапляли ті, хто колись служив у ЗСУ, працював в органах влади або мав активну громадянську проукраїнську позицію, наразі каральні заходи окупанти застосовують до всіх, хто сам або чиї рідні чи знайомі хоч якось незгодні з окупацією. При цьому отримання російського громадянства в окупації не є запорукою свободи чи спокою.

Матеріал підготовлено за участі Станіслава Мірошниченка і Марини Кулініч

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Затримані бойовики “ЛДНР”, коригувальники та бази Очакова: 44 справи щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

15 Липня 2024

СБУ, чат-боти і TikTok: 53 справи щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

17 Травня 2024

Тендер на надання послуг з організації розміщення та харчування учасників навчання

ГО “Медійна ініціатива за права людини” — українська громадська організація, яка поєднує журналістику та правозахист, щоб виявляти […]

20 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
“Я не асоціююся з підзахисним — я потрібна для балансу правосуддя і справедливості”, — адвокатка російських військових

Юлія Шуляк — українська адвокатка, яка представляє в суді російських військових, яких обвинувачують у воєнних злочинах. В інтерв’ю МІПЛ адвокатка розповідає про досвід роботи з воєнними злочинами, виклики заочного процесу, вплив міжнародного освітнього проєкту на її бачення власної роботи та суспільний осуд.

19 Липня 2024

Війна і правосуддя
Роздроблені справи як системна проблема. МІПЛ проаналізувала останні судові вироки росіянам за воєнні злочини

Порівняно з попередніми вироками, у червневих судді скорочували контекстуальну частину, яка підтверджує, що злочин скоїли в умовах війни. Читати та розуміти такі вироки значно простіше. Водночас помітна системна проблема — кожен вирок здебільшого присвячений одному обвинуваченому, хоча злочин вчинили кілька людей. Детальніше — в аналітиці МІПЛ. 

18 Липня 2024

Аналітика
Катування українців — це державна політика Росії. Правозахисники розкрили нові подробиці жорстоких тортур цивільних

Систематичні та поширені практики свавільних затримань, катувань, насильницьких зникнень, сексуального насильства, фільтрації та пов'язаних з ними злочинів проти українських цивільних осіб на підконтрольних Росії територіях можуть становити злочини проти людяності.

18 Липня 2024

Більше публікацій