Сповіщають про загибель телефоном: як держоргани порушують права родин захисників
Проблеми комунікації родин військовослужбовців із державними органами та шляхи їхнього вирішення обговорили під час презентації нового аналітичного огляду Медійної ініціативи за права людини. Захід відбувся 7 квітня 2025 року в Медіацентрі Україна. У ньому взяли участь родини військовослужбовців, правозахисники, представники Офісу Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин та Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ.
За словами авторки звіту Олени Копіної, серед найпоширеніших проблем взаємодії родин із ТЦК та СП і військовими частинами є помилки в сповіщеннях про зниклих безвісти. Через них некоректно оформляють решту документів. Також проблемою є зволікання з передачею інформації чи призначенням службового розслідування про обставини зникнення військовослужбовця, затримки з призначенням одноразової матеріальної виплати.
Крім того, говорить Копіна, часто родини несвоєчасно та неетично сповіщають про загибель або зникнення близької людини. Подекуди це відбувається телефоном. Для покращення комунікації вона пропонує ще на етапі мобілізації захисників надавати їхнім сімʼям інструкції, контакти патронатних служб і служб військово-соціального співробітництва. Мова не про те, щоб готувати родини до втрати, а про інформування, про те, що робити, якщо це станеться. Краще, щоб за супровід конкретної родини відповідала призначена особа. Також важливо забезпечувати кризову підтримку під час сповіщення родин та роз’яснювати їм важливість психологічної підтримки у перші місяці після втрати, каже Копіна:
— Ключовим є перший контакт родини з військовою частиною. В залежності від того, якою буде якість цього контакту, залежить стан родини на цьому шляху і те, як вона сприймає алгоритм наступних дій. Буває так, що людина прийшла в стані шоку після страшної звістки, їй видали купу інформації, і вона просто не усвідомлює, що далі робити. Але я не виключаю, що на місцях люди працюють по-різному і є військові частини, які встановлюють якісний контакт із родинами, допомагають їм 24 на 7.
Олена Копіна (в центрі), авторка аналітики, залучена експертка
Саме в службі цивільно-військового співробітництва (ЦВС) військової частини стикнулася з проблемами Юлія Шарапанюк. Вона очолює об’єднання родин зниклих безвісти та полонених 115 ОМБр та 225 ОШБ. З її слів, керівник ЦВС байдужий до родин загиблих і зниклих безвісти.
— Мені довелося самій ініціювати кримінальне провадження по загиблому сироті, бо його могли поховати як невідомого. Ще одна ситуація, коли я звернулася до керівника ЦВС, повʼязана з дозволом написати листи полоненим. Я не могла знайти родину одного захисника, попросила керівника ЦВС сконтактувати мене з нею. Але був абсолютний ігнор. Стосовно фінансових питань, то рідні звертаються і часто чують: “вчіться економити” — це за межею дозволеного! — говорить Юлія Шарапанюк.
Юлія Шарапанюк, координаторка об’єднання родин зниклих безвісти та полонених 115 ОМБр та 225 ОШБ
— Часто все залежить від людей, від особистості, від обставин, — підкреслює Дмитро Богатюк, який представляє секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Він нагадав, що Міністерство внутрішніх справ веде Єдиний реєстр зниклих безвісти. Офіс Уповноваженого має представників у 13 областях України для кращої комунікації з родинами. Є також гаряча лінія 1698, за якою рідні можуть отримати консультацію.
Дмитро Богатюк, представник секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин
Олена Бєлячкова, координаторки родин зниклих груп родин військовополонених та зниклих безвісти МІПЛ, також вважає, що більшість проблем зумовлені людським фактором. Вона переконана, що на роботу у патронатні служби та служби супроводу треба брати не лише за професійними навичками. Важливо зважати на їхній емоційний інтелект і наявність емпатії.
— Навантаження і великий обсяг роботи — це не підстава відсутності емпатії до людини, яка прийшла з великим горем. Служби супроводу повинні розвантажити військові частини і зменшити термін розгляду заяв, щоб родини належним чином і своєчасно могли реалізувати свої права, — зазначає правозахисниця.
Представник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Олег Нещадний повідомив, що його відомство працює над створенням служб соціального супроводу. Вони мають полегшити комунікацію родин із військовими частинами. Водночас Нещадний просить про розуміння, адже враховуючи масштаб Збройних сил України, цей процес потребує часу:
— Ініціатива створення служби соціального супроводу в Збройних Силах досить молода. Рішення про запровадження служби підписано Головнокомандуючим наприкінці 2024 року. Та ми набираємо обертів.
Олег Нещадний, представник Центрального управління цивільно-військового співробітництва
Детальніше зі звітом та рекомендаціями щодо покращення комунікації родин зниклих безвісти і загиблих захисників із військовими частинами та ТЦК та СП читайте в аналітичному огляді МІПЛ.
Авторка: Анастасія Лоза, комунікаційна менеджерка МІПЛ
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
