В Україні завдяки ДНК опізнали тіла ще трьох українців, вбитих в Росії
Сергій Дєдовський із Чернігівщини, Андрій Пащенко та Сергій Шевцов із Київщини — цивільні, яких у 2022 року викрали і вивезли в Росію. Живими звіти вони не повернулися. Їхню особу встановили завдяки ДНК-експертизі.
Сергій Дєдовський
Сергій Дєдовський мешкав у селищі Кам’янська Слобода на Чернігівщині поблизу кордону з Росією, займався сільським господарством. Коли РФ розпочала повномасштабну війну проти України, чоловік опинився в окупації, а вже 23 березня до нього додому вдерлися росіяни, обшукали житло, забрали документи і викрали самого Сергія. Щойно українські війська деокупували Чернігівщину, сестра Дєдовського Любов звернулася до правоохоронців із заявою про зникнення брата. За пів року Росія підтвердила МКЧХ, що Сергій у неї, проте місце утримання не повідомила. Лише взимку 2023-го звільнений з полону цивільний повідомив, що росіяни тримали його з Сергієм у СІЗО в Рязанській області. Ще за рік Любов дізналася, що спершу брат був у Ряжську, а тоді його вивезли до Мордовії. Там росіяни тримали цивільних і військовополонених українців разом, майже не годували, до військових ставились особливо жорстоко.
Незабаром, у квітні 2024-го, Любові зателефонували з моргу в Полтаві та повідомили страшну звістку: під час чергового обміну з Мордовії повернули тіло Сергія.
— Тіло повернули в жіночому светрі рожевого кольору — спаленому, розірваному. Штани камуфляжні, фуфайка камуфляжна. Мабуть, у чому був, у тому й повернули, — розповідає Любов.
За документами, чоловік помер 15 лютого від проблем із серцем. Утім Дєдовська наголошує: 2022 року вона бачила фото брата в російському телеграм-каналі: на його шиї виднілася червоний слід, наче від удушення.
Андрій Пащенко
Андрій Пащенко — будівельник із Димера Київської області. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, він відправив рідних за кордон, а сам відмовився кидати домівку, залишився в окупації. Захопивши Димер та інші населені пункти Київщини, росіяни масово викрадали місцевих. Декого тримали в катівнях неподалік, а декого вивозили в РФ. Не оминули вони й родину Пащенків. Спершу, 5 березня 2022 року, викрали Василя Волохіна, чоловіка сестри Андрія. За словами свідків, його забрали на повороті до Глібівки. Росіяни стверджували, що Василь і Андрій — корегувальники.
Згодом, 29 березня, загарбники прийшли до Пащенка. Житло обшукали, а Андрія та ще одного його брата — Олега Черненка — викрали. Їх вивезли в поле, побили, зламали ноги. Згодом кілька діб тримали в ямі в окупованій Катюжанці на Київщині.
— Яма десь метри два з половиною завглибшки. Нас було четверо. На другий день стало вже 16 людей, — згадує Олег.
Росіяни не давали бранцям ні їсти, ні пити. У туалет доводилося ходити в цій же ямі, температура повітря сягала 0 °C, чоловіки були в легкому одязі. За кілька днів Черненка та ще кількох цивільних відвезли в хату під Катюжанкою, де зачинили і наказали не виходити до ранку. Їм повідомили, що приміщення нібито-то заміноване. Згодом їх відпустили. Решту цивільних, зокрема Волохіна та Пащенка, вивезли в РФ.
У серпні 2022-го від чоловіків надійшли листи з СІЗО Новозибкова Брянської області. Згодом стало відомо, що звідти Василя перевезли у СІЗО в Тульській області, а про Андрія не було жодних звісток майже два роки. У квітні 2024-го українські правоохоронці викликали Софію здати повторний тест на ДНК — виявили збіг із тілом, яке ще 2023 року повернули з Новозибкова. “Дата смерті — 09.10.2022. Причина смерті невідома, смерть у полоні”, — йдеться в документах.
— Він у нас справедливість любив, тому, можливо, і закатували, — припускає Софія Пащенко.
Достеменної причини загибелі Андрія рідні не знають: від тіла лишилися самі кістки, провести додаткову експертизу, аби з’ясувати, чи катували чоловіка в Росії, неможливо.
Сергій Шевцов
Сергій Шевцов мешкав у Гостомелі на Київщині, встановлював котли. Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії чоловік потрапив у лікарню з переломом ноги, його прооперували. 24 лютого 2022-го всіх пацієнтів виписали додому. Через травму Сергій не міг евакуюватися, залишився з мамою в Гостомелі. З перших днів окупації росіяни розміщували свою військову техніку поміж житлових будинків. Також вони вдиралися до осель, декого виселяли, займали квартири. У під’їзді Шевцових росіяни залишили вартового, який нікого не випускав і не впускав.
— Вони вдердился до нас. Телефонів не побили, але наказали вийняти сім-картки. Ми їх віддали, росіянин намагався їх зламати, — згадує Клавдія Шевцова.
Згодом окупанти неодноразово погрожували Сергію розстрілом за негативне ставлення до них.
Оскільки через повномасштабне вторгнення РФ чоловіка передчасно виписали з лікарні, йому довелося самостійно знімати собі шви. Рани гноїлися, росіяни дали Шевцову ліки, але ситуація погіршувалася. Разом із мамою вони вирушили до ЖК “Ягода”, де стояли росіяни.
— Я прийшла й кажу: “Розстріляйте або зробіть щось, тому що сину відріжуть ногу”, — говорить Клавдія.
Росіяни обробили чоловіку рани та відпустили додому, а 22 березня 2022-го він вийшов із квартири і більше не повернувся. Впродовж двох тижнів жінка шукала сина, аж поки одна з мешканок ЖК “Ягода” розповіла, що бачила, як чоловіка з перебинтованою ногою й у куртці, схожій на ту, що носив Шевцов, росіяни вивезли на танку.
Після деокупації Гостомеля до рідних Сергія приїхала поліція, взяла його особисті речі для забору зразків ДНК. У середині 2024 року стало відомо, що кілька місяців тому, у грудні 2023-го, тіло Сергія повернули під час обміну. Експерти встановили, що він помер від удару в груди. На тілі була російська бирка з датою смерті: 23 березня 2022-го, тобто Сергія не стало наступного ж дня після викрадення. Лише тепер рідні Шевцова змогли з ним попрощатися. Хто з росіян викрав і де незаконно утримували Сергія, невідомо. Нині його родина намагається зʼясувати подробиці вбивства.