Send Lette
Війна і правосуддя

Український суд засудив Дубінського, який збив малайзійський “боїнг”, за тероризм, а не воєнний злочин 

Павлоградський міськрайонний суд у травні 2024 року заочно засудив Сергія Дубінського. У 2014 році він був полковником російського ГРУ, очолював розвідуправління “ДНР” та був причетним до збиття “Боїнга-777” рейсу МН17, що летів із Амстердама у Куала-Лумпур. Літак збили над Донеччиною. Загинуло 298 людей. 

Щоправда в Україні Дубінського засудили не за збиття літака безпосередньо, а за ведення агресивної війни та участь у терористичній організації “ДНР”. Експерти наголошують, що це — помилкова кваліфікація. Чому це важливо і як вирок відрізняється від того, який виніс Окружний суд Гааги — в аналітиці МІПЛ.

Хто такий Дубінський та за що його судили

Сергій Дубінський ― громадянин Росії, воював в Афганістані, Чечні, отримав низку військових нагород від РФ. Коли Росія розв’язала війну на сході України, Дубінський був полковником ГРУ. Він став заступником Ігоря Гіркіна, так званого міністра оборони “ДНР”, та очолив розвідуправління “ДНР”. Задля конспірації він використовував псевдо “Сергій Петровський” і позивний “Хмурий”.

Сергія Дубінського у справі збиття “Боїнга-777” рейсу МН17 засудили за ведення агресивної війни та участь у терористичній організації “ДНР”

Розслідування проти Дубінського українські слідчі завершили у 2018 році. Згідно з матеріалами справи, упродовж серпня — грудня 2014 року Дубінський керував бойовими діями проти українських сил на Донеччині і в Донецькому аеропорту. За це він отримав спеціальне військове звання генерал-майор запасу збройних сил РФ. Він віддавав накази та керував захопленням будівель й інших об’єктів у Донецькій області, грабував і налагоджував роботу окупаційних структур. У січні 2015-го Дубінського відсторонили від роботи на окупованих українських територіях через корупцію. 

Докази та суд Гааги

Серед доказів, які дослідив Павлоградський суд, були показання двох свідків, публікації у медіа, прослушки телефонних розмов обвинуваченого та вирок Окружного суду Гааги, який заочно засудив Дубінського до довічного ув’язнення за збиття “боїнга” 17 листопада 2022 року. Разом із ним винними у знищенні літака та вбивстві людей визнали Ігоря Гіркіна і Леоніда Харченка. Тобто в Гаазі, як і в Україні, за воєнний злочин його не судили.

Фрагмент збитого “Боїнга-777” рейсу МН17. Фото: aviamuseum

Павлоградський суд дослідив фрагмент вироку суду Гааги, де йдеться про телефонні дзвінки Дубінського. Із перехоплень випливає, що він керував бойовими підрозділами на Донеччині та говорив про доставку “Бука” з Росії у селище Первомайське, над яким і збили “боїнг”. Дубінський пов’язував збиття літака з “Буком”, який вони отримали, говорив телефоном про пошук чорних скриньок зі збитого літака та вивезення зенітно-ракетного комплексу у Росію.

Під час слухань у Павлоградському суді свідчення дав Сергій Тіунов. Він потоваришував із Дубінським під час служби в Афганістані. У 2014 році Тіунов пішов добровольцем на фронт на боці ЗСУ, був лідером запорізької “Самооборони”, займався звільненням полонених. Намагаючись звільнити з полону зятя свого знайомого, він зв’язався з Дубінським та дізнався, що той очолює розвідку “ДНР”. Зі слів Тіунова, Дубінський кілька разів допоміг йому повернути українців та запрошував до себе на службу. Також свідок запитував у Дубінського, чому збили “боїнг”. Той відповів, “що це не вони, а наказ із Москви”. Свідок впізнав Дубінського на наданих слідчими фото.

Спільне фото свідка Сергія Тіунова (в центрі позаду) та засудженого Сергія Дубінського (ліворуч з автоматом). Фото: Новая Газета

Інший свідок — Іван Без’язиков. Він полковник Збройних сил України, який у 2014 році під час бойових дій на сході України при спробі домовитись про обмін полоненими сам потрапив у полон підрозділів “ДНР”. Українське слідство звинуватило його в переході на бік ворога та співпраці з розвідуправлінням “ДНР”. У 2020 році його засудили за держзраду.

Без’язиков розповів, що під час перебування в полоні у Донецьку він бачив Дубінського. Той використовував псевдонім і позивні. За словами свідка, Дубінський керував розвідуправлінням та був причетний до збиття “боїнга”. Він мав звання полковника, спілкувався з представниками російських спецслужб. Свідок підтвердив, що на наданих слідчими фото саме Дубінський.

Полковник-розвідник Іван Без’язиков у суді. Фото: moloda.kiev.ua

Суд переглянув протоколи огляду публікацій на російських пропагандистських сайтах про діяльність “ДНР”. У них є підтвердження, що Дубінський був начальником розвідуправління, а також вказані його псевдо і позивні. Серед інших доказів були протоколи оглядів розслідувань у медіа, де йшлося про ідентифікацію Дубінського. 

Також суд дослідив прослушки телефонів обвинуваченого, його співрозмовників та інших посадовців “ДНР”. Йдеться про ті ж записи, які досліджував суд Гааги. На них зафіксовані дані Дубінського — вік, позивні, період присвоєння спеціального звання, номер телефону, адреса тощо, а також його слова про те, що “Бук” “мають доставити зранку”.

Павлоградський суд кваліфікував дії Дубінського за частиною 2 статті 437 КК України — ведення агресивних воєнних дій — та частиною 1 статті 258-3 КК України — участь у терористичній організації. Дубінському присудили 14 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Вирок ухвалили заочно, тож відбувати покарання Дубінський буде у випадку затримання.

У вироку суд вказав, що Дубінський вів агресивну війну за завданням Росії в умовах міжнародного збройного конфлікту. Для цього він керував підрозділом “ДНР”, який був під загальним контролем РФ.

Інсталяція в парку навпроти посольства Росії в Гаазі. 298 порожніх стільців символізують жертв збитого “Боїнга-777” рейсу МН17. 2020 рік. Фото: Associated Press

Проте парадокс у тому, що в цьому ж вироку суд визнав вину Дубінського в участі у терористичній організації і зауважив, що “ДНР” — це лише терористична організація, мовляв, вона не є частиною російських збройних сил. На підтвердження суд зазначив, що Росія на період обвинувачення заперечувала будь-який контроль над “ДНР”.

Помилкова кваліфікація

Україна декларує, що війна з Росією триває з 2014 року і що “Л/ДНР” — не самостійні формування, а російські маріонетки, що з 2014 року є складовими російських окупаційних сил. Тож чому зʼявився такий вирок Дубінському? 

Парадоксальний підхід пояснюється тим, що Дубінського не визнають комбатантом ― учасником збройних сил однієї з воюючих сторін. За міжнародним гуманітарним правом комбатантів не можна судити за участь у війні — лише за злочини, вчинені під час бойових дій. У цьому ж випадку суд вказав: оскільки “ДНР” — це не збройні сили Росії, Дубінський не є комбатантом і його можна судити за ведення агресивної війни.

“Учасники “ДНР” не мали права брати участь у бойових діях, а отже не мають імунітету від судового переслідування”, ― зазначив суд у вироку.  

Це перегукується з обґрунтуванням Окружного суду Гааги: обвинувачені — некомбатанти, тому їх можна судити. Гаазький суд розпочав процес за загальнокримінальними статтями про збиття літака та вбивство людей унаслідок цього, а не за статтею про воєнний злочин. Такий підхід пропонував юридичну справедливість для потерпілих, адже зменшував шанси на успішний захист обвинувачених. 

Судді Окружного суду Гааги на першому слуханні у справі про збиття у справі збиття “Боїнга-777” рейсу МН17. Фото: Hromadske

Проте той же підхід в українському судочинстві суперечить офіційній позиції держави, що російська окупація почалася у 2014 році.  

Чому збиття “боїнга” — це воєнний злочин 

Андрій Яковлєв, адвокат, юрист і експерт МІПЛ, наполягає, що збиття “боїнга” — це воєнний злочин. Його вчинили за принципом відповідальності військових командирів, більш відомого під некоректною назвою “командна відповідальність”. Вчинений злочин не тільки Дубінським, а й командуванням російських військ, яке надало “Бук” і моніторило системою ППО повітряний простір над Донецькою областю. 

Водночас Яковлєв вважає, що звинувачення Дубінського у веденні агресивної війни навряд чи виправдане. Так, стаття 437 КК України дозволяє засуджувати за злочин агресії будь-яку людину, однак міжнародне право у цьому випадку відповідальними визначає вище військове та/або політичне керівництво країни.

Андрій Яковлєв, адвокат, юрист і експерт МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук

На це вказує і Верховний Суд. Згідно з критеріями суб’єкта злочину, відповідальність за розв’язання агресивної війни несуть люди, “які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій”.

― Дубінський хоч і називався заступником Гіркіна, його навряд чи можна вважати керівником створених РФ організованих груп, ― наголошує Андрій Яковлєв. ― З рішення щонайменше не зрозуміло, чи був Дубінський спроможний здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями РФ на сході України.

Друга частина звинувачення за статтею 258-3 КК України щодо участі у терористичній організації, за словами Яковлєва, ще суперечливіша. Бо вирок, по суті, заперечує, що “ДНР” була частиною збройних сил РФ. Тобто “ДНР” нібито діяла як назалежна терористична група. При цьому суд констатував наявність міжнародного збройного конфлікту, в ході якого терористична організація “ДНР” перебувала під загальним контролем Росії, а Дубінський в умовах міжнародного збройного конфлікту реалізовував завдання РФ.

― Це ключові обставини, — говорить Яковлєв. — Поняття “загальний контроль” у міжнародному праві означає контроль над групами. Тож щойно суд дійшов висновку, що має місце загальний контроль, це одразу визначає, що члени “ДНР” підконтрольні Росії і фактично перебувають в її складі.

Однак далі суд суперечить власному висновку — мовляв, на період обвинувачення Росія заперечувала будь-який контроль над “ДНР”, тому її членів не можна розглядати як частину збройних сил РФ. Суд також проаналізував термін “комбатант” у контексті статті 43 Першого додаткового протоколу до Женевських конвенцій і зробив висновок, що члени “ДНР” не мають привілей комбатанта, адже формально не були частиною збройних сил РФ.

Пояснюючи висновок, суд наголосив, що збройні сили повинні підпорядковуватися внутрішній системі військової дисципліни, яка, зокрема, забезпечує дотримання норм міжнародного права, і привілей комбатанта можна застосовувати лише за дотримання цих критеріїв.

Однак норми МГП визначають інше. У частині 2 статті 44 Протоколу І зазначено, що порушення комбатантами норм міжнародного права не позбавляє його права вважатися комбатантом.

Фрагмент збитого “Боїнга-777” рейсу МН17. Фото: aviamuseum

Цей аспект ― важливий. Невизнання за Дубінським статусу комбатанта є слабким місцем як українського, так і нідерландського вироку за збитя “боїнгу”. Аргументами суду Гааги було те, що “ДНР” не стверджувала про приналежність до армії Росії, а її учасники не дотримувалися норм МГП, як це мають робити комбатанти. Те саме потім написав Павлоградський суд. 

Відхиливши статус комбатантів, суд Гааги зміг притягнути обвинувачених до відповідальності за загальнокримінальні злочини. Однак це вивело з-під підозри російське військове командування, котре наказало перемістити на окуповану територію “Бук” та/або лишило його без контролю, чи навмисно допустило або наказало збити цивільний літак. Адже в загальнокримінальному праві немає принципу відповідальності командирів.

Андрій Яковлєв вважає, що, ймовірно, нідерландські слідчі балансували між тим, як притягнути до відповідальності ідентифікованих обвинувачених і вдалою кваліфікацією їхніх дій, яка б не призвела до їхнього виправдання. Адже під час збройного конфлікту сторони можуть знищувати повітряні цілі ворога. За таких обставин був ризик, що збиття “боїнга” визнають помилкою, а не навмисними діями. 

― Щоб уникнути таких аргументів захисту, нідерландські правоохоронці всіляким чином відмовлялися говорити, що це міжнародний збройний конфлікт. І це була спеціальна тактика, — говорить Яковлєв. — Але через неї це рішення не можна використовувати надалі. Тобто Нідерланди не можуть продовжувати розслідування проти командирів. 

Власне, у лютому 2023 року Спільна слідча група (JIT), яка розслідувала збиття літака рейсу MH17 констатувала, що через брак доказів не має нових справ для передачі в суд. 

― Таку саме проблему тепер маємо і ми, — вважає Андрій Яковлєв. — Адже якщо Дубінський діяв у складі терористичної групи, а не підрозділів збройних сил РФ і під їхнім керівництвом, то і нам не можна буде притягнути до кримінальної відповідальності вище російське командування за вчинення воєнного злочину. 

За результатами апеляційного оскарження Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 4 липня 2024 року вирок Павлоградського суду залишив у силі.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
Обман ТЦК, розстріл військовополоненого і потерпілий, обвинувачений у держзраді: 67 справ щодо війни, за якими стежимо наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

13 Вересня 2024

Війна і правосуддя
МІПЛ підписала меморандум із ОГПУ, яким впроваджуються стандарти документування воєнних злочинів

Такий меморандум про взаєморозуміння та співпрацю з Офісом Генерального прокурора під час стратегічної сесії Міжнародної ради експертів Генпрокурор Андрій Костін підписав із кількома організаціями громадянського суспільства. 

11 Вересня 2024

Війна і правосуддя
Здача батька росіянам, полонені росіяни і пропаганда проти ТЦК: 88 справ щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

6 Вересня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Cards
Дмитро Богаєвський 

Дмитро Богаєвський  Дата зникнення: 17 березня 2022 року Місце зникнення: Глібівка, Київська область Дмитро Богаєвський — підприємець […]

16 Вересня 2024

Військовополонені
Мати азовця Ярослава Козирєва: “Я дійшла до стану, коли не розуміла, навіщо вставати з ліжка”. Історія полону

“Мої ранки починаються з молитви до Бога, щоб він його зміцнив, захистив від злих людей і катувань. І це останнє, про що я думаю перед сном”, — говорить крізь сльози Ірина Козирєва, мати військовослужбовця бригади “Азов”. Її син Ярослав уже 29 місяць перебуває у російському полоні, хоча за нормами Женевських конвенцій мав бути обміняний ще два роки тому.   

16 Вересня 2024

Війна і правосуддя
Обман ТЦК, розстріл військовополоненого і потерпілий, обвинувачений у держзраді: 67 справ щодо війни, за якими стежимо наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

13 Вересня 2024

Більше публікацій