Send Lette
Аналітика

Від Брянська до Іркутська: МІПЛ презентувала нову інтерактивну мапу 42 місць утримання українських військових у Росії

42 місця утримання українських військовополонених у Росії вдалося ідентифікувати та нанести на мапу. Серед них слідчі ізолятори та виправні колонії. Отримати інформацію про всі ці місця журналістам Медійної ініціативи за права людини, що входить до Коаліції “Україна. П’ята ранку”, вдалося, провівши понад півсотні опитувань українських військовослужбовців, які повернулися з російського полону. Крім того, у новому аналітичному матеріалі МІПЛ детально описує 10 місць утримання, в яких перебувають чи не найбільше військовополонених і в яких росіяни вчиняють велику кількість воєнних злочинів. Результати дослідження МІПЛ презентувала на брифінгу в Медіацентрі Україна Укрінформ.

Фото: Віктор Ковальчук


“Російська Федерація регулярно переміщує громадян, таким чином їх приховуючи”

Як розповіла координаторка МІПЛ Тетяна Катриченко, якщо на окупованій території МІПЛ знає майже про кожне місце утримання, то з територією РФ усе складніше. До повномасштабного вторгнення українців майже не утримували в Росії: виняток становили мешканці окупованого Криму, яких могли вивозити до Ростова чи Москви. Але після 24 лютого 2022 року все змінилося. 

“До Москви і Ростова додалася величезна кількість місць, де утримують громадян України: як цивільних, так і військовослужбовців. У цьому дослідженні ми зосередилися лише на місцях утримання військових, і треба сказати, що це величезна кількість людей, які були переміщені на територію РФ. Росії не вистачає місць для їхнього утримання: якщо на початку вторгнення вони думали, що мають швидко закінчити цю так звану “спеціальну військову операцію”, і зарезервували кілька СІЗО та колоній у сусідніх із Україною областях, то згодом, коли зрозуміли, що їхні плани не можуть реалізуватися, почали переміщувати військовослужбовців вглиб Російської Федерації. Зараз відомо, що деяких українських військових утримують навіть в Іркутську. Тобто це дуже далеко вглиб країни”, розповіла Тетяна Катриченко.

Тетяна Катриченко. Фото: Віктор Ковальчук

Дуже важливо знати всі населені пункти, де розташовані СІЗО чи колонії з українськими полоненими, адже лише так можна знайти наших громадян, переконана Катриченко. 

“Російська Федерація регулярно переміщує громадян, таким чином їх приховуючи. У нас немає повної впевненості, що ми зможемо знайти зараз чи за якийсь час усіх громадян України”, — наголосила координаторка МІПЛ.

“Якщо вас виводять з камери, велика ймовірність, що вас будуть бити”

Як розповіла журналістка-розслідувачка МІПЛ Марія Климик, яка спілкувалася зі звільненим полоненими, їхні розповіді часто перекликються. Незалежно від того, близько місце утримання від кордону з Україною чи далеко, знущання над бранцями відбуваються за певним зразком.

“Там усюди однакові умови: та сама прийомка, себто обов’язкове побиття полонених, коли їх вперше привозять до СІЗО чи колонії. Далі взяття відбитків пальців та розподіл по камерх, де зазвичай не вистачає місць для такої великої кількості в’язнів. Усі звільнені з полону говорять, що  їх там не годували. Те, що вони їли, це якась недоварена їжа, відсутність фруктів та овочів. Єдине, що їх завжди рятувало, це хліб, його видавали в достатній кількості. Завдяки цьому вони могли вижити. Але ми бачимо на фотографіях звільнених із полону, наскільки вони втратили вагу.

Єдина фраза, яка у всіх повторювалася, незалежно від того, де вони перебували: якщо вас виводять із камери, велика ймовірність, що вас битимуть. Для українських військовополонених будь-який вихід із камери це те, чого вони боялися найбільше. Тому що або тебе ведуть на допит, де продовжуватимуть знущання, або в камері проводять перевірку, а ти в цей час стоїш притиснутий до стіни, і тебе теж бʼють, або тебе виводять на прогулянку, де тебе знову бʼють. Або, як це було в Воронезькій області, на тебе натравлюють собак: така собі розвага охоронців”, — розповіла Марія Климик.

Марія Климник. Фото: Віктор Ковальчук

Також, за словами журналістки, спільною для всіх російських місць утримання є майже повна відсутність медичної допомоги для українських військових.

“Навіть якщо людина потребувала термінової медичної допомоги, виклик лікаря затримували, медик міг відмовитися прийти до полоненого. Або ж давав таблетку валідолу як засіб від всіх хвороб. Самі медики траплялося, що прикладали руку до полонених: могли вдарити в спину або психологічно познущатися з них”, — каже Климик.


Близько 10 тисяч українських військових в полоні. І більшість з них Росія не підтверджує

Дружина військовополоненого Ірина Латиш, яка вже понад рік чекає близьку людину із полону, каже, що місця утримання в Росії та на тимчасово окупованих територіях сильно різняться.

Ірина Латиш. Фото: Віктор Ковальчук

“На окупованих територіях можуть волонтери передати якісь посилки для полонених, або є мобільний зв’язок несанкціоновано, за домовленістю з охоронцями. Ті, хто утримується на території РФ, не мають такої можливості: відсутнє листування, відсутня будь-яка комунікація з рідними. Наприклад, наша родина отримала один лист із полону — майже рік тому”, — розповіла Ірина Латиш. 

За підрахунками голови ГО “Вояцький визвіл” та родички військовополоненого Наталі Єпіфанової, нині в полоні росіян перебувають близько 10 тисяч українських військових. Більшість із них Росія не підтверджує.

Наталя Єпіфанова. Фото: Віктор Ковальчук

Навіть ті з наших, хто виходив з “Азовсталі” і заповнював анкети в присутності Міжнародного комітету Червоного Хреста, навіть серед них є люди, які зараз не підтверджені Росією”, — каже Наталія Єпіфанова.

Її організація застосовує різні методи пошуку полонених військовослужбовців у РФ, наприклад, російські телеграм-канали, які публікують відео з українськими бранцями. Також звертаються до МКЧХ та робочої групи ООН з насильницьких зникнень, але наразі Червоний хрест дав дуже малу кількість підтверджень щодо українських полонених. А ООН із цим не допомогла взагалі. Раніше отримували допомогу і від волонтерів, які мали можливість виїжджати на окуповані території України. Але, за словами Наталії, такі джерела ризиковані.

“У січні, лютому та березні цього року ці волонтери дуже багато показали відео з колонії в Горлівці. А потім вони збирали на ремонт бараків у цій колонії, користуючись горем родичів. Але хлопці, які поверталися з Горлівки, казали, що жодного ремонту бараків там не було. Тобто це такий шантаж був. Вони дозволили батькам побачити відео, потім дали можливість обмінятися листами і далі, якщо ти не здаєш гроші, то в тебе вже немає можливості це робити”, — розповіла голова ГО “Вояцький визвіл”.

Найнадійнішим джерелом, за словами Наталі, є інформація від українських військовополонених, які повернулися внаслідок обміну.

“Ми беремо інформацію про бранців від полонених, які повернулися додому, але в нас однаково немає офіційного підтвердження, що Росія утримує цих людей. Вони однаково вважаються безвісти зниклими”, — наголосила Єпіфанова.


Військовополонені — не злочинці, вони мають права

За словами юриста та експерта МІПЛ Андрія Яковлєва, воєнні злочини, які вчиняє Росія проти українських полонених, одного дня можуть бути визнаними злочинами проти людяності.

Андрій Яковлєв. Фото: Віктор Ковальчук

“Ми бачимо, що абсолютно всіх б’ють, б’ють із невідомої причини, просто для насолоди, тобто це практика, яку не можна пояснити якоюсь військовою необхідністю або чимось іншим. Важливо розуміти що військовополонені не злочинці, вони люди, яких ізолювали від ведення бойових дій для послаблення супротивника. Вони лише позбавлені свободи, а всі інші права у них є. Зокрема, є право на кореспонденцію. Але зараз ми маємо тисячі людей, чиїх прав не дотримуються, яких щоденно б’ють, вони не доїдають. Це дуже серйозно, і це становить воєнний злочин”, — заявив Андрій Яковлєв.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Аналітика
Близько 15 тис. цивільних були незаконно позбавлені волі в Україні в ході російської окупації — Генпрокурор

У рамках понад 4 тис. кримінальних проваджень Офіс Генерального прокурора України розслідує факти незаконного позбавлення волі майже 15 тис. цивільних українців в ході російської окупації.

28 Серпня 2024

Аналітика
Катування українців — це державна політика Росії. Правозахисники розкрили нові подробиці жорстоких тортур цивільних

Систематичні та поширені практики свавільних затримань, катувань, насильницьких зникнень, сексуального насильства, фільтрації та пов'язаних з ними злочинів проти українських цивільних осіб на підконтрольних Росії територіях можуть становити злочини проти людяності.

18 Липня 2024

Аналітика
Родини безвісти зниклих людей часто не знають, куди звертатися по допомогу та які державні гарантії можна мати — правозахисники

Держава не має єдиного органу чи інституту, який би повноцінно опікувався правами людей, зниклих безвісти в умовах війни, та їхніми сім'ями. Правозахисники кажуть, що родинам безвісти зниклих важко зрозуміти, до якого саме органу звертатися, адже їх багато і вони мають різні функції. Крім того, постраждалі родини часто не знають, на які гарантії від держави можна розраховувати. 

16 Липня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Російському командиру Соловову висунули звинувачення в утриманні сотень людей у підвалі школи в Ягідному

Чернігівський районний суд провів перше засідання по суті у справі російського військового Семена Соловова із позивним “Клен”, якого обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни (стаття 438 КК України). Прокуратура встановила, що саме він наказав утримувати у підвалі цивільних із села Ягідне. Виконавців цього наказу вже засудили. 

18 Вересня 2024

Cards
Дмитро Богаєвський 

Дмитро Богаєвський  Дата зникнення: 17 березня 2022 року Місце зникнення: Глібівка, Київська область Дмитро Богаєвський — підприємець […]

16 Вересня 2024

Військовополонені
Мати азовця Ярослава Козирєва: “Я дійшла до стану, коли не розуміла, навіщо вставати з ліжка”. Історія полону

“Мої ранки починаються з молитви до Бога, щоб він його зміцнив, захистив від злих людей і катувань. І це останнє, про що я думаю перед сном”, — говорить крізь сльози Ірина Козирєва, мати військовослужбовця бригади “Азов”. Її син Ярослав уже 29 місяць перебуває у російському полоні, хоча за нормами Женевських конвенцій мав бути обміняний ще два роки тому.   

16 Вересня 2024

Більше публікацій