У Кропивницькому 22-річного мешканця Донеччини засудили за держзраду. Він переконував, що була провокація
Ленінський райсуд Кропивницького виніс вирок у справі Дмитра Романченка, 22-річного мешканця Торецька, котрий у 2022-му переїхав на Кіровоградщину. Суд визнав доведеним, що чоловік був інформатором російських розвідслужб і передавав їм адреси оборонних об’єктів. Романченко провини не визнає: переконує, що спілкувався не з ФСБ, а волонтером, і справу щодо нього сфабрикували працівники СБУ. Раніше МІПЛ писала про обрання запобіжного заходу Романченку, початок слухання провадження, відмову суду в дозволі на телефонні дзвінки та затягування процесу.
“Я не держзрадник”
Судове засідання 17 березня розпочалося з півгодинної затримки через запізнення адвокатки підсудного, яка була зайнята в іншому процесі.
Романченко перепитує у прокурора її номер. Схоже, нервується, адже сьогодні заключне засідання. Прокурор каже, що не може дати номер і йому варто було взяти контакт самостійно. Романченко мовчки сідає на лаву підсудних у скляній камері. Він невисокий, у спортивному костюмі й коротко стрижений.
Колегія у складі суддів зліва направо: Олена Лук’янова, Світлана Льон, Владислав Драний. Фото: Анастасія Зубова, МІПЛ
В очікуванні колегії суддів запитую Романченка його позицію щодо справи і чи не клопотав він про обмін, щоб потрапити в Росію. Він визнає, що правоохоронці пропонували написати заяву про обмін.
— Ну, я не державний зрадник, розумієте? Тому не писав на обмін, мене там ніхто не чекає. І я не спілкувався з представником ФСБ, — каже Романченко.
— А хто ця людина, з якою ви спілкувалися? — уточнюю я.
— Я не можу так впевнено сказати, тому що мені ця людина невідома, слідство її не встановило. Тому стверджувати, що це представник іноземної держави, теж не можна. У доказах ми не побачили підтвердження.
Він каже, що раніше познайомився зі співрозмовником через Telegram. Той представився працівником волонтерської організації “Норвезька спілка у правах біженців”. Перевіривши в інтернеті, що така організація існує, Романченко повірив йому.
— Він запропонував співпрацювати, як я зрозумів, із цією організацією. Я погодився.
— І ви волонтерили? — запитую я.
— Ну, я щось допомагав. Але у мене не було часу постійно цим займатися, мав свої справи.
— За інформацією обвинувачення, ви на велосипеді їхали до військової частини та знімали її на телефон. Для чого ви це робили?
— На той час я не знав, що вона там розташована. У тому селі був мій роботодавець, в якого я працював у Добровеличківці. Я їхав до нього дізнатися про справи по роботі. Потім він мені сказав, що там якась військова база.
За даними обвинувачення, з травня по липень 2023 року Романченко спілкувався зі співрозмовником з російським номером, який був підписаний як Олег Кузнецов. На прохання Кузнецова він надіслав фото і координати Добровеличківської селищної ради, відео та координати місця постійної дислокації одного з полків.
Також наприкінці травня він повідомив адресу й наслідки влучання дрона по будинку в місті Помічна. У червні він написав, що поруч його житла у Добровеличківці розміщуватимуться військові. За місяць правоохоронці затримали Романченка неподалік військової частини у Кропивницькому районі, коли він, проїжджаючи на велосипеді, зняв будівлю на фото й відео. Його маршрут, за словами прокурора, фіксували за допомогою квадрокоптера. За кожне завдання Романченко отримував гроші на картку, часто просив про аванс.
Засуджений за державну зраду Дмитро Романченко думає про апеляцію. Фото: Анастасія Зубоа, МІПЛ
Я запитала Романченка про зйомку військової частини в Кропивницькому, але він стверджує, що не робив цього.
— А як поясните інформування про наслідки дронової атаки? — поцікавилась я.
— Цей абонент надіслав новину, що був приліт. Він скинув приблизну адресу будинку, сказав: “Іди поспілкуйся з людьми”. Я там людей не побачив. Тому лише написав, що будівля вщент зруйнована. Але в чому тут розвідінформація?
— А вас не здивувало, що він вас про це просить?
— Ні, а чому мало здивувати? — каже Романченко. — Я ж сказав, що він представився волонтером. Потім він мені дав роботу на будівництві і в мене більше не виникало сумнівів.
Він каже, нібито співрозмовник порадив йому, як влаштуватися на ремонтні роботи в Добровеличківській селищній раді.
— Чи можете розповісти, як ставитеся до Росії? — питаю я насамкінець.
— Ніяк, — коротко кидає Романченко.
— Взагалі не маєте позиції щодо того, що Росія почала війну?
— Що я можу вам відповісти? Якби я знав, я б відповів.
— Я, наприклад, ставлюся негативно. Ви можете так сказати? — намагаюся все ж отримати чітку відповідь.
— А я ніяк не ставлюся. Що мені ця Росія?
Дебати
Коли адвокатка підсудного прибула на засідання, вона коротко поспілкувалася з клієнтом та узгодила з ним позицію. Тим часом колегія у складі суддів Світлани Льон, Олени Лук’янової, Владислава Драного відкрила слухання й оголосила про перехід до дебатів.
Першим слово узяв Володимир Лещенко, прокурор Кіровоградської облпрокуратури.
— Під час допиту у попередньому засіданні підсудний в цілому визнав факти з обвинувального акту, — почав він. — Лише уточнив, що, на його переконання, невірно зазначена кваліфікація. Він пояснював, що працював не з представниками агресора, а норвезькими волонтерами. Втім ця версія нічим не підтверджена. Завдання, які він виконував, скажімо так, зараз уже стали класикою. Тобто він фіксував об’єкти військової та критичної інфраструктури.
Прокурор просив суд визнати Романченка винним у держзраді та присудити 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
— Його дії були спрямовані на порушення обороноздатності та проведення підривної діяльності проти України, — підсумовує Лещенко.
Прокурор Володимир Лещенко вимагав 15 років увʼязнення. Фото: Анастасія Зубова, МІПЛ
Далі суд надав слово Романченку. Той заявив, що, на його думку, переписка з російським абонентом сфальсифікована. Мовляв, у телефоні її не було, коли слідчі його вилучили. Також він наполіг, що оскільки слідство не надало доказів, що співрозмовник є представником російських спецслужб, не можна звинувачувати його у роботі на Росію.
— У моїх словах нічого не було про те, що я хочу щось підірвати. Я сам з окупованої території, розумію, що таке вибухи, скільки це горя приносить людям. У мене не було мотивів щось підірвати, — каже Романченко.
Вочевидь, він буквально сприйняв формулювання прокурора про підрив обороноздатності, коли той цитував формулювання статті про держзраду.
Далі він пояснив, що зберіг на флешці частину листування, яке нібито може підтвердити, що той дійсно представлявся волонтером. Втім він не може представити цей доказ, бо суд заборонив йому телефонні дзвінки до сім’ї, а захисники не надавали йому належної правової допомоги й не відвідували в ізоляторі. З початку судового процесу він відмовився від послуг двох адвокатів через їхню, на його думку, пасивну позицію.
— Хочу додати, що коли я жив у прифронтовому Торецьку, я допоміг військовим ЗСУ знайти будинки, аби там жити після бойових. Також я робив перекази на допомогу ЗСУ, ну, щоб сприяти перемозі нашій. Я хочу через суд чи прокурора зробити донат на армію, — заявляє Романченко.
Схоже, в ізоляторі від інших ув’язнених він дізнався про заходи, які можуть пом’якшити вирок.
— Я не спілкувався з представниками якоїсь країни. Це була провокація з боку спецслужб. На це вказує те, що вони знали, де і яким маршрутом я їхав, — говорить насамкінець.
Після нього висловилася захисниця Ксенія Петренко, яка працює за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги. Вона повторила позицію клієнта, що слідство не встановило, чи дійсно співрозмовником Романченка був представник РФ:
— Як пояснив мій підзахисний, він переконаний, що це кримінальне провадження виникло через провокацію працівниками СБУ. Вони завчасно спланували провокацію, підібрали у цьому випадку мого підзахисного, листувалися з ним і проводили відеоспостереження.
Вона також додала, що надана обвинуваченням переписка не доводить скоєння держзради. У підсумку адвокатка просила суд виправдати її клієнта.
В останньому слові Романченко звернувся до суддів:
— Будь ласка, ну є ж здоровий глузд у людей. Просто зіставте, будь ласка, всі факти й зробіть правильне рішення.
Вирок
Через зайнятість в іншому процесі адвокатка Петренко не стала очікувати на вирок. Коли підсудний побачив, що вона зібралася йти, попросив її номер телефону й запитав, чи допоможе вона з апеляцією.
— Так, я вже налаштувався на 15 років, випив заспокійливе, — каже він із іронією.
В очікуванні суддів із нарадчої кімнати він дивиться у вікно з камери, розпитує прокурора про подібні справи щодо злочинів проти нацбезпеки. Каже йому:
— Я ж нікому не допомагав убивати людей. Нічого не палив, не підривав. Навіть такої мети не було. Якби там ще мета така була, але ж ні. Ну, спілкувався з людиною. Ну, я повірив йому на слово. Не перевірив. Ну, що тепер, на 15 років саджати треба людину? Якби хоча б там на 7 чи 8, та й то багато.
— Треба було до СБУ піти з заявою, що намагаються вербувати, — відповідає прокурор. — У нас були люди, які так робили, і їх не притягали до відповідальності.
Адвокатка Ксенія Петренко заявила, що в суді не доведено, що її клієнт спілкувався з представником Росії. Фото: Анастасія Зубова, МІПЛ
Відтак Романченко розповідає йому, що чув від співкамерників про статтю 114-2 ККУ щодо розголошення інформації про об’єкти ЗСУ. Вона передбачає менше покарання, ніж за держзраду. Схоже, він хотів, аби його справу кваліфікували за цією статтею і цим би мав займатися його захист. Проте адвокати, на його думку, зайняли пасивну позицію, а нинішня захисниця долучилася на завершальному етапі.
Спілкування Романченка з прокурором перериває колегія суддів, що повернулася з нарадчої кімнати. Головуюча суддя Світлана Льон оголошує резолютивну частину вироку.
Згідно з нею, підсудного визнали винним у держзраді, що вчинена в умовах воєнного стану. Суд приєднав до строку покарання частину невідбутого вироку, який у 2022 році Романченку виніс Добровеличківський райсуд за зберігання канабісу. У підсумку чоловіку присудили 15 років та 1 місяць позбавлення волі. Також суд конфіскував у дохід держави його телефон і ухвалив відшкодувати витрати на експертизу у сумі 5 тисяч гривень. Вирок можна оскаржити впродовж 30 днів.
Після проголошення вироку на моє питання про результати судового розгляду Романченко зробив жест “під козирок” і кивнув, що рішення очікуване.
