Send Lette
Інші воєнні злочини

У Дружківці вибух зруйнував десятки будинків: хаотичні обстріли на Донеччині мають системний характер

Жителі підконтрольної Україні частини Донецької області регулярно потерпають від обстрілів цивільної інфраструктури. Часто важкі снаряди прилітають на вулиці, де розташовані приватні будинки, забираючи людські життя.

5 червня журналісти МІПЛ зафіксували обстріл міста Дружківка, де потужний вибух повністю зруйнував понад десять цивільних будинків та церкву євангелістів. Ще кілька десятків будинків пошкоджені.

Півтори години діставали з-під завалу

Частина звичайної вулиці у Дружківці усіяна шматками цегли та бетону.

Ще напередодні вчері це були будинки, де жили звичайні цивільні мешканці. Наприклад, в одному з них – родина з трьома дітьми. Вони дивом уціліли.

Вибух тут пролунав приблизно о 2-40 вночі 5 червня. Він був настільки потужний, що чути його було у сусідньому Краматорську (зазначимо, що по Краматорську цієї ночі російські війська також завдали кількох ударів по промисловому об’єкту).

Посеред вулиці — величезна вирва. На її місці раніше також був будинок. Місцеві кажуть: до цього часу по Дружківці прилітало, але в кількох кілометрах від їх вулиці, і не настільки потужно.

«У цьому будинку бабуся померла, а мати мого друга — в важкому стані в лікарні», — каже Андрій Беззубий, показуючи на одну з повністю зруйнованих хат.

Старшій жінці, яка загинула, було за 70 років, молодшій, яка в лікарні — близько 50-ти.

«Ми її (маму товариша, — МІПЛ) півтори години діставали. Там батарея чотирьохсекційна, доводилося розрізати», — продовжує Андрій.

Дехто з місцевих жителів кажуть, що нібито чули перед цим звук літака, підозрюючи, що це міг бути авіаудар. Андрій згадує, що в цей час спав і літака не чув, а прокинувся від надпотужного удару: «Це був один характерний сильний вибух. Я лежав на ліжку, а прокинувся, стоячи біля стінки. При чому, мій будинок в 70-ти метрах від місця вибуху».

Ціль обстрілів — церква євангелістів та хати містян

Єдине нежитлове приміщення на вулиці, куди прилетів снаряд — будинок євангелістської церкви. Того дня, в неділю, там мала відбутися служіння. А вночі у будинку, на щастя, нікого не було.

«Ми збираємося по неділям, і сьогодні мали збиратися. Але мені зателефонували і сказали, що церква зруйнована. Тут лише нову будівлю зводити, ця ремонту не підлягає», — каже пастор Ігор.

Приміщення церкви невелике, у ньому пошкоджені стіни та зруйнований дах. Ігор запевняє: на вулиці взагалі не було військових, не кажучи вже про приміщення церкви. Військової техніки у цій частині міста теж не бачили.

Це підтверджує і Андрій. Він стверджує, що в цивільних будинках на цій та сусідніх вулицях ніхто з військових так само не жив.

Зазначимо, що ані військових, ані навіть промислових об’єктів поруч немає.

Цивільні живуть під постійною загрозою

У містах Донецької області попри близькість бойових дій та високу інтенсивність обстрілів, досі залишається багато цивільних людей. У сусідньому з Дружківкою Бахмуті звуки цих бойових дій чути щонайменше кожні півгодини.

У дворі багатоповерхівки зустрічаємо Олега з його п’ятирічною донькою, що грається на дитячому майданчику. Олег каже: по місту прилітає часто, зокрема й по цивільним будинкам, але в іншій частині міста.

«Звісно, що страшно. В першу чергу за дитину. Дружина з нею виїжджали у Дніпро, але орендувати житло дуже дорого, підтримки ніхто не надав, а роботи зараз немає. Тому вирішили повернутися», — говорить Олег.

Регулярно росіяни обстрілюють і цивільний сектор у Торецьку, що неподалік. Про це МІПЛ каже військовий, який нещодавно повернувся з міста.

«Люди теоретично можуть евакуюватися, але досі залишається велика частина населення. По будинках регулярно прилітає, люди гинуть. Вчора один загиблий, позавчора — два. В середньому — від трьох до п’яти загиблих на тиждень у Торецьку», — говорить військовий.

До всього, у місті, за його словами, ще й важка гуманітарна ситуація — немає води, газу та електрики. Продукти поки завозять, але це стає все небезпечніше.

В Донецькій області зафіксовано кілька тисяч обстрілів по цивільних об’єктах

Адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Кадієвський фіксує воєнні злочини в Краматорському районі. Говорить, що вже зафіксував понад триста обстрілів цивільних будинків та об’єктів критичної інфраструктури. А загалом по Донеччині, за його словами, таких кілька тисяч випадків.

Кожне влучання у житловий сектор — це воєнний злочин, за який має відповідати росія — запевняє адвокат.

«Здебільшого це артилерійські або ракетні обстріли з території рф. Жертви є, і на жаль, дуже багато. Це не вважалося б воєнним злочином, якби знищувалися військові об’єкти, зброя, військова техніка. А ми бачимо руйнування цивільної інфраструктури: водогонів, шкіл, будинків культури, ЦНАПів. Те, що служить звичайним громадянам. І звичайно, їх будинки», — говорить Олександр.

Під удар, за його словами, досить часто потрапляють церкви.

«Ми у Дружківці побачили зруйновану церкву. Також відомо про обстріли церкви в Святогірську. А у Долині Краматорського району була одна з перших обстріляних росіянами церква. Там є жертви серед монахів. При чому це московський патріархат. Українських військових там точно не було», — говорить Олександр Кадієвський.

За його словами, вибух такої потужності, який стався у Дружківці 5 червня, йому трапляється вперше на Донеччині. Припущень, чому росіяни відверто вчиняють воєнні злочини та б’ють по цивільній інфраструктурі, у нього кілька:

«Я в Донецькій області такого не бачив. Можливо, рф таким чином випробовувала руйнівну силу певного снаряда, щоб наступного разу знати, які пошкодження він завдає, скільки споруд зносить. Вони можуть також казати, що завдавали удару по мосту, який знаходиться на відстані приблизно аж у півкілометра від місця вибуху, але якщо це був авіаудар, пілот не міг не бачити, куди спрямовує снаряд. Та у будь-якому випадку, це не може бути виправданням, оскільки міст — частина цивільної інфраструктури», — говорить адвокат.

Він стверджує, що такі випадки необхідно фіксувати, аби «цеглина за цеглиною вибудувати таку собі велику стіну, яка потім стане основою для покарання зла».

Зазначимо, що протягом восьми років Міжнародний кримінальний суд не міг дійти висновку щодо присутності російських військ на Сході України. Зараз, каже Кадієвський, у них немає вибору.

«Я як житель Донецької області, розумію, що так звана «ДНР» не могла воювати з Україною всі ці вісім років якоюсь міфічною зброєю, виритою звідкись із шахт. У нас, на Сході, не було навіть військових частин, звідки в теорії вони могли б забрати зброю. Єдина частина була у Донецьку — це внутрішні війська. Вони були потрібні для охорони під час футбольних матчів, якихось мітингів, але це не армія. Тому, очевидно, що присутність рф тут із 2014 року і зараз це лише підтверджується», — говорить Олександр Кадієвський.

Цивільним жителям, які постраждали від обстрілів їх будинків, адвокат радить зафіксувати пошкодження на фото та відео, бажано також додати фото будинку до моменту обстрілів, та звернутися до правозахисних організацій, які допоможуть отримати компенсацію.

____________________________

Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації.

Відомі вам факти надсилайте на адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Інші воєнні злочини
Примушують “любити” РФ. Як ворог катує українців і чи вдасться довести, що Росія вчиняє в Україні злочин проти людяності

МІПЛ розпитала Марію Квіцінську, експертку ОМСТ з Європи та Центральної Азії, як організована робота їх організації в Україні, про перспективи постраждалих отримати матеріальну компенсацію від Росії та чим відрізняються кейси катувань під час російсько-українській війні від кейсів у решті держав, де працює ОМСТ.

13 Березня 2024

Інші воєнні злочини
Ставка генерала Лапіна: окупація Чернігівщини очима місцевої жительки

Олена Ковальова завідує Будинком культури в Терехівці. Саме там в окупованому селі жив російський генерал-полковник Олександр Лапін, на той час — командувач військами Центрального військового округу РФ. МІПЛ відвідала Терехівку, аби дізнатися, що там сталося і задокументувати воєнні злочини армійців РФ.

29 Січня 2024

Інші воєнні злочини
Понад 130 українців: правозахисники назвали кількість постраждалих, яких окупанти катували у Куп’янському райвідділі поліції

За пів року окупації Куп’янська через катівню, яку росіяни облаштували в місцевому ІТТ, пройшли щонайменше 130 людей. Про це йдеться у новому звіті Центру прав людини ZMINA, який ґрунтується на опитуваннях 30 потерпілих і свідків.

18 Січня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Військовополонені
Військовий зник на полі бою. Ось 10 кроків, які варто зробити, аби розпочати пошук армійця 

В умовах бойових дій часом трапляється так, що військовослужбовець зникає безвісти. Для старту пошуку родинам необхідно дотримуватися чіткого алгоритму дій. Пропонуємо 10 ключових кроків.

28 Березня 2024

Війна і правосуддя
Вироки лютого: катування на Херсонщині, обстріл Тростянецької лікарні та пограбування на Чернігівщині

МІПЛ продовжує відстежувати вироки щодо воєнних злочинів та аналізувати з експертами їхні особливості і правову якість. Упродовж лютого у реєстрі судових рішень з’явилося ще три вироки за статтею 438 КК України щодо порушень законів і звичаїв ведення війни. Усі судові процеси були заочними

26 Березня 2024

Війна і правосуддя
Воєнні злочини, лист до Путіна та бойовики “ЛДНР”: 27 справ щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

25 Березня 2024

Більше публікацій