У Гаазі прозвучали історії українців, які пережили окупацію, викрадення і тортури
За ініціативи посольств Великої Британії та України в Нідерландах та за підтримки Медійної ініціативи за права людини в Гаазі відбувся захід Ukraine Witness Testimony Event, під час якого свідки воєнних злочинів Росії в Україні розповіли свої історії викрадення та незаконного утримання.
Захід відбувся у Гаазі в резиденції пані британського посла Джоанни Роупер і був присвячений цивільним українцям, яких Росія незаконно та безпідставно затримує на окупованих нею територіях України. На зустріч прийшли посли багатьох країн, представники міжнародних організацій, зокрема Кетрін Бомбергер, директорка Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Пані британський посол Джоанна Роупер виголошує вітальну промову перед учасниками Ukraine Witness Testimony Event. Фото: Посольство Великобританії в Нідерландах
Анонсуючи виступи свідків, Ольга Бялик, представниця МІПЛ у Гаазі, підкреслила, що цивільні затримані – це окрема категорія постраждалих від агресії РФ. Вони не є військовополоненими і їхнє безпідставне затримання заборонене міжнародним гуманітарним правом. Однак Росія, попри численні докази незаконного утримання цивільних українців, не надає про них жодної інформації, приховує їхню кількість і місця утримання.
― Ми, як громадська організація, виступаємо за створення на національному рівні спеціального органу, який би займався питанням незаконного утримання Росією цивільних українців, – заявила Ольга Бялик. – Ми також просимо міжнародних партнерів посилити мандат Міжнародного комітету Червоного Хреста для доступу до утримуваних Росією осіб і подумати про створення спеціальних моніторингових місій до місць несвободи. Кожен із нас має усвідомити несправедливість, жахливі умови утримання і безмежні страждання, які переживають українські цивільні, позбавлені свободи Росією.
Ольга Бялик, представниця МІПЛ у Гаазі. Фото: Посольство Великобританії в Нідерландах
Зазначимо, що МІПЛ збирає інформацію про випадки затримання Росією цивільних українців, веде списки затриманих, ретельно відстежує їхнє географічне місце перебування та умови утримання. Всі ці дані вносяться у визнану міжнародними правовими інститутами систему I-DOC. Задокументовані у ній факти мають допомогти притягнути винних до відповідальності у міжнародних судах, таких як Міжнародний кримінальний суд. Результати роботи МІПЛ відображені в розслідуванні “Свавільне затримання та захоплення цивільних заручників у північних регіонах України. Аналіз задокументованих свідчень”. Це перший етап, який виявляє закономірності злочинів РФ, вчинених на півночі України в Київській, Чернігівській та Сумській областях.
Станом на лютий 2024 року МІПЛ ідентифікувала 1505 цивільних, затриманих в окупації, 51 місце несвободи на окупованих територіях України і 39 ― на території РФ. Кількість затриманих може бути в декілька разів більшою. Це люди різного віку, професій. Росія незаконно затримує українських чоловіків, жінок, неповнолітніх, літніх людей, а також важко хворих, повернення яких в Україну є питанням порятунку їхнього життя.
― Захоплення цивільних російські військові використовують як метод залякування, інструмент своєї пропаганди, а подекуди й для обміну полоненими, стверджуючи, що це не цивільні особи, а комбатанти. Ми називаємо їх цивільними заручниками, тому що цих людей заарештовували і утримували без жодних підстав. Деяких із них звинувачують у міжнародному тероризмі, протидії російській так званій “спеціальній військовій операції” і навіть “судять” у відверто несправедливих “судах”. Багатьох утримують без висунення жодних звинувачень, ― зазначила Ольга Бялик.
Власною історією незаконного утримання з міжнародною спільнотою поділилася Лілія Пшенична. Жінка народилася і жила в Херсоні. У мирний час працювала на швейній фабриці. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона відмовилася залишати свій дім, волонтерила у місцевій церкві. Там знайшли притулок 58 малюків із дитячого будинку. Пані Лілія піклувалася про дітей, аж поки ФСБ не викрала їх і не вивезла у Росію. 14 липня 2022 року до квартири Пшеничної прийшли росіяниз обшуком. Того ж дня вони її затримали і помістили в СІЗО у Херсоні. Там жінка провела два місяці. Ось, що вона розповіла:
― У двомісній камері сиділо шість жінок. У нас не було нічого: ні рушників, ні засобів гігієни, ні мила, ні трусів, ні іншого одягу. Нам не було де помитися. Серед нас були дві співробітниці української поліції, який росіяни дуже жорстоко катували. Їх били по голові, били струмом, шокером. Росіяни постійно привозили нових затриманих. Їх ловили просто на вулиці. Якось привезли чоловіка 72 років. Він пас кіз. Його звинуватили у шпигунстві.
Після допитів мені також висунули звинувачення у шпигунстві, погрожуючи позбавленням волі на 20 років. Казали, що перевезуть у Донецьку в’язницю. А на 60 день наглядач запитав: “Пшенична, хочеш додому?” Я кажу: “Так”. “Пʼять хвилин на збори і йди звідси”, ― відповів він. Після цього я тиждень не могла вийти з квартири. Цей страх мене паралізував. Мені так соромно за нього, але я боялася. Потім я знову пішла до церкви і знову допомагала аж до деокупації Херсона.
Мешканка Херсону Лілія Пшенична в Гаазі розповідає про окупацію міста і те, як її незаконно затримали російські окупанти. Фото: Посольство Великобританії в Нідерландах
Другий свідок, який розповів свою історію, це Артем Татарбєєв. Він родом із Маріуполя. З 2012 по 2016 рік служив у Національній гвардії України у військовій частині, яка вже після його звільнення з неї отримала назву “Азов”. На момент початку повномасштабного вторгнення Артем був цивільним, працював водієм. 20 червня 2022 року під час спроби вивезти родину на підконтрольну Україні територію, чоловіка затримали на фільтраційному блокпосту як колишнього військовослужбовця. Спочатку його утримували в СІЗО у Таганрозі, де весь час били, в тому числі електричним струмом. Тортури продовжилися й у виправній колонії № 12 у м. Каменськ-Шахтинський, куди він потрапив у вересні 2022 року. А 20 грудня 2023-го Артема звільнили на підставі рішення про депортацію із забороною в’їзду на територію Росії на 50 років.
Мешканець Маріуполя Артем Татарбєєв розповідає в Гаазі про російські фільтраційні табори та місця незаконного утримання цивільних Українців на території РФ. Фото: Посольство Великобританії в Нідерландах
Наприкінці заходу свідків попросили розповісти, що для них означає цей візит у Гаагу. Лілія Пшенична зазначила, що для неї це місце надії на справедливі суди і що з допомогою партнерів Україна зможе перемогти. Натомість Артем Татарбєєв підкреслив, що вірить у перемогу над Росією, і дякує Європі за те, що вона памʼятає про Україну.
