Суд визнав коменданта катівні “Ізоляція” воєнним злочинцем
Шевченківський райсуд Києва засудив до 15 років позбавлення волі 39-річного Дениса Куликовського, колишнього коменданта тюрми-катівні “Ізоляція”. Судовий процес відбувався у закритому режимі, вирок оголосили публічно 3 січня. МІПЛ розповідає, в чому суд визнав вину Куликовського доведеною.
Денис Куликовський з села Янтарне Донецької області. Після окупації Донецька у 2014 році він приєднався до контрольованої Росією “ДНР” і очолював “відділення охорони відділу матеріально-технічного забезпечення МГБ ДНР”.
З 2014 по 2018 рік Куликовський був комендантом донецької тюрми-катівні “Ізоляція”. Люди, яким вдалося звідти звільнитися, дали численні свідчення про тортури. Зокрема, у записаних МІПЛ свідченнях один із заручників розповідав, що Денис Куликовський на прізвисько “Палич” особисто брав участь у тортурах і віддавав накази катувати. Ось, як свідок описує те, що бачив:
— Після вечері “Палич” починає свої вечірні розваги напідпитку десь до 22:30. Разом із охоронцями або сам, “Палич” заходив у камеру і починав когось принижувати, бити, ображати прямо на очах у всіх. Влаштовував кулачні бої. Міг змушувати один одного ґвалтувати. А коли забирав когось із камери в коридор, то там катував до нестями. Крізь двері камери було постійно чутно, як із коридору доноситься крик або стогін затриманого. “Палич” по-звірячому забивав людей під час катування. У той вечір, 17.01.2018 р., “Палич” напився до нестями і когось дуже бив у коридорі. Потім він забіг у нашу камеру і почав кричати: “Медики є? В камері є медики? Хто може надати допомогу подихаючому”. На жаль, “Палич” до нестями забив полоненого в коридорі, а коли побачив, що той непритомний, почав нібито шукати допомогу”.
Письменник і журналіст Станіслав Асєєв, який провів в “Ізоляції” 31 місяць у 2017—2019 роках, засвідчив, що Куликовський знущався з людей у катівні. Ґвалтував жінок, наказував в’язням ґвалтувати одне одного, наказував катувати новонароджених у тюрмі, змушував людей співати радянські пісні, аби заглушити крики тих, із кого знущалися.
Після 2018 року Куликовський виїхав до Росії, а з 2019 року, як виявилося, вільно жив у Києві.
Лише в 2020 році йому заочно оголосили про підозру, а 9 листопада 2021 року затримали в українській столиці. Приморський райсуд Маріуполя 10 листопада 2021 року взяв Куликовського під варту на час слідства. Йому оголосили звинувачення за чотирма статтями Кримінального кодексу України: стаття 149 “Торгівля людьми”, стаття 258-3 “Створення терористичної групи чи терористичної організації”, стаття 260 “Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань” та стаття 438 “Порушення законів та звичаїв війни”, вчинене за попередньою змовою.
У серпні 2022-го Шевченківський райсуд Києва взяв обвинувальний акт до розгляду. На прохання захисника Куликовського судовий процес закрили через те, що в матеріалах провадження є інформація, розголос якої може принижувати гідність людей. У справі було 22 потерпілих.
Третього січня 2023 року суддя Євген Мартинов оголосив вирок: Куликовського визнали винним за трьома із чотирьох інкримінованих статей.
За участь у терористичній організації його засудили до 14 років ув’язнення; за участь у непередбачених законом воєнізованих або збройних формуваннях — 5 років; за жорстоке поводження з цивільним населенням, вчинене за попередньою змовою групою людей — 12 років. Також суд ухвалив врахувати Куликовському рік позбавлення волі за невідбутим вироком Червоногвардійського райсуду Макіївки від 24 січня 2014 року. Тоді його засудили за шахрайство і зловживання службовим становищем.
У підсумку Куликовський отримав 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Суд також частково задовольнив цивільний позов двох потерпілих і призначив їм відшкодування моральної шкоди: одному — 400 тисяч гривень, другому 95 тисяч гривень.
Обвинувачений відмовився від останнього слова, а на суді давав короткі свідчення і заперечував провину. Про це розповів після судового засідання Олег Горбачов, адвокат і представник Станіслава Асєєва:
— Для Станіслава Асєєва цей вирок важливий, бо він особисто у ЗМІ повідомляв, що Куликовський спокійно перебуває в Києві. У 2021 році його затримали і нарешті є вирок. Важливо, що його ухвалили за статтею 438 ККУ, яка є ключовою стосовно злочинів проти цивільних, коли здійснюють катування. Його судили як коменданта, який віддавав наказ катувати. Важливо, що українське суспільство побачило, що українське правосуддя може виносити такі рішення.
Горбачов також розповів, що в 2021 році, коли Куликовському обирали запобіжний захід, він визнавав провину, проте на суді по суті все заперечував. Його адвокат, залучений від Центру безоплатної правової допомоги, просив суд виправдати за недоведеністю.
Після судового засідання Марина Антонюк, суддя-спікерка Шевченківського райсуду, прокоментувала вирок: суд не визнав Куликовського винним за статтею про торгівлю людьми, оскільки цей склад злочину охоплювало інше правопорушення.
Строк ув’язнення рахуватимуть із дати затримання 9 листопада 2021 року. Оскільки злочини вчинені під час дії “закону Савченко”, кожен день, коли Куликовський перебував під вартою до вироку суду, обраховуватимуть як день за два.
У 2021 році поліція Донецької області повідомляла, що має інформацію щодо понад 70 бойовиків, причетних до злочинів в “Ізоляції”. Гюндуз Мамедов, тодішній заступник Генпрокурора, розповідав, що станом на 2021 рік суди “заочно” слухають провадження стосовно восьми підозрюваних у справі “Ізоляції”.
Також у 2021 році МІПЛ писала, що в судах є три провадження стосовно різних подій в “Ізоляції”. Судові процеси тривають стосовно Романа Лягіна, колишнього “голови ЦВК ДНР”, який, за даними слідства, допомагав бойовикам, підтримуваним Росією, захопити будівлю, де облаштували катівню. Також є судовий процес щодо Євгена Бражникова, який, як заявляє слідство, брав участь у катуванні в’язнів. На час суду йому не обрали запобіжний захід і в 2021 році він втік у Францію. Ще є заочний судовий процес щодо Василя Євдокимова на прізвисько “Лєнін”, якого Денис Куликовський називав куратором “Ізоляції”.
Надія Чучвага, журналістка МІПЛ
Анастасія Зубова, журналістка МІПЛ