У світі немає ефективних механізмів звільнення цивільних заручників, яких утримує Росія. І ми маємо це змінити
У рамках Bridge Forum у Празі Медійна ініціатива за права людини провела презентацію “Криза цивільних заручників”, під час якої представила потенційні механізми звільнення цивільних заручників і притягнення до відповідальності винних у злочинах проти них.
Наразі МІПЛ верифікувала щонайменше 1338 цивільних заручників, яких утримує Росія. Однак їх значно більше. За оцінкою української влади, мова йде про 20—25 тисяч цивільних. Жодного ефективного і безпечного механізму звільнення цих людей не існує.
Станіслав Мірошниченко, керівник інформаційного напряму МІПЛ, підкреслив, що міжнародне право прямо забороняє брати цивільних заручників під час збройного конфлікту, однак Росія грубо порушує цю заборону. Тому перед світом стоїть надважливий виклик створити механізми звільнення цих людей.
“Цивільні не є військовополоненими, саме тому Україна вимагає їх безумовного звільнення, — зазначив Мірошниченко. — Якщо ми погодимося обмінювати їх на російських військових, це стане прецедентом, який заохотить Росію брати в заручники все більше і більше цивільних українців.
Водночас у нас немає дієвих алгоритмів звільнення цих людей, немає ефективних механізмів моніторингу умов утримання і навіть встановлення місць, де їх тримають. Так, мандат на це має МКЧХ, але його дієвість під великим питанням”.
МІПЛ у рамках Bridge Forum у Празі провела презентацію “Криза цивільних заручників”
Під час презентації команда МІПЛ розповіла про те, як Росія на окупованих нею територіях використовує українських цивільних в якості рабів. Так, МІПЛ задокументувала факт, що минулої зими російські військові зібрали групу з 18 цивільних заручників із різних місць незаконного утримання в Запорізької області і змусили їх під час сильних морозів рити окопи для російських солдатів. Наша команда зафіксувала там щонайменше один випадок сексуального насильства. МІПЛ також відомо про створення щонайменше двох незаконних “судів”, які працюють на окупованих територіях Херсонщини та Запоріжжя, і де українських громадян переслідують за російським законодавством. Ми також встановили нове місце ув’язнення цивільних у будівлі гуртожитку в селі Чонгар Херсонської області.
“Потерпілими стають люди будь-якої статі та віку. Росіяни ловлять підлітків, як, наприклад, Тіграна Оганнісяна з Бердянська, якого катували, а потім вбили разом із його другом, підлітком Микитою Хангановим. До речі, обидва тіла досі не поховані. Росіяни таємно тримають їх у бердянському морзі вже чотири місяці і не віддають рідним”, — підкресилала Анастасія Пантелєєва, керівниця напряму документування МІПЛ.
Праворуч — Тігран Оганнісян, ліворуч — Микита Ханганов, яких вбили в окупованому Бердянську
Вона також розповіла історії кілької цивільних заручників, яких утримує Росія. Зокрема, про Маріано Гарсія Калатаюд, 75-річного іспанського волонтера, і Сергія Федоренка, волонтера з Нової Каховки, якого росіяни двічі викрадали і який загинув після жорстоких катувань. Також Пантелєєва розповіла про активіста і тренера з пейнтболу Павла Зозулюка з Таврійська, який так само пережив два затримання і якого наразі утримують у нещодавно відкритому СІЗО в селі Чонгар Херсонської області.
Одна з найбільших проблем, із якими під час незаконного ув’язнення стикаються цивільні заручники, повʼязана з відсутністю належної медичної допомоги. Що б не робили сім’ї цивільних, вони не можуть добитися, аби до їхніх рідних пустили лікарів чи представників гуманітарних місій. Чимало родин навіть не знають, чи живі їхні рідні.
“Я не знаю, де зараз утримують мого батька, — заявила Юлія Хрипун, засновниця ГО “Цивільні в полоні”. — Влітку 2022 року він перебував на території окупованого Криму. Я про це дізналась від військовополоненого, який був із моїм батьком в одній камері і після обміну зв’язався зі мною. Взимку 2023-го мені зателефонували з МКЧХ і повідомили, що їх представників впустили в СІЗО в окупованому Криму, де вони бачили мого тато. На моє уточнювальне запитання, коли це сталося, відповідь була, що влітку 2022 року.
Але чому мені так пізно повідомили? Виявилося, що “в них не вистачає людей”. Знаєте, це просто смішно. Бо ця їхня відповідь — вона не про нейтралітет МКЧХ, яким вони так пишаються. Натомість я навіть не знаю, чи все ще живий мій батько”.
Юлія Хрипун, донька цивільного заручника Сергія Хрипуна та засновниця ГО “Цивільні в полоні”
Презентуючи потенційні механізми звільнення цивільних заручників, Станіслав Мірошниченко закликав почати зі створення єдиного верифікованого списку цивільних українців, яких утримує Росія, і визначити місця, де вони перебувають.
“Це точка входу. Щойно ми ідентифікуємо цивільного, зʼявляється шанс відслідкувати його подальшу долю і тиснути на Росію. Бо якщо ідентифікації немає, то про що тоді мова? — наголосив Мірошниченко.
— Так, Росія зазвичай не підтверджує утримання цивільних, але в нас є той же МКЧХ, який уповноважений відвідувати місця несвободи. У нас є дипломати третіх країн, які можуть відвідувати в Росії судові засідання проти цивільних українців і там ідентифікувати наших людей і фіксувати, в яких умовах їх утримують. У нас, нарешті, є треті країни, які можуть взяти на себе роль посередників у цьому питанні. Так, як це робить Катар щодо повернення викрадених і депортованих у Росію українських дітей”.
Серед інших потенційних механізмів звільнення цивільних заручників МІПЛ пропонує запустити Московський механізм ОБСЄ, в рамках якого незалежна міжнародна місія, куди не входитиме ані Росія, ані Україна, зафіксувала б факти порушень міжнародного права щодо цивільних українців. Ми також переконані, що прокурор Міжнародного кримінального суду має розпочати розслідування щодо причетних до незаконного утримання цивільних українців і запросити Міжнародний кримінальний суд видати ордери на їхній арешт так, як це зроблено в справі проти Путіна і Львової-Бєлової, яких підозрюють у причетності до депортації українських дітей.
МІПЛ готова до співпраці в цьому напрямку. Наразі наша команда за підтримки Норвезького Гельсінського комітету документує матеріали, повʼязані з викраденням і утриманням цивільних заручників, у спеціальній системі I-DOC. Вона дозволяє якісно систематизувати інформацію для підготовки кейсів і передачі їх на розгляд до Міжнародного кримінального суду. І ми працюємо над цим.
Медійна ініціативи за права людини дякує за підтримку нашим надійним партнерам із People in Need і CEELI Institute за можливість презентувати своє бачення потенційних механізмів звільнення цивільних заручників.
