Від затримання на Київщині до СІЗО у росії: розповідь звільненого волонтера Володимира Хропуна
Волонтер «Червоного хреста України» Володимир Хропун провів понад два тижні у російському СІЗО. Його викрали російські військові у селі Козаровичі Київської області. Спочатку Володимира тримали в Димері на території колишнього ливарного цеху поблизу підприємства «Вікналенд». Там були кілька десятків інших затриманих цивільних.
Згодом Володимира та ще понад десять ув’язнених вивезли з Димера та відправили на територію росії, де тримали в слідчому ізоляторі. Всього там утримується близько двохсот людей з Київської області.
Нещодавно МІПЛ публікувала розслідування про те, як на Київщині окупаційні війська викрадали людей та катували їх у місцях утримання. А деталі про викрадення людей, маршрут їх вивезення на територію рф та умови, в яких їм доводиться жити, — далі у форматі прямої мови Володимира Хропуна.
Про маршрут
Це було 23-24 березня. З Димера забрали 14 людей. Потім по дорозі ще одну жінку додали. Ми спочатку переночували у Гостомелі на території аеропорту. Потім нас везли двома «Уралами» в білорусь. В кожному з «Уралів» було по 35-37 людей. Було кілька військових, але основна маса, десь 90% — цивільні.
У білорусі нас привезли в одне місто недалеко від кордону, (українські правоохоронні органи просили не називати його). Потім з Білорусі — у Брянську область, селище Новозибков, СІЗО №2. Адреса — Красная пл.9.
У Новозибкові конвоїри нам сказали, що СІЗО звільнили спеціально для нашого регіону — Буча, Гостомель, Димер, Козаровичі, Іванків, Чорнобиль. Кажуть: будемо запаковувати повністю. Місцевих «зеків» там не було.
Про умови і катування
На «прийомці», коли тільки привезли в СІЗО, жорстоко били. Найбільше отримували ті, хто був у перших автобусах. Били по спині, по ногах. Я приїхав у другому автобусі, то мені, можна сказати, пощастило. Коли до мене черга дійшла, то вони вже втомилися. «Масаж», звісно, зробили, але не так, як першим.
Там заводять по одному, роздягають догола, паралельно щось запитують. Якщо погано роздягаєшся, або повільно відповідаєш, то б’ють.
В СІЗО спершу нас тримали на четвертому поверсі. У камері було від трьох до п’яти людей. Коли перші допити пройшли, нас укрупнили. У нас в камері було дев’ять людей. Найбільше — 14. А решта — 10, 6, 4… Загалом особисто я чув 72 людини. Це ті прізвища, які називали біля сусідніх камер, я їх запам’ятав. А всього було людей 200, може навіть і більше.
Нас тримали, як «зеків». Видали їхню уніформу, зубну щітку, пасту, мило, туалетний папір. В камерах були страшенні протяги. А коли вниз перевели, то там грибок. Вентиляція відсутня. Замість неї — щілини в стінах.
У кожного окреме ліжко, видали постільну білизну, робу, тапочки. Слідчі якісь приходили — пальчики катали та кров брали на аналіз.
Про допити
На допитах ніхто, звісно, нам не представлявся. На колінах із зав’язаними очима і руками особливо не перепитаєш, хто з тобою спілкується. З лояльних на допитах були поліція і військові без бейджиків. Ті хто у цивільному, було жорстокими. Питали про бандерівців та іншу подібну [нісенітницю].
Змушували підписувати якісь документи з закритими очима. Звичайно, ніхто не розповідав, що там у тих документах. СІЗО для затриманих і підозрюваних. Наш статус нам не казали. Відповідно, жодні запобіжні заходи нам ніхто не обирав. Нас просто викрали як річ. Привезли в іншу країну і проводили свої допити. Там законом і не пахне.
Про звільнення
Моя думка, що вони нас викрадали для обміну на своїх військових. Таких місць, як це СІЗО, багато в росії. Коли нас звільняли, нас годин шість везли «зековськими» машинами в якийсь аеропорт. Там залишили ночувати, бо була погана погода.
Потім нас посадили в літак і ми прилетіли в інше місто. Там до нас підсадили чотирьох чи п’ятьох людей. За їх словами, це був Ростов-на Дону.
Ми забрали цих людей. Звідти полетіли на Бельбек літаком, а потім «камазами» на Запоріжжя — там нас звільнили.
Після звільнення з російського ув’язнення 9 березня Володимир Хропун контактує з рідними тих людей, яких росіяни продовжують утримувати в СІЗО. Він склав перелік людей, про яких йому точно відомо. Серед них — викрадений у Козаровичах журналіст Дмитро Хилюк, про якого МІПЛ повідомляв раніше. Дмитра, так само, як і десятки інших цивільних, тримають у СІЗО в Брянській області.
Артур Пріхно, МІПЛ
_______________
Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації. Відомі вам факти надсилайте на адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com.
