Вагнерівські списки: як шукають три тисячі зниклих безвісти оборонців Бахмута
Під час оборони Бахмута та суміжних населених пунктів зникли безвісти близько трьох тисяч українських військових. Доля переважної більшості невідома й досі. Під час пошуку родини отримують фрагментарну та суперечливу інформацію про те, що сталося з їхніми рідними: чи вони загинули, чи опинилися в російському полоні. Причина в тому, ці армійці протистояли групі “Вагнер”, яка вела власні списки полонених і загиблих.
Про це під час пресконференції до Міжнародного дня зниклих безвісти заявила Олена Бєлячкова, координаторка по роботі з родинами полонених та зниклих безвісти Медійної ініціативи за права людини.
Олена Бєлячкова, координаторка по роботі з родинами полонених та зниклих безвісти Медійної ініціативи за права людини
Відомо, що група “Вагнер” утримувала українських полонених на взуттєвій фабриці у Первомайську в Луганській області. У травні 2023 року, коли вагнерівці почали організований вихід з позицій під Бахмутом, відбувся обмін полонених між ними та українською стороною. Втім, у той обмін потрапили не всі, а даних щодо подальшого переміщення решти не було
— Вагнерівці — це окрема категорія ворога. В них були окремі списки, як загиблих, так і полонених. Були публікації цих списків зі своїми специфічними позначками, суті яких ми не дуже розуміємо. Ми знаємо, що існувала й окрема перемовна група. “Вагнер” мав власні інформаційні ресурси, наприклад, у Телеграмі, де викладала нібито підтвердження загибелі українських військових. Утім були випадки, коли таких військових знаходили потім у полоні. Довіряти цій інформації немає жодних підстав, — пояснила Олена Бєлячкова.
Родини зниклих безвісти військових
Зі слів експертки МІПЛ, в офіційні обміни зараз потрапляють українці, яких у полон взяли представники групи “Вагнер”, однак їх надто мало, аби сформувати чітку картину того, що відбулося.
Для родин ці роки невизначеності стали випробуванням, сказала Світлана Меркулова, представниця спільноти родин ГО “Обов’язково повернусь”, яка об’єднує родини 48 різних підрозділів. Її син зник безвісти в серпні 2023 року. Лише нещодавно жінка отримала непрямі свідчення, що він може бути в полоні.
— Ми не живемо, ми існуємо. З нами комунікують, з нами спілкуються, але проблема відсутності достовірної інформації саме за нашим напрямком надзвичайно масштабна. Багато родин мали непрямі докази, що їхні близькі живі і в полоні. Ці дані передавали Координаційному штабу, але пізніше статуси змінювали назад на зниклих безвісти, посилаючись на те, що не знайшли підтверджень протягом певного часу. На нашу думку, треба змінювати підхід до пошуку наших рідних, — сказала Світлана.
Світлана Меркулова, представниця спільноти родин ГО “Обов’язково повернусь”
З полеглими на цьому напрямку ситуація ще складніша, оскільки невідомо, чи забирала РФ тіла загиблих українських бійців. Наразі репатріація тіл — єдина можливість достеменно встановити факт загибелі захисника, українські пошукові групи на окупованих територіях не працюють.
— Тіла з бахмутського напрямку подекуди повертають, але в такому стані, що провести первинне опізнання неможливо, — говорить Володимир Біленко, представник Цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ. — Стовідсотково підтвердити особистість людини можна виключно після ДНК-експертизи. Репатріація тіл триває, тільки цього року в Україну повернулись 10 тисяч тіл полеглих героїв.
Володимир Біленко, представник Цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ
Паралельно держава майже вдвічі збільшила кількість лабораторій для ДНК-експертиз та впроваджує сучасні технології пошуку зниклих. Анастасія Шидловська, представниця Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, розповіла, що нині використовуються й інструменти OSINT, а також спеціальне обладнання для пошуку людей за характерними ознаками, зокрема, за татуюваннями. Це допомагає як у випадках із повернутими тілами, так і щодо тих, хто може перебувати в полоні.
— Ця робота запустилась у травні минулого року. З того часу нам вдалося ідентифікувати понад 2 тисячі оборонців, які перебувають у полоні. Але це стало можливим тільки тому, що родина подала анкету та фото особливих ознак людини. Такі інструменти працюють, утім без співпраці з близькими пошук стає неможливим, — наголосила вона.
Анастасія Шидловська, представниця Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин
Водночас, аби нові можливості дійсно працювали, важливо, щоб рідні заповнювали кабінет зниклої особи й надавали якомога більше даних.
Захід відбудеться завдяки фінансовій підтримці Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти осіб (МКЗБ) коштом уряду Канади. Думки, висловлені під час події, є думками учасників і не повинні приписуватися Міжнародній комісії з питань зниклих безвісти осіб (МКЗБ), її донорам або державам-учасницям.
Авторка: Анастасія Лоза
