Розстріл авто на Київщині: покази потерпілих і свідки-росіяни

Павло Бабаліч — капітан, командир 3-ї парашутно-десантної роти 1 батальйону 137 полку 106 парашутно-десантної роти дивізії РФ. Прокуратура встановила, що він віддав наказ обстріляти автомобільну чергу під час окупації Київщини. За це чоловіка обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни. 

Бородянський районний суд розглядає справу Павла Бабаліча заочно. Шістнадцятого квітня прокурор оголосив обвинувальний акт. Під час вторгнення на Київщину у 2022 році підрозділ Бабаліча контролював трасу Київ — Варшава і прилеглі населені пункти: Немішаєве, Микуличі, Гостомель, Блиставиця, Мироцьке. Слідство встановило, що чоловік наказав відкрити вогонь по автомобілях, які їхали контрольованою трасою. Кулі потрапили в дві цивільні автівки, де за кермом перебували Олег Боженко та Олег Кармазін. Вони є потерпілими у справі. Боженко також подав цивільний позов на уряд РФ про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 52 800 гривень та моральної шкоди — 5 мільйонів гривень.

Павло Бабаліч, російський військовий, якого обвинувачують в порушенні законів та звичаїв війни. Фото: ДБР

На суді Бабаліча представляє адвокатка Лариса Перевертайло з Центру з надання вторинної правової допомоги. Суд вирішив спершу допитати потерпілих, потім свідків і вивчити матеріали досудового розслідування. У справі є ключовий свідок — російський військовополонений Костянтин Курносов, якого прокурор клопотав допитати в суді. Проте цього так і не сталося. МІПЛ пояснює, що відбувається з допитами у справі Бабаліча.

Поїхав на Київщину по родину. Допит Боженка

Шістнадцятого квітня суд допитав потерпілого Олега Боженка. Чоловік розповів, що 1 березня 2022 року виїхав із Дніпра, щоб добратися до Клавдієвого на Київщині, де перебували його колишня дружина з дитиною. Другого березня він заїхав в Ірпінь і далі рухався через Ворзель та Немішаєве. Чоловік розповідає: 

— У Немішаєвому я побачив колону важкої техніки. Люди говорили, що це російська. Я не бачив іншого виходу, як все одно поїхати, бо мені потрібно було дістатися Клавдієвого.  

На вулиці він зустрів місцевого — Олега Кармазіна. Боженко попросив його допомогти виїхати на дорогу, аби не блукати. Чоловіки рушили двома машинами: Кармазін їхав попереду, а Боженко позаду. Доїхавши до Микуличів, вони натрапили на росіян, а тоді розділилися: 

— На вулиці Яковенка я побачив, що з обох боків дороги стоять люди у військовій формі. Метрів за 50 — 70 побачив димок від ствола автомату. Я ліг під руль і увімкнув задню швидкість, щоб розвернутися, але кулі вже летіли. Машина відкотилася назад і я вибіг. Вони стріляли далі вслід. Пробіг метрів 200 і зайшов до будинку [на який випадково натрапив — МІПЛ], — пригадує Боженко.

Розстріляні автівки потерпілих. Фото: ДБР

Там Боженко хотів перечекати, щоб потім забрати авто і продовжити шлях. Виявилося, що це дім місцевого жителя Юрія. Він із Боженком дійшов задніми дворами до місця, де лишилася машина, подивилися через паркан. Боженко вирішив зачекати, побачив двох росіян, які стріляли у нього. Тоді зрозумів, що забрати машину не зможе, повернувся в будинок Юрія. Ввечері Боженко через ліс пішов до Клавдієвого. 

На допиті прокурор уточнив у Боженка щодо росіян, яких він побачив через паркан:

— Який із них стріляв у вас?

— У того, що ліворуч, я бачив автомат, але не дим. Дим бачив у того, що праворуч.

— Чи розгледіли ви обличчя чоловіка, який стріляв у вас?

— На той час він був у балаклаві — той, що стріляв, він стояв праворуч, — пояснив Боженко. — Ліворуч був товстий. Але коли повернувся по машину, то бачив цього, що праворуч, який стріляв — він худий і тоді вже був без балаклави. Долі секунд я бачив його відкрите обличчя.

Потерпілий Олег Боженко свідчить в суді. Фото: МІПЛ

— Які в них ознаки того, що вони військові ЗС РФ? 

— Форма їх військова була нетипова. Я в Донецьку жив, бачив, знаю цю форму, у мене в голові це лежить, — сказав Боженко, мовляв, російських окупантів він уже зустрічав.

Через пережите у чоловіка трипилися два інсульти, він частково втратив зір. 

Без попереджувальних пострілів. Допит Кармазіна 

Двадцять дев’ятого травня суд допитав другого потерпілого, Олега Кармазіна. Наразі він служить у ЗСУ, тому допит відбувся онлайн. Перед початком потерпілий зняв шеврони. 

Другого березня 2022 року Олег Кармазін був вдома у Немішаєвому. Він ходив до криниці по воду, коли зустрів Боженка на авто. Той попросив допомогти проїхати до селища Клавдієво-Тарасове. Кармазін погодився і поїхав першим на своїй машині. 

Вперше чоловіки побачили сліди бронетехніки, коли доїхали до селища Микуличі. Кармазін пригадує: 

— Ми рухалися по Микуличах у напрямку Клавдієво-Тарасового, коли я почув постріли. Зупинився, ліг на переднє пасажирське сидіння. Стрільба продовжилася. Я зрозумів, що ми потрапили в засідку військових РФ.

Коли постріли затихли, Кармазін вибіг із машини до автомобіля Боженка і крикнув йому: “Тікай!” Сам він сховався у дворах, за будинком перечекав пів години. Коли побачив, що росіяни проїхали на своїх БТР, пішов додому. 

Під час допиту прокурор уточнив у Кармазіна:

— Чи були якісь попереджувальні постріли? 

— Не було нічого, — відповів потерпілий. — Перша куля залетіла в пасажирські сидіння. Після чого були черги, я ліг на пасажирське сидіння. Я був мобілізований у 2014 — 2015 роках, також проходив службу, інстинкт самозбереження спрацював. 

Потерпілий Олег Кармазін (на екрані ліворуч) свідчить в суді по відеоконференції. Фото: МІПЛ

— Чи бачили ви когось із військовослужбовців?

— Коли стріляли, то я не бачив нікого. Можливо, вони й підходили до авто, але я вже був за будинком.

Чоловік повернувся на це місце після деокупації, його машина стояла зміщена на 20 метрів. 

Адвокатка Лариса Перевертайло уточнила лише одне запитання, що зазвичай ставлять за протоколами допитів:

— Чи були ви знайомі з Павлом Бабалічем?

— На жаль, ні, не знайомий… Може, й краще, — відповів Кармазін.

Інших запитань адвокатка не мала.

Чому не допитали російських військових

Під час підготовчого засідання прокурор Дмитро Понамарьов наполягав на допиті російського військовополоненого Костянтина Курносова. Він перебуває у таборі військовополонених. Суд постановив допитати його 2 травня онлайн. Проте у цю дату його не підключили по відеоконференції, повідомивши, що він нібито переміщений у Сумську область. Тоді суд постановив скерувати запит на Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Двадцять дев’ятого травня суд розглянув відповідь від штабу: виявилося, що Курносова обміняли ще в січні 2024 року на українського військового. 

Прокурор Дмитро Понамарьов пояснив, що свідчення Курносова не втрачені, оскільки він надавав їх під час досудового розслідування на слідчому експерименті. 

Також під час засідання 29 травня виявилося, що у полоні були двоє російських військових, які є свідками у справі Бабаліча. На наступному засіданні 30 липня планують дослідити відеозаписи слідчого експерименту за їхньої участі. 

МІПЛ звернулася до Офісу Генерального прокурора з проханням пояснити, як відбувається співпраця між ОГП та Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими і чому про обмін свідка не знав прокурор. На це в ОГП нагадали, що за частиною 11 статті 615 КПК можна використовувати докази з досудового етапу, якщо їх зняли на відео. Чому свідка не допитали в суді до обміну — невідомо.

Надія Чучвага, журналістка МІПЛ