Send Lette
Насильницькі зникнення

Вбивства в Гостомельському аеропорту: перша ексгумація тіла 

31 березня 2022 року російські війська залишили Бучу. Після так званого “жеста доброї волі” світ побачив справжнє обличчя рашизму — впродовж 33 днів окупації росіяни вбивали, катували, ґвалтували і мародерили. Ми розповідаємо історію місцевої жительки Юлії Баіш-Луцик. Її чоловіка викрали та вбили росіяни.

Повномасштабна війна застала сімʼю Юлії вдома в Бучі. Перші чотири дні разом із чоловіком Віталієм Єфімчуком, мамою та дітьми вони просидіти в погребі. 28 лютого усі, крім чоловіка, поїхали в евакуацію до Львова. Віталій залишився, аби  доглядати будинок. Більше вони не побачаться.

7 березня Юлії зателефонував вітчим і повідомив, що чоловік зник. Разом із сусідом Андрієм (імʼя змінене з міркувань безпеки) той поїхав годувати собак і не повернувся. Росіяни взяли Андрія в полон. Пізніше він потрапив на обмін і розповів, що сталося з Віталієм.

Ворзельська яма і гостомельські холодильники

За словами Андрія, після годівлі собак вони з Віталієм рушили назад. За кермом сидів чоловік Юлії. Раптом вони побачили російський БТР, тому вирішили їхати іншою дорогою. Цієї миті ворожа автівка перекрила їм дорогу. Тоді за кермо сів Андрій і вони рушили вгору по тій же вулиці, де на них чекав ще один блокпост. Чоловіки про це знали, тому зрештою попрямували в бік Варшавської траси, але звідти вже теж заїжджала техніка. У пошуках вільного виїзду вони вкотре наткнулися на російський блокпост. Дороги назад не було — шлях перекрив БТР, їх оточили з усіх сторін.

Автівка Віталія

Росіяни підбігли до машини з автоматами, витягли чоловіків, зв’язали, закинули в БТР і повезли у ворзельську яму — місце, де російські військові утримували і катували полонених. Після Ворзеля їх відвезли в Гостомель.

Як саме загинув чоловік Юлії, точно невідомо. Люди, які були разом із ним у Гостомелі, вказують на те, що Віталій перебував у шоковому стані і весь час кричав: “Пацани, вертольоти летять, ховаємось”. Одного дня росіяни вивели Віталія з камери. Після цього живим його не бачили.

Зранку окупанти повідомили, що чоловік мертвий і наказали іншим полоненим викопати на території Гостомельського аеропорту могилу і поховати його там.

Зашморг на шиї

Коли жінка дізналася, що її чоловік загинув, вона почала шукати могилу. Андрій, із яким був Віталій, не надто добре міг описати місце, де їх утримували. Однак сказав, що це були величезні кімнати-холодильники. Послухавши опис, знайомий Юлії підказав, що це можуть бути промислові холодильники на території Гостомельского аеропорту. Саме туди росіяни звозили викрадених у Київській області людей.

Холодильні камери. Аеропорт Гостомель

Юлія з Андрієм рушили туди. Хлопець підтвердив, що територія йому знайома. Сказав, що полонених із камер випускали лише в туалет і щоб збирати трупи людей, яких росіяни розстрілювали на прилеглій території. Врешті-решт вони знайшли могилу Віталія.

Після цього впродовж пів року Юлія добивалася ексгумації тіла свого чоловіка. Відповідальні за цю територію казали їй, що це небезпечно, оскільки там не проводили розмінування. Жінка готова була власним коштом організувати процес, однак їй не давали перепустку на територію, де російські військові катували українців. Справа рушила лише після розголосу в Фейсбуку. Тоді питанням ексгумації зайнялися головні прокурори Бучі та Києва. Юлія Баіш-Луцик стала першою постраждалою, якій вдалося провести ексгумацію родича на тій території. Каже, що на шиї її чоловіка була мотузка. Зараз жінка чекає на результати експертизи. 

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
До України повернули десятьох цивільних українців, затриманих на ТОТ: хто вони та за що опинилися за ґратами окупантів

Ввечері 28 червня стало відомо, що до України повернули 10 цивільних українців. Дехто із них чекав на звільнення понад шість років. Медійна ініціатива за права людини розповідає історії їхнього затримання та увʼязнення. 

1 Липня 2024

Росія застосовує нову практику переслідування українців в окупації. Тепер їх не завжди одразу везуть на підвал, а спершу бʼють вдома

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні у березні 2024 року опублікувала звіт про російську окупацію. У ньому сказано, що люди, які живуть в окупації, стикаються із постійною загрозою насильства, затримання і незаконного покарання. МІПЛ задокументувала нові свідчення потерпілих в окупації.

28 Червня 2024

Аналітика
Насильницькі зникнення: національна практика v. міжнародні стандарти

Проблема насильницьких зникнень набула нового значення для України через умови триваючого збройного конфлікту на її території. Починаючи з 2014 року, з окупації Кримського півострова та збройного протистояння у межах окремих районів у Донецькій та Луганській областях, правоохоронні органи України фіксували випадки зникнень та затримань осіб на території, яка перебувала під контролем РФ. Такі ж випадки продовжують документувати і після повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

15 Червня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Мер Полтави, херсонські колонії і вітчим із “ДНР”: 34 справи щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

22 Липня 2024

Війна і правосуддя
“Я не асоціююся з підзахисним — я потрібна для балансу правосуддя і справедливості”, — адвокатка російських військових

Юлія Шуляк — українська адвокатка, яка представляє в суді російських військових, яких обвинувачують у воєнних злочинах. В інтерв’ю МІПЛ адвокатка розповідає про досвід роботи з воєнними злочинами, виклики заочного процесу, вплив міжнародного освітнього проєкту на її бачення власної роботи та суспільний осуд.

19 Липня 2024

Війна і правосуддя
Роздроблені справи як системна проблема. МІПЛ проаналізувала останні судові вироки росіянам за воєнні злочини

Порівняно з попередніми вироками, у червневих судді скорочували контекстуальну частину, яка підтверджує, що злочин скоїли в умовах війни. Читати та розуміти такі вироки значно простіше. Водночас помітна системна проблема — кожен вирок здебільшого присвячений одному обвинуваченому, хоча злочин вчинили кілька людей. Детальніше — в аналітиці МІПЛ. 

18 Липня 2024

Більше публікацій