Вбивства в Гостомельському аеропорту: перша ексгумація тіла 

31 березня 2022 року російські війська залишили Бучу. Після так званого “жеста доброї волі” світ побачив справжнє обличчя рашизму — впродовж 33 днів окупації росіяни вбивали, катували, ґвалтували і мародерили. Ми розповідаємо історію місцевої жительки Юлії Баіш-Луцик. Її чоловіка викрали та вбили росіяни.

Повномасштабна війна застала сімʼю Юлії вдома в Бучі. Перші чотири дні разом із чоловіком Віталієм Єфімчуком, мамою та дітьми вони просидіти в погребі. 28 лютого усі, крім чоловіка, поїхали в евакуацію до Львова. Віталій залишився, аби  доглядати будинок. Більше вони не побачаться.

7 березня Юлії зателефонував вітчим і повідомив, що чоловік зник. Разом із сусідом Андрієм (імʼя змінене з міркувань безпеки) той поїхав годувати собак і не повернувся. Росіяни взяли Андрія в полон. Пізніше він потрапив на обмін і розповів, що сталося з Віталієм.

Ворзельська яма і гостомельські холодильники

За словами Андрія, після годівлі собак вони з Віталієм рушили назад. За кермом сидів чоловік Юлії. Раптом вони побачили російський БТР, тому вирішили їхати іншою дорогою. Цієї миті ворожа автівка перекрила їм дорогу. Тоді за кермо сів Андрій і вони рушили вгору по тій же вулиці, де на них чекав ще один блокпост. Чоловіки про це знали, тому зрештою попрямували в бік Варшавської траси, але звідти вже теж заїжджала техніка. У пошуках вільного виїзду вони вкотре наткнулися на російський блокпост. Дороги назад не було — шлях перекрив БТР, їх оточили з усіх сторін.

Автівка Віталія

Росіяни підбігли до машини з автоматами, витягли чоловіків, зв’язали, закинули в БТР і повезли у ворзельську яму — місце, де російські військові утримували і катували полонених. Після Ворзеля їх відвезли в Гостомель.

Як саме загинув чоловік Юлії, точно невідомо. Люди, які були разом із ним у Гостомелі, вказують на те, що Віталій перебував у шоковому стані і весь час кричав: “Пацани, вертольоти летять, ховаємось”. Одного дня росіяни вивели Віталія з камери. Після цього живим його не бачили.

Зранку окупанти повідомили, що чоловік мертвий і наказали іншим полоненим викопати на території Гостомельського аеропорту могилу і поховати його там.

Зашморг на шиї

Коли жінка дізналася, що її чоловік загинув, вона почала шукати могилу. Андрій, із яким був Віталій, не надто добре міг описати місце, де їх утримували. Однак сказав, що це були величезні кімнати-холодильники. Послухавши опис, знайомий Юлії підказав, що це можуть бути промислові холодильники на території Гостомельского аеропорту. Саме туди росіяни звозили викрадених у Київській області людей.

Холодильні камери. Аеропорт Гостомель

Юлія з Андрієм рушили туди. Хлопець підтвердив, що територія йому знайома. Сказав, що полонених із камер випускали лише в туалет і щоб збирати трупи людей, яких росіяни розстрілювали на прилеглій території. Врешті-решт вони знайшли могилу Віталія.

Після цього впродовж пів року Юлія добивалася ексгумації тіла свого чоловіка. Відповідальні за цю територію казали їй, що це небезпечно, оскільки там не проводили розмінування. Жінка готова була власним коштом організувати процес, однак їй не давали перепустку на територію, де російські військові катували українців. Справа рушила лише після розголосу в Фейсбуку. Тоді питанням ексгумації зайнялися головні прокурори Бучі та Києва. Юлія Баіш-Луцик стала першою постраждалою, якій вдалося провести ексгумацію родича на тій території. Каже, що на шиї її чоловіка була мотузка. Зараз жінка чекає на результати експертизи.