Вбивства цивільних та тортури за фотофіксацію: окупація у селах Київщини
Село Демидів Вишгородського району Київської області наполовину зайнято російською армією, яка вбиває та принижує місцевих жителів.
Село Демидів знаходиться за 40 км від Києва
Ірина, мешканка Демидова, якій буквально вчора вдалося виїхати з населеного пункту, розповідає МІПЛ, як відбувається окупація:
“На п’ятий день після оголошення наступу РФ, зайшла колона орків. Вони почали облаштовуватися на фермі у центрі села. Мабуть, вирішили, що там безпечно – бити по ним не будуть. Але українські військові вдарили, бо знали, що навколо тієї ферми житлових будинків немає, лише промислова зона. Після цього росіяни повтікали. Ми думаємо, що тоді вони і не хотіли залишатися надовго, а йшли на підкріплення у Бучу та Гостомель. Своїх залишили на околицях, снайперів”.
5 березня російські війська зайшли у Демидів вдруге. На цей раз окупували половину населеного пункту.
“Через хутір Сонячний. Вони їхали повільно, розкидували петарди, аби люди ховалися. Потім почали ходити по хатах. Якщо дивитися з Києва на Димер, то по всіх вулицях правої частини села пройшлися. Бо були повідомлення, що заходили навіть на найдальші вулиці, під дамбою. За кілька годин до того ми з сестрою пішли подивитися на розбитий наш будинок, біля якого напередодні ввечері розірвалась збита крилата ракета. Російську мову почули вже на вулиці. Ледь встигли вскочити у погріб, сиділи як миші. Вони йшли та кричали: “Виходи!”, стукали у ворота. Ми вирішили, вийдемо, якщо хтось підійде впритул. А оскільки наші хати з розбитими вікнами, вони, мабуть, подумали, що нікого нема, пройшли повз. Але далі на всіх подвір’ях були, у господарів перевіряли телефони, документи, якщо бачили автомобілі, вимагали відкривати гаражі. Один відмовився відкривати свій бус, автівці порізали колеса”, – говорить Ірина.
Вона ж розповідає, що 5 березня у Демидові було вбито місцевого мешканця Андрія Костюченка. Він займався підвозом людей, яких треба було евакуювати – переважно сімей з дітьми. У момент пострілу в автівці він перебував один.
“Два дні Андрія люди не можуть поховати. Можливо, сьогодні на городі. Також після проходу колони знайшли ще одного загиблого, це поки не встановлена особа”, – додає вона.
До цього у Демидові було вбито ще одну людину. Загиблим виявився немісцевий, працівник асфальтного заводу, снаряд йому влучив в хребет та стегно. Лікар намагався надати медичну допомогу, але до ранку він не дожив. Похований зараз у селі. Фотографії паспорту активістам передало керівництво асфальтного заводу. Також був інший працівник заводу, який привіз пораненого, він також отримав осколкове поранення, але не таке тяжке.
Нині російська армія перебуває у Демидові. “Якщо раніше їздили по околицях, то зараз вже розвідали, як проїхати через село, аби захиститися від нашої лінії, з якої по ним б’ють”, – говорять місцеві. У селі відсутній мобільний зв’язок, його весь час глушать.
Також Ірина розповідає, що відбувається у сусідніх Козаровичах, про які МІПЛ писала раніше. У селі, як і раніше, немає зв’язку.
“Буквально вчора ми проводили людей з Козаровичей, яким дивом вдалося вийти з села, – говорить Ірина. – Жінка у віці розповідала, що вони проживають у приватному триповерховому будинку. Ці зарази вирішили, що вони передають інформацію українським військовим з найвищого поверху. Їх витягнули на вулицю, поставили на коліна, роздягали по пояс, роздивлятися на синові, чи немає на ньому якихось знаків, що він військовий, потім всіх закрили на добу у погребі, а самі поселилися в їхньому будинку. Потім через добу відкрили погріб, і сказали забиратися геть. Люди налякані, принижені”.
Залишити обидва села можливості немає. “Тільки на свій страх та ризик, – говорить Ірина. – Кругом лежать снайпери. Невідомо, що з тими, у кого у телефонах знайшли фото їх техніки. Ніхто ж місцевим не розповідав, що треба не фотографувати, а запам’ятовувати. Хлопців десь возили, тортури їм влаштовували, когось довго шукали – не знаю, чи знайшли”.
–
Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.
Відомі вам факти надсилайте на адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com
