«Тримали в контейнері, катували струмом», – потерпілий із Берислава про злочини росіян проти цивільних

5 серпня військові РФ затримали вчителя історії та захисту України з міста Берислав Херсонської області Сергія (ім’я змінено з міркувань безпеки). Коли у школах міста окупанти призначили своїх директорів із числа колаборантів, він, як і більшість місцевих освітян, відмовився працювати за російською програмою. Зрештою в освітніх закладах Берислава лишились новопризначені директори-колаборанти і техперсонал.

Вчитель розповідає, як до його оселі під’їхав Урал та сірий ВАЗ без номерних знаків. Місцеві кажуть, що на таких машинах зазвичай їздять представники російського ОМОН або ФСБ. До будинку зайшли близько десяти військових у російській формі та масках – почали вимагати віддати їм телефони і документи.

«Я мав у телефоні переписки із друзями, писав, куди в місті заїхали росіяни. Військові РФ ставили питання про все і водночас ні про що. Звинуватили в тому, що я здавав пересування російських військ та мав проукраїнську позицію. Заявили: «Оскільки ти нічого не хочеш казати, то ми тебе заберемо». Вилучили військовий квиток, паспорт і телефон. Документи та розбитий гаджет повернули за тиждень після звільнення з полону через знайомих», – розповідає Сергій.

Рідним чоловіка пообіцяли, що ввечері його повернуть. 

Сергія посадили в машину, зав’язали очі та довго возили містом. Так роблять, аби заплутати – людина не має орієнтуватися, куди її везуть. Зрештою машина під’їхала до Бериславського машинобудівного заводу, чоловіка завели у промисловий контейнер на території підприємства. Це залізна коробка завдовжки два метри і завширшки шість-сім. У контейнері вже були люди, загалом 16 осіб. 

«Знімати пов’язку з очей дозволяли тільки, коли закриють контейнер, – розповідає Сергій. – Навіть до туалету виводили із закритими очима. Воду нам приносили, а їсти – через раз. Їжі в невеликій коробці вистачало по одній-дві ложки кожному. Хлопці, які вже три дні сиділи в контейнері, розповіли, що їх ще жодного разу не годували. Тож першу коробку віддали їм. Міркували: новоприбулі щойно з дому, неголодні, а вони – знесилені».

Щодня затриманих водили на допити, які проводили військові РФ, що говорили зі східним акцентом. Вони казали: «Ми сюди прийшли і нікуди звідси йти не збираємось».

«У перший день мене допитували двоє. Очі зав’язали, завели в якесь приміщення. Посадили на дошку, прибиту до стіни. Спочатку били руками, потім шокером, далі завалили на підлогу і били по п’ятах. Закінчили допит електрострумом. Зв’язали позаду руки, підключили до мізинців дроти та увімкнули напругу. Тоді я вже став кричати. Другого дня допитував один військовий. Руками не бив, тільки електрошоком і по п’ятах. Наприкінці знову приєднав дроти до пальців. На третій день одразу під’єднали дроти, ввімкнули напругу, то я й упав одразу. Коли лежав, то крізь мене проходив струм. Я казав, що в мене серце хворе, просив пігулку. Мене відвели назад у контейнер», – розповідає Сергій.

Чоловіку кілька разів викликали лікаря. Він давав пігулки, схожі на корвалол, і міряв тиск. Згодом став обурюватись, що йому так часто телефонують.

Сергія протримали у залізному контейнері чотири дні. Разом із ним там утримували атовців із села Тягинка, яких взяли у полон вдруге. Був у контейнері і мешканець Берислава, якого катували тільки за те, що він працював в охоронній фірмі. А хлопця з села Чарівне утримували понад два тижні, бо він начебто здавав позиції росіян українським військовим і телефонував дружині й дітям в Івано-Франківськ. Мешканця села Червоний Маяк окупанти забрали разом із дружиною. Її відпустили наступного дня, доля чоловіка – невідома.

9 серпня Сергія посадили у темно-зелений ВАЗ і відвезли в місто. На той час у контейнері на території Машинобудівного заводу залишались четверо затриманих.

Анастасія Пантелєєва, МІПЛ

—————

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки у рамках проєкту «Hela Sverige Skramlar for Ukraina»