Військовополонені

У рф обіцяють перетворити українських військовополонених на донорів крові. А це воєнний злочин

У держдумі російської федерації заявили, що хочуть використовувати українських військовополонених, які утримуються на території росії, як донорів крові для поранених російських військових.

Про це у своєму зверненні розповів російський депутат Сергій Леонов. «Ми не можемо не запропонувати українським військовополоненим в обов’язковому порядку, якщо їм, звісно, дозволяє здоров’я, стати донорами крові для наших збройних сил, для госпіталів та лікарень, де лікуються наші військовослужбовці та мирні мешканці, які постраждали у зв’язку з обстрілами українською армії», – сказав він.

У мережі також з’явилася інформація про те, що окупаційна влада на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей, примушують студентів місцевих вишів ставати донорами для поранених військових рф. 

Практика примусового забору крові у полонених була застосована нацистами за часів Другої світової війни. У своїх концентраційних таборах, таких як Бухенвальд, вони, крім експериментів над ув’язненими, примусово брали кров для своїх поранених солдат не лише у військовополонених, але й у цивільних і навіть дітей.

За законами і звичаями війни, прописаними у Додаткових протоколах Женевських конвенцій, будь-які медичні дії щодо військовополонених, якщо вони не обумовлені станом здоров’я особи, є незаконними і вважаються воєнним злочином.

«По-перше, здавання крові для переливання, як військовополоненими, так і іншими особами, що перебувають під владою супротивної сторони, може здійснюватися лише за їх добровільною згодою. У Женевській конвенції чітко зазначено, які медичні послуги повинні надаватися військовополоненим, і там ніде не передбачено донорство», – говорить адвокат Дмитро Поповський.  

По-друге, відповідно до п. 4, ст.11  Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, будь-яка навмисна дія чи навмисна бездіяльність, що серйозно загрожують фізичному чи психічному стану або недоторканності будь-якої особи, яка перебуває під владою супротивної сторони, до котрої вона не належить, та які або порушують будь-яку із заборон, що містяться в пунктах 1 і 2, або не виконують вимог пункту 3, є серйозним порушенням цього Протоколу.

При цьому юрист зазначає: у Женевських конвенціях, хоча не згадується донорство крові, але міститься пряма заборона взяття донорських органів. «Тому можна вважати, що і примусове донорство крові може вважатися серйозним порушенням», – додає Дмитро Поповський.  

На території України насильницьке донорство заборонено. Про це йдеться у статті 144 Кримінального Кодексу України. Дія вказаної статті кримінального законодавства окупаційною державою не скасована та не призупинена. Власне, окупаційна держава і не може скасувати дію Кримінального кодексу чи призупинити його на територіях тимчасово непідконтрольних уряду України, оскільки, стаття про примусове донорство не становить загрозу безпеці окупаційної держави та не є перешкодою для виконання Конвенції про захист цивільного населення під час війни. Отже, насильницьке донорство є не лише порушенням норм міжнародного гуманітарного права, а й в Україні залишається кримінальним злочином.

_____________________________

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Військовополонені
Медики на полі бою: їхній статус і ефективність

Медійна ініціатива за права людини взяла участь у брифінгу для іноземних послів в Україні. Головна мета події – проінформувати іноземний дипломатичний корпус про проблеми полонених медиків, умови їх утримання і поводження з ними. 

30 Листопада 2023

Військовополонені
Захисник Маріуполя Сергій Нестеренко: як дружина в один день отримала звістку про полон і смерть чоловіка

З 24 лютого 2022-го Сергій Нестеренко разом із побратимами став на захист Маріуполя, а вже 12 квітня того ж року потрапив у полону на заводі Ілліча. З того часу його дружина Наталія Нестеренко не мала про чоловіка жодної інформації, аж доки один телефонний дзвінок не зруйнував усі надії на повернення Сергія з полону.

29 Листопада 2023

Військовополонені
Як Росія захопила ЧАЕС: реконструкція подій та імена відповідальних

У цьому матеріалі-розслідуванні Медійна ініціатива за права людини досліджує хронологію захоплення станції, називає імена причетних російських армійців, відтворює маршрут переміщення полонених військових, захоплених у зоні відчуження, умови їх утримання в РФ. А також намагається відповісти на запитання: як так сталося, що ядерний об'єкт блискавично опинився в руках ворога.

22 Листопада 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Адвокація
“Треба змінити споживацький підхід до жертв війни і їхніх трагедій”, — Ольга Решетилова

Складається враження, що правосуддя дуже часто не встигає за запитом на справедливість. Воно складне. Воно іноді залежне від політики. Разом із тим, уявлення про справедливість також не мають бути інфантильними. Прагнучи справедливості, ми повинні брати на себе відповідальність.

7 Грудня 2023

Війна і правосуддя
У США чотирьох російських військових звинуватили у воєнних злочинах

США оголосили звинувачення чотирьом військовим армії РФ у воєнних злочинах: тортурах, незаконному ув’язненні та нелюдському поводженні. Вони скоїли це проти американця під час окупації Херсонської області.

7 Грудня 2023

Насильницькі зникнення
Вбивства в Гостомельському аеропорту: перша ексгумація тіла 

31 березня 2022 року російські війська залишили Бучу. Після так званого “жеста доброї волі” світ побачив справжнє обличчя рашизму — впродовж 33 днів окупації росіяни вбивали, катували, ґвалтували і мародерили. Ми розповідаємо історію місцевої жительки Юлії Баіш-Луцик і її чоловіка, якого викрали та вбили росіяни.

7 Грудня 2023

Більше публікацій