Росіяни етапували у Владімірський централ херсонця Павла Запорожця, засудженого за “міжнародний тероризм”
У Росії почали виконувати вирок колишньому українському правоохоронцю Павлу Запорожцю. Чоловіка викрали в Україні, депортували, звинуватили в “міжнародному тероризмі” й уже понад два роки утримують у неволі. Аби заплутати сліди Запорожця, його весь час переміщують із одного місця утримання в інше. У жовтні чоловіка помістили у Владімірський централ, де утримують особливо небезпечних злочинців.
У Херсоні до 24 лютого 2022 року вирувало звичайне мирне життя. Однак усе змінилося, щойно РФ розпочала повномасштабну війну проти України й окупувала місто. Херсонці мітингували проти загарбників. Розлючені ж росіяни, аби придушити опір цивільних, наставляли на них зброю і викрадали.
Не оминули вони й юриста й колишнього правоохоронця Павла Запорожця. Розуміючи, що росіяни навряд чи пропустять його повз свої блокпости, чоловік залишився в окупованому Херсоні. Девʼятого травня 2022-го з Павлом зник зв’язок. Пізніше зʼясувалося, що загарбники викрали чоловіка. Того ж дня російські війська незаконно обшукали його квартиру і звинуватили Запорожця в “протидії СВО”: нібито він допомагав ЗСУ та закладав вибухівку в місцях перебування окупантів. Російські армійці забрали документи, техніку й автівку Павла. Де утримують чоловіка, рідним не повідомили.
Юрист Павло Запорожець до того, як потрапив у російське ув’язнення
За кілька днів його сестра Лідія дізналася, що брат — в ІТТ № 1 на вулиці Теплоенергетиків у Херсоні. Звідти Запорожець телефонував рідним із номера так званого слідчого, проте подробиць свого викрадення та незаконного утримання не розповідав. Час від часу від Лідії приймали передачі для брата, а в липні їй вдалося на 10 хвилин побачити Павла.
— У нього були дуже великі розгублені та повні страху очі. Уже на той момент він, мабуть, розумів, що попереду в нього тривалий шлях у в’язниці в нелюдських умовах утримання, — згадує вона про ту зустріч.
СІЗО Сімферополя
Згодом, 4 серпня, Лідія попросила колегу віднести Павлові передачу, адже сама не встигала до початку комендантської години. Проте в ІТТ заявили, що відпустили чоловіка. Рідні були впевнені: окупанти брешуть. Наступного дня з ними зв’язався адвокат іншого незаконно утримуваного українця. Він повідомив, що 2 серпня Павла Запорожця вивезли в Сімферополь, та запропонував захищати чоловіка. Росіяни запроторили Павла до СІЗО № 1, а на допити возили в будівлю окупаційної ФСБ. Тоді ж вони звинуватили чоловіка в “міжнародному тероризмі”.
У жовтні 2022-го окупанти відкрили в Сімферополі СІЗО № 2 й перевезли туди Павла та ще кількох громадян України. В обох слідчих ізоляторах міста жахливі умови. Незаконно утримуваним українцям не дозволяли сидіти чи лежати вдень, змушували співати гімн РФ. У камерах — цілодобовий відеонагляд.
— Щойно зникаєш із поля зору чергового, відразу ж конвой прибігає фіксувати, де ти дівся. Намагаєшся викликати лікаря — ніхто не приходить, — каже Лідія.
На вулицю українських бранців майже не виводили. Якщо прогулянки й були, то на невеличкій території, зусібіч загородженій бетоном і ґратами. Уперше повноцінно побувати на вулиці Павло зміг, коли його відвезли на медичну експертизу до психлікарні Сімферополя. “У мене запаморочилася голова: настільки стало зле від свіжого повітря”, — згодом писав чоловік рідним.
СІЗО №2, відкритий окупантами у Сімферополі 25 жовтня 2022 року. Фото: Крим.Реалії
Перебуваючи в Сімферополі, Павло попросив рідних знайти “понятих”, які фігурують у “провадженні”. Ними виявилися херсонці, яких росіяни також незаконно утримували. Один із понятих помер невдовзі після того, як окупанти випустили його з катівні, а інший стверджував, що не розумів, які документи підписував, бо росіяни змусили його це зробити.
У лютому 2023-го росіяни вивезли Павла з Сімферополя через Краснодар у СІЗО № 1 Ростова. Там загарбники тримали по 30 людей в одній камері. Бракувало ліжок і матраців, тому полоненим доводилося спати по черзі. Улітку в камерах було дуже душно, тому бранці непритомніли. Медичної допомоги росіяни не надавали. Дехто не витримував таких нелюдських умов.
Боєць “Азову” та захисник Маріуполя Олександр Іщенко, який перебував у СІЗО із Запорожцем, потрапив у Ростов дуже схудлий і після інфаркту. Олександр мав серйозні проблеми з серцем, та російські наглядачі не давали йому жодних ліків, крім валеріани і валідолу. Одного разу, коли в чоловіка стався напад, бранці всім коридором стукали у двері камер і просили викликати лікаря. Згодом, у липні 2024-го, Іщенко помер у полоні. Судмедекспертиза, яку провели в Україні після повернення тіла, встановила, що в азовця були зламані ребра та травмована грудна клітина внаслідок ударів тупим предметом.
“Суд” і незаконне етапування
У березні 2023-го Південний окружний військовий суд Ростова почав розглядати “провадження” проти Павла. У листопаді судді М. Нікітін, В. Мамедов і М. Шуайпов призначили Запорожцю покарання 13 років за ґратами, десять із яких українець має провести у колонії суворого режиму. Після апеляції “вирок” залишили без змін. Згодом родичі подали касаційну скаргу й зараз чекають на її розгляд. У червні 2024-го росіяни перевезли Запорожця у СІЗО № 3 Новочеркаська та помістили в одиночну камеру у спецблоці як колишнього правоохоронця.
Павло Запорожець за склом під час розгляду його справи у російському суді
У цьому СІЗО Павла тримали до вересня 2024 року, а тоді почали етапувати у Волгоград, Пермь, СІЗО № 1 Кірова. Його сестра Лідія наголошує: відстежити переміщення брата складно, оскільки росіяни постійно перевозять українських бранців з одного місця утримання в інше. У жовтні 2024-го росіяни відвезли Павла Запорожця у Владімірський централ, де він має відбувати незаконне покарання.
Андрій Яковлєв, експерт МІПЛ із міжнародного права, наголошує: викрадення та незаконне утримання Павла Запорожця — один із багатьох прикладів порушення Міжнародного гуманітарного права росіянами. Окупаційні органи не мають утримувати цивільних у нелюдських умовах, без права на справедливий суд і змоги оскаржити підстави затримання. Також заборонено депортувати, тобто примусово вивозити цивільних із тимчасово окупованих територій, до РФ. Вдаючись до таких дій, росіяни скоюють воєнні злочини.
— Незаконне позбавлення свободи, нелюдські умови утримання, позбавлення права на справедливий суд і депортація, вчинені в рамках санкціонованого владою РФ широкомасштабних переслідувань цивільного населення на окупованій території, мають розглядатися як злочин проти людяності, — додає Андрій Яковлєв.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
