У Кропивницькому обвинуваченому у держзраді не дозволили подзвонити. Суд, захист і прокурор не зрозуміли, чому це порушення
У Кропивницькому продовжується судовий процес щодо Дмитра Романченка, якого обвинувачують у держзраді. Після повномасштабного вторгнення Росії чоловік переїхав із Торецька на Кіровоградщину. За версією обвинувачення, він передав росіянам інформацію про місце перебування українських військових.
Романченко під вартою з липня 2023 року, відколи його затримали. Обвинувальний акт у справі суд узяв до розгляду на початку року, проте станом на липень розгляд не просувається. Попередні засідання переносили через проблеми з конвоюванням Романченка зі слідчого ізолятора та його клопотання про заміну адвокатки, котру за дорученням залучав Центр безоплатної допомоги. На його думку, вона пасивно виконувала свою роботу.
На засіданні 22 липня Романченко просив про дозвіл на IP-телефонію. Проте суд клопотання відхилив. МІПЛ пояснює, що таке IP-телефонія простою мовою і як інші суди розглядають подібні клопотанням.
Згідно з матеріалами справи, Романченко час від часу переписувався у Telegram із представником РФ. У червні 2023 року він написав йому й поцікавився, чи є для нього робота. Співрозмовник відповів, що невдовзі буде. Згодом дав перше завдання — зібрати інформацію про дислокацію одного з підрозділів ЗСУ, що базувався неподалік житла Романченка у селищі Добровеличківка.
Слідство стверджує, що 31-річний чоловік повідомив адресу розташування українських військових, їхню чисельність і рід військ.
Підсудний натомість доводить — не знав, що співрозмовник із Росії.
Судове засідання
На черговому засіданні 22 липня четверо конвоїрів зі службовим собакою завели Романченка до прозорої камери. Перед засіданням в очікуванні адвоката й суддів він запитав прокурора Ігоря Джавадяна щодо перебігу слухання. Помітно, що від власного адвоката він не знав порядку розгляду справи.
— Ігорю Мартіковичу, вам Копанєв передавав привіт, — почав ніби жартома Дмитро, згадавши іншого підсудного кропивничанина, який разом із ним також перебуває в СІЗО та очікує судового рішення за звинуваченням у держзраді. — Я подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи разом із адвокатом. Є ж таке право за КПК?
— Хто це тобі там підказує? — також жартуючи відповідає прокурор. — Ти ж уже ознайомлювався на початку.
— Так, а я ще хочу. Коли давали на ознайомлення в СБУ, то я всіх тонкощів не знав.
— Так в адвоката це запитай, — відповів прокурор Джавадян.
— Так він не приходить.
Ігор Джавадян, прокурор
— Так зараз йому скажемо.
— А так у вас все в порядку? — поцікавився Романченко.
— Так, все добре, — відповів Джавадян.
Зрештою до суду прибув Роман Холоденко, новий адвокат, якого залучили за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги. Певно, під час короткої розмови прокурор пояснив йому, що Романченко хоче отримати консультацію. Тож захисник просить усіх вийти із зали, щоб конфіденційно поговорити з клієнтом.
Роман Холоденко, адвокат
Після їхнього спілкування журналістка МІПЛ запитала в адвоката, чому підсудний скаржиться, що він до нього не приходить.
— Ми вже узгодили позицію, — пояснив адвокат Холоденко.
— Так, ми вже узгодили. Адвокатам і так зараз важко, ви краще напишіть, як порушують мої права у СІЗО, як не дають телефонувати родичам, — додає Романченко.
Коли приходить колегія суддів і починається засідання, Романченко та його новий адвокат клопочуть про перенесення засідання. Мовляв, підсудний просить ознайомитися з матеріалами справи разом із захисником. Судді це прохання схвалили.
Надалі колегія розглянула лист із СІЗО щодо клопотання Романченка про дозвіл на IP-телефонію.
— Романченко, ви дійсно зверталися щодо користування такою послугою? — уточнила суддя Світлана Льон.
— Так, мені її навіть уже оплатили. Після того я пішов до начальника СІЗО, але він сказав, що через статтю, яку мені інкримінують, мені така послуга заборонена. Я неодноразово пропонував надати зобов’язання телефонувати лише рідним, якщо він хвилюється. Але мені відмовляли, — розповів підсудний.
— Яка ваша позиція? — звернулася суддя до прокурора.
— Враховуючи специфіку установи виконання покарань, мої повноваження на це не поширюються. Але щодо моєї думки, то Романченка звинувачують у держзраді, а саме у підтриманні спілкування з представником країни-агресора, зокрема через інтернет-месенджери. Тому я не можу підтримувати таке клопотання, не знаю, з якою метою і з ким саме він планує спілкуватися, — відповів прокурор Ігор Джавадян.
— Можна заперечити? — запитав Романченко.
— Ну, ми вже вислухали вашу позицію, — відповіла суддя Льон і колегія вийшла до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Колегія суддів
— Ігорю Мартіковичу, ну що ж ви так? — сказав Романченко, коли судді покинули зал.
Прокурор нічого не відповів. Тим часом журналістка МІПЛ запитала Романченка, в яку країну він збирався телефонувати.
— Я по країні хотів, у Дніпро. Там всього два номери — бабусі й дядька. Навіть один номер — бабусин, бо вони зараз разом живуть, — пояснив підсудний.
В очікуванні рішення суду Романченко спробував пояснити присутнім, що просить про телефонний зв’язок, а не інтернет-з’єднання:
— IP-телефонія — це в них телефони стоять на поверсі. Так послуга просто називається.
— Тобто йдеться просто про стаціонарний телефон? — уточнив адвокат.
— Дмитре, це звичайний стаціонарний телефон? — і собі спитав прокурор.
— Так.
— А чому ж ви зазначаєте, що це IP-телефонія? Бо ІР передбачає з’єднання через інтернет з будь-якою точкою планети.
— Це не я зазначаю, а адміністрація СІЗО, — пояснив Романченко.
— Нам потрібно правильно зрозуміти вашу мету, бо так, як ви зазначаєте, IP-телефонія — це ж зовсім інше, я не можу погоджуватися на спілкування через інтернет, — продовжив прокурор.
— Ні, це не через інтернет. Інтернет доступний лише засудженим, їх виводять у вихідні. А це звичайний дзвінок телефоном. Все фіксують, працівник СІЗО стежить за дотриманням правил, — пояснив Романченко.
Дмитро Романченко, обвинувачений
— Тоді зазначте, з ким конкретно ви плануєте спілкуватися, — врешті погодився прокурор.
— Я вже рік про це прошу у СІЗО та в суді. Готовий дати зобов’язання та нести покарання. Лише один номер — бабусин. Я вперше чую, що це через інтернет. Може, треба якийсь додатковий запит до СІЗО щодо того, як це правильно називається? — сказав Романченко.
Тим часом колегія суддів повернулася з нарадчої кімнати. Суддя Світлана Льон повідомила, що Романченку відмовляють у задоволенні клопотання.
Право на дзвінок
МІПЛ дослідила нормативну базу щодо права підсудних на зв’язок і проаналізувала судову практику дозволів на дзвінки обвинуваченим у злочинах проти основ національної безпеки.
Право на зв’язок передбачає постанова Кабміну від 28 квітня 2023 року № 402 “Про реалізацію експериментального проєкту щодо платних послуг із надання поліпшених побутових умов, доступу до Інтернету та голосової електронної комунікації за допомогою засобів IP-телефонії особам, узятим під варту, у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби”.
Логіка експерименту така: людину ще не засудили, діє презумпція невинуватості, тож така людина має право на зв’язок. Крім цього, так Мін’юст намагається побороти корупцію на “контрабандних” телефонах у виправних закладах.
Згідно з цією постановою, людям, які перебувають під вартою, мають надати послугу “голосової електронної комунікації за допомогою засобів IP-телефонії (далі — телефонний зв’язок)”. Засоби перебувають на балансі самого ізолятора. Послугу мають оплачувати самі підсудні. Зазвичай це роблять їхні рідні.
Також постанова регламентує порядок надання такої послуги. Серед основних правил:
- адміністрація СІЗО має право спостерігати за підсудними під час розмови, але не слухати;
- розмови записують, запис можуть надавати відповідним органам за ухвалою суду чи на запит прокуратури;
- розмову можуть обмежити до 15 хвилин.
Відмовити у такій послузі можуть, коли в СІЗО немає технічної можливості, коли персонал залучають до режимних заходів або ж коли підсудний порушує правила установи.
Згідно з постановою, коли підсудний подає клопотання про платні дзвінки, адміністрація ізолятора має впродовж робочого дня повідомити суддю чи слідчого про надання такої послуги.
Водночас у постанові сказано: якщо суд застосував до підсудного “обмеження щодо спілкування з будь-якою особою, заборону листування або телефонних переговорів”, йому не дають доступу до Інтернету і телефонного зв’язку. Тобто немає жодних обмежень для дзвінків через те, яку статтю інкримінують людині.
МІПЛ проаналізувала судову практику подібних дозволів і побачила, що здебільшого суди не обмежують таке право підсудним.
Наприклад, у червні Великоолександрівський райсуд Херсонської області задовольнив клопотання обвинуваченої у колабораціонізмі та дозволив під наглядом адміністрації СІЗО користуватися “платною послугою з доступу до Інтернету та голосової електронної комунікації за допомогою IP-телефонії”. В ухвалі суду вказано, що дозвіл надають у рамках експериментального проєкту Мін’юсту щодо платних послуг зв’язку для підсудних.
Такий же дозвіл надав Херсонський міськсуд за клопотанням обвинуваченого у держзраді. Ухвалюючи це рішення, суд послався на наказ Мін’юсту про той же проєкт.
У квітні обвинуваченому в держзраді подібний дозвіл надав Дзержинський райсуд Харкова. Прокурор у справі не заперечував щодо клопотання. Окрім посилання на наказ Мін’юсту, суд зауважив, що відповідно до статті 6 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, люди, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, мають обов’язки й права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. При цьому вказаний Закон прямих обмежень щодо заборони користуватись мобільним зв’язком або телефонним зв’язком за допомогою IP-телефонії не містить”.
Окрім клопотань про телефонні з’єднання, є приклади, коли суди погоджують навіть дозвіл на користування інтернетом. Так, в ухвалі Центрального райсуду Миколаєва обвинуваченій у несанкціонованому поширенні інформації про ЗСУ дозволили користування інтернетом і телефонним зв’язком у СІЗО.
У Львові обвинувачений у держзраді просив суд дозволити йому доступ до інтернету, аби підготуватися до розгляду справи в апеляційному процесі. Суд задовольнив це клопотання.
Водночас постанова КМУ № 402 регулює, що підсудні можуть користуватися лише визначеним переліком сайтів, а не безконтрольно користуватися Інтернетом. Вони мають доступ до сайтів державних органів влади, міжнародних організацій, закладів культури, охорони здоров’я, політичних, релігійних або громадських організацій, офіційно зареєстрованих ЗМІ та спортивних сайтів.
Є приклади, коли виправні заклади не виконують рішення судів про надання підсудним доступу до зв’язку. Наприклад в ухвалі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області сказано: обвинувачений у держзраді поскаржився, що Дніпровська установа виконання покарань № 4 не надає йому доступу до телефонного зв’язку, аби поговорити з родиною. Він додав, що під час перебування у Харківському слідчому ізоляторі йому дозволяли подзвонити. Суд вказав, що згідно з порядком Мін’юсту про надання платних послуг з доступу до Інтернету та зв’язку, його право не можуть обмежити. Тому суд ухвалив звернути увагу керівництва виправного закладу на дотримання прав підсудного.
Права людини і дзвінок
За словами Анни Рассамахіної, адвокатки та юристки-аналітикині МІПЛ, підхід, який продемонстрували у Кропивницькому, свідчить про порушення прав людини.
— Дещо здивувало, що ні прокурор, ні захист, ні суд не знають, як бути у цій ситуації та не розуміють, що немає обмежень на дзвінки залежно від статті звинувачення. Вони виявили некомпетентність, адже не знають ні про порядок надання такої послуги, ні що таке ІР-телефонія, переплутали, чи це інтернет-месенджер, чи телефонний дзвінок, — говорить юристка. — Прокурор сказав, що раптом підсудний може говорити з представниками РФ. Але як можна заздалегідь вирішувати, що може робити людина й на основі цього забороняти право на дзвінок? Тим паче, постанова Кабміну передбачає запис дзвінка, його можна витребувати за ухвалою суду. Тобто це можна проконтролювати процесуально.
За словами Рассамахіної, йдеться не лише про права на дзвінок підсудному, а про дотримання високих стандартів правосуддя та прав людини загалом.
— Це потрібно передусім державі. Важливо, аби стандарти на занижували. Якщо заохочувати порушення прав, одного дня таке може статися з будь-ким, а не лише з обвинуваченими у злочинах проти нацбезпеки, — додає Анна Рассамахіна.
