Вербування дітей Росією: диверсія чи воєнний злочин?
Російські спецслужби вербують українських дітей для підпалів інфраструктури і машин військових. Дають інструкції, як виготовляти й підкладати вибухівку. Платять за виконані завдання і шантажують за відмови. За підрахунками “Текстів”, в останні два роки росіяни почали значно частіше залучати дітей до диверсій на шкоду Україні. У центральних і східних областях фіксують аж до двох десятків випадків на регіон.
Викритим дітям переважно інкримінують скоєння диверсії чи терористичного акту. Таку ж кваліфікацію визначають тим вербувальникам із Росії, яких ідентифікувало слідство. Втім, експерти з Міжнародного гуманітарного права наполягають: насправді організатори вчиняють воєнний злочин. Таку ж позицію висловлює очільник департаменту війни Офісу Генпрокурора. Проте у підозрах росіянам все ще пишуть про організацію диверсій. Чому так відбувається і як мають діяти українські правоохоронна і судова системи — у матеріалі МІПЛ.
Від підпалу до вбивства
На початку повномасштабного вторгнення Росія активувала своїх “сплячих” агентів й активно вербувала учасників проросійських організацій в Україні. Але, аналізує видання “Тексти”, ті почали закінчуватися. Тоді на поміч прийшов інший метод — вербування дітей.
На початках росіяни залучали дітей до порівняно допоміжних дій — стеження, провокацій, дзвінків про фейкові мінування адмінбудівель тощо. У 2024 році тенденція змінилася — злочини стали тяжчими. Тепер неповнолітні на замовлення Росії підпалюють авто, інфраструктуру, виготовляють вибухівку. Від їхніх дій навіть гинуть люди.
Наприклад, у лютому 2025 року Центральний районний суд Миколаєва відправив під варту чотирьох учнів ліцею з Полтавщини віком від 14 до 17 років. За завданням спецслужб Росії підлітки нібито виготовили вибухівку та передали мешканці Полтави, яка також співпрацювала з росіянами. Жінка з вибухівкою підійшла до групи військових у Миколаєві. Стався вибух — четверо, зокрема виконавиця, загинули, семеро отримали поранення.
У Кропивницькому група підлітків віком від 15 до 17 років за завданням росіян впродовж 2024 року підпалила низку автівок військових. Як доказ вони знімали все на відео. Також хлопці пробралися на місцеве летовище, де підпалили вертоліт Льотної академії. За даними слідства, вони причетні до знищення електропідстанцій. Росіяни платили від 1000 до 1900 доларів на криптогаманець. За інформацією з судової ухвали у цій справі, підліткам інкримінують скоєння диверсії, перешкоджання діяльності ЗСУ, умисне пошкодження майна та об’єктів енергетики.
Слідство встановило, що до вербування хлопців причетні Євген Кожемякін та Олександр Сусляков, співробітники ФСБ. Сусляков схиляв до співпраці через Telegram, а Кожемякін проводив оплати через криптогаманці.
Євгеній Кожемякін. Скриншот з сайту “Миротворць”
За подібною схемою діяв ще один росіянин — Олексій Ваніфатов із Електросталі Московської області. Журналісти “Радіо Свобода” встановили, що він заплатив криптовалютою 16-річному юнаку з Київщини за підпал автівки військового.
Кожемякіну і Суслякову оголосили про підозру в організації диверсії. Суд у Кропивницькому розпочав заочний розгляд справи. Ваніфатов нині оголошений у розшук. Йому інкримінують перешкоджання законній діяльності ЗСУ, втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність і скоєння терористичного акту.
Олексій Ваніфатов перебуває у розшуку. Скриншот з Youcontrol
Проте в жодній із цих підозр не йдеться про те, що, вербуючи дітей, росіяни вчинили воєнний злочин.
Особливості кваліфікації
Є кілька документів, які криміналізують залучення дітей до війни.
Стаття 4 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах забороняє залучати неповнолітніх безпосередньо до бойових дій. Росія цей протокол підписала, але не ратифікувала.
У Резолюції Ради Безпеки ООН 2427 від 2018 року йдеться, що вербування дітей є одним із шести серйозних порушень прав дитини, вчинених у ході збройних конфліктів.
А Паризькі принципи участі дітей у збройних конфліктах від 2007 року розширюють поняття протиправного використання неповнолітніх: заборонено вербувати дітей і підлітків не лише для власне бойових дій, а й для виконання будь-яких завдань.
Українські правоохоронці зараз не визначають дії вербувальників як воєнний злочин. Мовляв, це не пряма участь у бойових діях. Але Андрій Яковлєв, адвокат і експерт МІПЛ із МГП, каже, що такий підхід розмиває контекст злочину:
— Кваліфікація таких дій за загальнокримінальними статтями, як-от диверсія або терористичний акт, не враховує контексту — всі ці дії вчинили в умовах війни. Очевидно, що підпали і диверсії організовують для підриву обороноздатності, зокрема шкоди мобілізації.
Яковлєв вважає, що вербування дітей українські слідчі не кваліфікують як воєнний злочин через особливості національного законодавства:
— Читаючи статтю 438 КК України буквально, слідчий має звернутися до Женевських конвенцій, аби визначити воєнний злочин. Але вони чітко не згадують про залучення дітей на боці супротивника як про грубі порушення законів і звичаїв війни.
Затримані СБУ підлітки, яких звинувачують у підпалі військової техніки ЗСУ
Женевські конвенції забороняють безпосередньо залучати дітей до бойових дій. Зокрема стаття 77(2) Додаткового протоколу І передбачає, що сторони конфлікту зобов’язані убезпечити від участі у бойових діях дітей молодше 15 років.
Проте Андрій Яковлєв вважає, що цю статтю можна трактувати і як заборону вербувати неповнолітніх для допомоги збройним силам ворогуючих країн.
Більш юридично “чистий” захист дітей від вербування передбачили у Звичаєвому міжнародному гуманітарному праві. Воно, хоч не завжди імплементоване у національне законодавство, все ж обов’язкове до застосування.
Норма 136 Звичаєвого міжнародного гуманітарного права не обмежує захист дітей за віком і захищає їх і від безпосереднього залучення до боїв, і від непрямої участі у війні.
Та найбільш чітку заборону сформулювали у Римському статуті. У підпункті xxvi статті 8 сказано, що заборонено набирати або вербувати дітей до 15 років до національних збройних сил або використовувати їх для активної участі у боях. Втім, через те що Україна тривалий час не ратифікувала Римський статут, він ще не імплементований у Кримінальний кодекс. Тому його все ще не можна використовувати замість Женевських і Гаазьких конвенцій.
Як мало би бути
Андрій Яковлєв вважає, що залучення дітей у диверсії проти мобілізації варто розглядати як участь у військових операціях ворога:
— Залежно від обставин, ці операції у сукупності можна вважати активною або непрямою участю у бойових діях. Тож залучення дітей до них є серйозним порушенням Міжнародного гуманітарного права, тобто воєнним злочином.
Андрій Яковлєв, експерт МІПЛ з Міжнародного гуманітарного права. Фото: Медіацентр “Україна”
Щоб це реалізувати, у статті 438 КК України треба за прикладом Римського статуту чітко прописати перелік чи каталог дій, які підпадають під визначення воєнних злочинів.
Також Яковлєв наголошує, що під час імплементації норм Римського статуту до КК України варто розширити перелік злочинів, передбачений у підпункті xxvi статті 8 Римського статуту захист дітей. У такому випадку воєнним злочином треба визначити залучення до активної участі у бойових діях та непрямої участі в бойових діях всіх неповнолітніх, а не тільки дітей до 15 років.
Крім цього, задля певної уніфікації судової практики свою позицію мав би сформулювати Верховний Суд. Але це стане можливо лише тоді, коли на його розгляд надійде подібна справа.
Андрій Яковлєв додає, що кваліфікація вербування дітей як воєнного злочину дасть шанс притягнути в майбутньому винних до відповідальності. На відміну від загальнокримінальних, міжнародні злочини не мають строків давності.
Подібну позицію щодо кваліфікацій дій росіян як воєнного злочину озвучує і Юрій Бєлоусов, керівник департаменту війни Офісу Генпрокурора. Він також зауважує, що неповнолітніх виконавців одночасно зі статусом обвинувачених за диверсії мають визнавати потерпілими від воєнних злочинів.
Андрій Яковлєв пояснює:
— Неповнолітні хоч і є потерпілими від залучення до війни, все одно підлягають покаранню за національним законодавством. Це створюватиме ефект превенції, аби подібні злочини не повторювалися.
Зі слів Бєлоусова, орієнтування про такий підхід уже скерували в обласні прокуратури.
Проте в Кіровоградській обласній прокуратурі, яка виступатиме обвинувачем у справі працівників ФСБ, які вербували неповнолітніх, МІПЛ сказали, що про подібні рекомендації не чули, тому наполягають саме на кваліфікації “диверсія”. Щодо визнання дітей потерпілими від воєнного злочину, то в прокуратурі нічого не повідомили.
