Send Lette
Насильницькі зникнення

Три місяці від часу викрадення екс-мера Херсона Володимира Миколаєнка: що стало відомо за цей час

Володимир Миколаєнко з 2014 до 2020 року був міським головою Херсона. Тоді він протистояв силам, які мають «проросійське коріння». А його помічницею в цьому була відома херсонська активістка Катерина Гандзюк, вона працювала радницею міського голови.

 

Володимир Миколаєнко, міський головою Херсона з 2014 до 2020 року

Коли в 2018 році на Катерину Гандзюк скоїли замах — облили концентрованою сірчаною кислотою, у лікарні Миколаєнко запитав у неї: «Хто це міг бути?». Тоді Катерина відповіла коротко: «Русня». За деякий час Катерина померла від отриманих внаслідок нападу ушкоджень. 

2020-го Володимир Миколаєнко склав повноваження мера, але не змінив свою проукраїнську позицію, кажуть його рідні. За неї ж був викрадений росіянами, коли Херсон окупували у лютому 2022 року. 

Вже понад три місяці рідним Володимира не відомо, де саме утримується Миколаєнко. А надто – у якому фізичному стані.

Журналісти МІПЛ спробували відтворити хронологію подій резонансного викрадення екс-мера Херсона та проаналізувати, що відбувалося після цього викрадення. 

Погрози від колаборантів і нетипова розмова


Захищати своє місто від окупаційних військ Володимир Миколаєнко збирався у складі місцевої територіальної оборони. Туди 62-річний чоловік записався добровільно. Та вже на початку березня Херсон був окупований, а місцева тероборона не мала змоги протистояти ворогу. 

Володимир Миколаєнко жив в окупації та регулярно отримував як пропозиції співпраці з росіянами, так і погрози за відмову йти на цю співпрацю.  

Задачу «перетягнути» Миколаєнка на бік РФ, очевидно, отримав місцевий колаборант Кирило Стремоусов. До повномасштабного вторгнення він позиціонував себе як «опозиційний» журналіст та блогер, але, кажуть херсонці, не приховував свої симпатії до РФ. 

На початку квітня Стремоусов дзвонив Володимиру Миколаєнку та пропонував зустрітися. Ту розмову частково чула дружина Володимира Васильовича Марина:

«Стремоусов запитав щось типу: «Чого ти не хочеш зі мною поспілкуватися?». Мій чоловік каже: «Тому що я — українець, і те що ти робиш, неприпустимо». Стремоусов відповідав: «Ну тоді підвал». А чоловік йому: «Краще підвал, ніж з тобою мати справу».

Кирило Стремоусов Фото з сайту Детектор Медіа

У той час, каже Марина, росіяни освоювалися в Херсоні, а Стремоусов «набирав команду управлінців». Жінка припускає, її чоловікові хотіли запропонувати «посаду» в окупаційній владі. Володимир, навіть усвідомлюючи можливі наслідки, ніколи б не пішов на це — переконана Марина.

Цей діалог зі Стремоусовим стався 10-12 квітня, а 18 квітня Володимир Миколаєнко зник: вийшов з будинку і до вечора не повернувся. 

Пізно ввечері йому дали подзвонити дружині. Розмова була нетиповою — російською мовою і з акцентами на тих, хто його викрав.    

«Він сказав: «Я тут с ребятами. Не переживай, я еще, наверное, позвоню». Йому непритаманна російська мова. А також він наголосив, що він «с ребятами», мабуть, аби ми зрозуміли, хто саме його забрав. Ми припускаємо, що тут є слід Стремоусова», — пояснює Марина.

Заява про зникнення під дулами автоматів 


Вже вранці 19 квітня племінниця Володимира Васильовича Ганна була в так званій комендатурі та добилася можливості поспілкуватися з місцевими «слідчими». У супроводі російських військових зі зброєю в руках Ганна написала заяву про зникнення її дядька, а у відповідь почула:

«Було б краще, аби ми його не знайшли». 

«Я тоді не зрозуміла суть цієї фрази, — розповідає Ганна. — А потім з’ясувалося, що слідчі, які сидять у комендатурі, займаються здебільшого пошуком трупів та їх ідентифікацією. Наступного дня вони телефонували та запитували, в що він був вдягнений та взутий. Я так зрозуміла, що вони знайшли якийсь труп і з’ясовували, чи це може бути він. Як виявилося згодом, тоді знайшли вбитого друга Стремоусова Валерія Кулешова».

Структура управлінських та правоохоронних органів у росіян в Херсоні побудована таким чином: у «комендатурі» сидять люди, які фактично виконують функції поліції — розшукують зниклих людей, викрадені машини. Розташована вона у приміщенні апеляційного суду. 

Через сквер від нього розташована будівля обласної державної адміністрації (ОДА). Там базується окупаційна влада, зокрема і Володимир Сальдо — колишній депутат міськради, який виконує функції «мера» в окупаційній адміністрації. 

До слова, проти Сальдо та Стремоусова слідчі органи України розпочали кримінальні провадження щодо їх державної зради. 

Обласне управління поліції в Херсоні росіяни використовують для тимчасового утримання та допитів затриманих цивільних. Неподалік також знаходиться СІЗО, де їх тримають. 

Та Володимира Миколаєнка скоріш за все утримували в приміщенні СБУ — про це здогадуються його рідні після того, як росіяни опублікували відео з допитом екс-мера Херсона. 

Ганна розповідає, росіяни у своїх пропагандистських медіа демонстрували сюжет з різних локацій — в одній з яких херсонці впізнали саме приміщення СБУ. 

Найвідоміший епізод цього інтерв’ю, яке робив пропагандист Іван Літомін, знятий біля ОДА. На ньому Володимир Миколаєнко відповідає на запитання про Романа Шухевича. 

Тоді екс-мер Херсона дав чітко зрозуміти, що навіть перебуваючи в заручниках, готовий стояти на проукраїнських позиціях. 

Згодом це інтерв’ю з’явилося і на сторінці Володимира Миколаєнка у Фейсбуці, яку він не вів уже кілька років. Рідні Володимира Васильовича колективно поскаржилися та заблокували сторінку, оскільки до неї, очевидно, отримали доступ росіяни.

Скріншот з відео сюжету російських пропагандистів

Привід для зустрічі та обшук з крадіжкою


За два тижні після викрадення Володимира Миколаєнка росіяни захотіли обшукати його квартиру, а також квартиру його доньки. Тоді він знайшов привід зустрітися з дружиною — сказав, що не має ключів, і їх треба взяти в неї. 

«Приїхали дві машини з літерами «Z». В одній були військові — молоді хлопці. В іншій — чоловіки у чорній формі. Думаю, це були фсбшники. Саме з ними у машині і був мій чоловік. Коли він вийшов, я сказала йому: «Говори мені все». Він каже: «Передай усім, що я вас дуже-дуже люблю», — розповідає Марина. 

Також Володимир Васильович запитав у дружини: яка ситуація на фронтах? Марина відповіла нейтрально — припускала, що їх розмову можуть слухати росіяни.  

Жінка встигла поставити своєму чоловіку ще кілька запитань:

  • Тебе не вивезуть у Росію?
  • Я не знаю. 
  • Ми скоро побачимось?
  • Думаю, що ні. 

Далі росіяни запевнили, що «все буде добре». Але коли відпустять Володимира, не відповіли. 

А потім почався обшук. 

«Цей обшук — це просто ганьба, — розповідає Марина. — Таке враження, що вони приїхали просто пограбувати квартири, а не знайти зброю, чи щось інше. Забрали два роутера, подовжувач, навіть парфуми — мої та чоловіка. Також знайшли алкоголь, гриби, каву — брали все, що бачили, немов дикуни». 

Можливістю покопирсатися в речах екс-мера Херсона хвалився і вже згаданий пропагандист Літомін. 

Після обшуку з крадіжкою Володимира Миколаєнка знову забрали з собою — відтоді про нього нічого невідомо. 

«Коли я мала змогу з ним перекинутися парою слів, то він просив звернутися до Денісової (колишня омбудсменка Людмила Денісова, — МІПЛ). А коли я сказала, що ми вже звернулися, він залишився задоволений», — пригадує Марина. 

Та працівників Офісу омбудсмена росіяни ввели в оману — коли вони зателефонували на номер Миколаєнка, то отримали відповідь російською мовою: «Я дома, с семьей». Тоді в омбудсмена вважали, що екс-мера повернули додому, однак телефон, каже племінниця Володимира, знаходиться у росіян, а сам Миколаєнко — досі в полоні. 

Замість локації — припущення


Як стало відомо МІПЛ, деякий час Володимира Миколаєнка могли утримувати в окупованому Криму. Також росіяни підтвердили, що нині він перебуває «на території РФ». При цьому, припускають рідні, йдеться і про окуповану територію, зокрема про Крим. 

Дружина Володимира наголошує, що її чоловік має проблеми зі здоров’ям. Під час обшуку йому дозволили взяти деякі ліки, однак, каже Марина, надовго їх не вистачить.  

Не даючи жодної конкретики про місцезнаходження Володимира Миколаєнка, росіяни примушують його рідних жити у невідомості. 

Експерт МІПЛ, адвокат, керуючий партнер об’єднання «Амбрелла» Андрій Яковлєв відзначає найголовніше у цьому кейсі з юридичної точки зору:

«Отже, які факти ми маємо. Окупаційна адміністрація спочатку затримала Володимира Миколаєнко, а пізніше його позбавили свободи. Потім за участю Володимира були  проведені слідчі дії з обшуку його будинку. Актуальної інформації щодо місця утримання Володимира Миколаєнко відсутня, як і невідомо в якому статусі його утримують в місцях позбавлення свободи окупованої Херсонщини чи Кримського півострову. У родини бранця відсутні відомості щодо обвинувачення, яке було чи не було пред’явлено Володимиру, невідомо чи проводилось хоча б мінімальне документування затримання та підстав подальшого позбавлення свободи. Невідомий і фізичний та психологічний стан арештованого». 

Володимир Миколаєнко, як і багато інших цивільних, говорить Яковлєв, позбавлений свободи за політично вмотивованими підставами, в рамках переслідування українського населення на окупованих територіях «за ознаками належності до української ідентичності».

«Це супроводжується умисним і з грубим позбавленням основоположних прав людини. Такі особи не можуть оскаржити своє затримання в судовому порядку за процедурами habeas corpus, що надає можливість звільнення у разі незаконного тримання під вартою. Утримання в місцях позбавлення свободи не регламентовано навіть мінімальними судовими процедурами. Затримані можуть бути позбавлені свободи та захисту на невизначені строки», — говорить експерт МІПЛ.  

Він резюмує: така ситуація настільки позбавляє цивільних громадян звичних прав, що люди опиняються у ситуації, яка за інтенсивістю еквівалентна катуванню.

______________________________________

Артур Пріхно, журналіст МІПЛ

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Полювання на цивільних: як і чому Росія викрадає українців

“Росія приховує тисячі українців у в'язницях і катівнях. Їхні рідні майже не мають підстав сподіватися на швидку зустріч”, — такими рядками починається стаття впливового німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung, опублікована у серпні цього року. Вона розповідає історії трьох звичайних українських родин, які або пережили насильнецьке викрадення під час окупації, або ж досі чекають на повернення рідних додому.

14 Листопада 2024

Насильницькі зникнення
“Через побиття люди “вскривались”. Росіяни відпустили з полону херсонця, якого в СІЗО заразили гепатитом

У вересні 2022-го Юрію Корнелюку виповнилося 60 років. Свій ювілей херсонець зустрів у російському полоні: затримання на російському блокпосту через необережні слова обернулося ув'язненням в ізоляторах Херсона, Сімферополя і Чонгара.

6 Листопада 2024

Насильницькі зникнення
526 цивільних, викрадених окупантами на Херсонщині, лишаються у російській неволі — інфографіка

Від початку свого заснування Медійна ініціатива за права людини документує випадки викрадення цивільного населення на тимчасово окупованих територіях України. Росія та її проксі вчиняють ці злочини з 2014 року. Під час повномасштабного вторгнення їх стало в рази більше.

4 Листопада 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Cards
Микола Щербина

Микола Щербина Дата зникнення: 14 листопада 2022 року Місце зникнення: село Новотроїцьке, Херсонська область   Микола Щербина […]

16 Листопада 2024

Війна і правосуддя
Спецоперація “Синиця”, блогер в ЄС та робота на ФСБ з “Укроборонпрому”: 73 справи щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

15 Листопада 2024

Насильницькі зникнення
Полювання на цивільних: як і чому Росія викрадає українців

“Росія приховує тисячі українців у в'язницях і катівнях. Їхні рідні майже не мають підстав сподіватися на швидку зустріч”, — такими рядками починається стаття впливового німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung, опублікована у серпні цього року. Вона розповідає історії трьох звичайних українських родин, які або пережили насильнецьке викрадення під час окупації, або ж досі чекають на повернення рідних додому.

14 Листопада 2024

Більше публікацій