Трибунал для Путіна: лідери незахідного світу не квапляться судити Росію за війну проти України
Попри підтримку Заходу, більшість лідерів держав Африки, Азії та Латинської Америки тримаються осторонь ідеї Спеціального трибуналу щодо Росії за її агресію проти України. Чому так відбувається і як залучити ці країни до підтримки трибуналу, Медійна ініціатива за права людини обговорила під час відкритої дискусії “Поза межами Заходу: Глобальні перспективи щодо Спеціального трибуналу за злочин агресії”. Повну дискусію можна подивитися за цим посиланням. Ми ж ділимося основними тезами.
З ключовою промовою виступив Антон Кориневич, координатор Core Group щодо створення Спецтрибуналу. До дискусії долучилися українські та міжнародні експерти з Індії, Чилі, Кенії, Японії. Модерувала захід журналістка й дослідниця Марія Томак.
Для чого потрібен Спецтрибунал?
Спецтрибунал створять на базі угоди між Україною та Радою Європи. Він працюватиме у Гаазі. Українські правоохоронні органи зможуть передавати трибуналу національні розслідування та судові справи, які стосуються злочину агресії проти України.
Трибунал працюватиме як самостійна міжнародна інституція з власною правосуб’єктністю. Він не належатиме до жодної національної правової чи судової системи й матиме повноваження укладати договори з іншими державами та міжнародними структурами. Основою його діяльності стане міжнародне право.
Склад трибуналу формуватиметься переважно з іноземних суддів, прокурорів і помічників із міжнародним досвідом, що забезпечить максимальну кількість міжнародних елементів.
“Ще одна важлива риса Спецтрибуналу, якої на сьогодні немає в більшості органів міжнародної кримінальної юстиції — можливість виносити заочні вироки. Це дозволить мати не лише ордери на арешт вищому військовому і політичному керівництву Російської Федерації, а й вироки, які визнаватимуться світом”, — зауважив Антон Кориневич.
Ідейний натхненник Спецтрибуналу за злочин агресії Антон Кориневич. Фото: УКМЦ
Наразі до створення Спецтрибуналу долучилися країни ЄС, а також Коста-Рика, Гватемала, Японія та Австралія. Триває залучення держав із регіонів поза Європою та Євроатлантикою.
Наразі юридична команда, яка працює над створенням Спецтрибуналу, зосереджена на:
- запуску сторінки на сайті МЗС, де оприлюднюватимуть ключові документи Спецтрибуналу;
- опрацюванні угоди, яка буде відкрита для підписання будь-якою державою, що підтримує ідею Спецтрибуналу й дозволить їй брати участь у його фінансуванні, адмініструванні, виборах суддів, прокурора, стати повноцінним або асоційованим учасником трибуналу;
- фіналізації угоди про співпрацю, що регулюватиме взаємодію Спецтрибуналу із державами у питанні виконання його рішень.
Роман Романов, директор програми “Права людини і правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”, акцентує на важливості осмислення Спецтрибуналу як неполітичного процесу. За його словами, цей механізм має стати інструментом глобального значення, що здатний працювати не лише в євроатлантичному контексті, а й в ширшій міжнародній перспективі.
Романов підкреслює, що Росія просуває тезу права великих країн впливати на менші і визнання особливої ролі РФ на пострадянському просторі, Східній і загалом у Європі. Це, вважає він, і є одним із драйверів війни проти України, і це добре зрозуміють у країнах Глобального Півдня, які мають власний історичний досвід колоніалізму й домінування великих держав. Саме на такій спільності, говорить Романов, потрібно працювати з країнами з-поза Європи та Євроатлантики, аби вони підтримали Саецтрибунал за злочин агресії проти України.
“Це об’єднуюча ідея — протистояти домінації великих країн, які прагнуть застосовувати силу для вирішення політичних, дипломатичних, лінгвістичних, будь-яких конфліктів”, — підкреслює Роман Романов.
Роман Романов, директор програми “Права людини і правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”. Фото: УКМЦ
Він також наголосив на значенні регіональних механізмів:
“Важко очікувати, що ООН стане майданчиком для вирішення більшості конфліктних ситуацій. Тому зростає потенціал і роль регіональних організацій. Це не тільки Рада Європи — це й Африканський Союз, Організація американських держав. Чому б не шукати рішення у більш однорідному середовищі, спираючись на вже існуючі правові рамки, які не сегментують міжнародне право, а навпаки — посилюють і розвивають його?!”
Перешкоди в просуванні Спецтрибуналу
Однією з країн, яка політично підтримала Спецтрибунал і входить до Core Group, є Японія. Водночас через нещодавну зміну уряду в цій державі і її залежність від позиції США, на загал Японія тут не надто активна. Ось як це пояснює Такаші Хірано, журналіст і редактор японськомовної версії Укрінформу:
“На те, як діє японський уряд, доволі сильно впливає ситуація в Америці або її позиція, яка зараз трохи неоднозначна. Японія змушена враховувати цю позицію. На відміну від європейських країн, які за кілька років здатні збудувати власну безпекову структуру, в Японії такої можливості немає. І якщо в контексті Спецтрибуналу Америка робить так чи інакше, то Японії доволі складно робити щось по-іншому”.
Японський журналіст Такаші Хірано зауважує, що в розумінні Японії війна в Україні — це виклик для всього міжнародного правопорядку. Фото: УКМЦ
Такаші Хірано радить Україні посилювати політичний діалог із Японією та разом із європейськими партнерами працювати, аби його країна покладалась не лише на позицію США. Водночас він зауважив, що в розумінні Японії війна в Україні — це виклик для всього міжнародного правопорядку.
Натомість в Індії до будь-яких трибуналів ставляться з недовірою. На цьому під час відкритої дискусії МІПЛ заявив Рудроніл Гош, старший помічник редактора видання The Times of India. Його країну, зокрема, непокоїть, що трибунали можуть використовувати для зовнішнього впливу на внутрішні справи країн:
“Індія не є учасницею Римського статуту, — каже Гошю — Основна причина полягає в тому, що Міжнародний кримінальний суд і модель, яку він представляє, порушують принцип національного суверенітету. Говорячи про інші країни в Південній Азії, як приклад хочу навести досвід Бангладеш. У 2008 році, після приходу до влади нового уряду, був створений Міжнародний кримінальний трибунал для переслідування винних у воєнних злочинах і злочинах проти людяності, вчинених під час війни за незалежність у 1971 році. Наміри були благородними і трибунал користувався підтримкою. Проте з часом з’явилися численні звинувачення в політичній заангажованості процесу. Зокрема, була думка, що уряд використовував трибунал для боротьби з політичною опозицією. Це дискредитувало процес. Навіть ті, хто спочатку його підтримував, згодом почали його критикувати”.
Рудроніл Гош, журналіст The Times of India, приєднався до дискусії онлайн. Фото: Станіслав Мірошниченко
Журналіст наголошує, що у випадку України надзвичайно важливо, аби Спеціальний трибунал був прозорим, справедливим, інклюзивним і залучав всі зацікавлені сторони, включно з потерпілими.
Про те, чи доєжнається до ініціативи Кенія, міркує старший цифровий репортер видання The Star Браян Орута. Як і у випадку з Індією, влада в його країні обережно ставиться до міжнародних трибуналів:
“Після подій 2007 року в нас були певні лідери, які опинились під слідством МКС, яких звинуватили в злочині проти людяності. Це ті самі люди, які вигравали вибори, а після казали, що МКС упереджений”.
За його словами, політики навіть просували ідею виходу Кенії з Римського статуту. Нинішній президент підтримує створення Африканського суду, вважаючи, що африканські проблеми мають вирішуватись в Африці. У цьому контексті Спеціальний трибунал щодо агресії Росії на інших континентах сприймається як європейська ініціатива, зроблена для себе.
Заважають й геополітичні симпатії в регіоні. Наприклад, Уганда має міцні зв’язки з Росією, а Кенія, яка колись тісно співпрацювала з США, тепер на одній хвилі з Китаєм. З’являлись також сигнали про можливе приєднання Кенії до BRICS, що теж впливає на її геополітичну орієнтацію.
“Що може сприяти приєднанню, так це успіх самого спецтрибуналу, — каже Браян Орута. — Ми спостерігаємо за результатами. Також важливо поширювати більше інформації про трибунал, щоб люди говорили й обговорювали це. Я сподіваюся, що Кенія зрештою ухвалить правильний вибір щодо приєднання до спеціального трибуналу і забезпечення правосуддя”.
Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини, поділилася досвідом міжнародної адвокації українських питань у країнах Африки, Південної Америки та Азії.
Так, під час підготовки до візиту в Південно-Африканську Республіку вона отримала ключові поради від фахівців із урядових комунікацій: не використовувати термін “Глобальний Південь”, фокусуватися на продовольчій і ядерній безпеках, а також поверненні депортованих українських дітей. Ці рекомендації, за словам и Рашевської, виявилися ефективними як у країнах Африки, так і в Бразилії та інших державах Південної Америки.
Водночас були теми, які просили не порушувати, зокрема питання міжнародної відповідальності та створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії. Правозахисниця пояснює це тим, що поза Європою практика трибуналів сприймається як щось виключно “західне” і з подвійними стандартами, мовляв, чому не було відповідних розслідувань щодо Іраку, Лівії чи Афганістану? Крім того, багато держав незахідного світу економічно, політично або безпеково залежні від Росії.
Тим не менше, Рашевська наголошує, що Україна має шукати точки дотику з цими країнами:
“Мені здається, що для співпраці з ними засадничим має стати people-to-people підхід, коли державні органи України комунікують із представниками громадянського суспільства в Африці, Південній Америці чи Азії. Треба, нарешті, визнати, що ані політичного, ані фінансового, ані людського ресурсу робити це самотужки у них немає. Тож ми можемо своєю співпрацею з громадянським суспільством закласти основу підтримки нашої держави”, — зазначає Катерина.
Катерина Рашевська закликає Україну співпрацювати з громадянським суспільством в країнах Африки, Південної Америки та Азії. Фото: УКМЦ
До дискусії про Спецтрибунал доєднався Раймундо Вера, представник Центру європейських студій Університету Консепсьйону в Чилі. Його країна системно підтримує Україну. Попри це, публічно ідея Спеціального трибуналу там майже не обговорюється — лише серед експертів. Немає й офіційної позиції уряду з цього питання.
“Наш Центр рішуче засуджує російську агресію та закликає до виведення військ із України. Як країна, що ратифікувала Римський статут, ми прагнемо дотримуватись міжнародних зобов’язань.”, — підкреслив Раймундо Вера.
Раймундо Вера, представник Центру європейських студій Університету Консепсьйону в Чилі (на екрані). Фото: Станіслав Мірошниченко
Він також додав, що ідея створення нового органу викликає юридичні та легітимні сумніви. На його думку, наявних механізмів для притягнення до відповідальності достатньо, тому ефективніше діяти в межах інституцій, які вже існують.
Останню тезу заперечує Антон Кориневич, який заявляє, що притягнути до відповідальності саме за злочин агресії в рамках Римського статуту і роботи МКС не вдасться.
Журналістка і дослідниця Марія Томак модерувала дискусію. Фото: УКМЦ
Нагадаємо, що заяву про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України підписали 35 країн. Це сталося 9 травня 2025 року у Львові.
Авторка: Яна Ільків, журналістка МІПЛ
