«Відкриваю очі: люди лежать»: розповідають ті, хто вижив після обстрілу черги за хлібом

16 березня російські військові обстріляли житловий квартал Чернігова біля парку Березовий гай. У той час декілька тижнів місто залишалося заблокованим, світла та стабільного зв’язку не було. Людям не вистачало продуктів, тому чернігівці були вимушені ризикувати життям та чекати на продукти годинами у чергах. Один зі снарядів розірвався біля магазину, де люди вишукувалися у чергу за хлібом. Від осколкових поранень загинули 14 чернігівців, а ще дві людини під час пожежі у пошкодженому цим обстрілом будинку поруч. У той же день прокуратура розпочала провадження за частиною 2 статті 438 «Порушення норм та звичаїв війни». Хронологію подій, висновки документатора та юриста – зібрали у цьому матеріалі.

«Вибуховою хвилею відкинуло на три метри»

Ранок був неспокійним, весь час тривали обстріли, згадує події 16 березня мешканець Чернігова Володимир. Йому 63 роки, які він прожив у Чернігові. У той день разом з дружиною Володимир пішов по хліб о восьмій годині ранку. Вдома залишилися лише крихти, каже чоловік. З торця магазину «Союз» (вулиця Доценка, 19) облаштували кіоск, де мали видавати хліб. Перед палаткою вишикувалася черга з двохсот людей, приблизно називає кількість людей Володимир. Він зайняв місце на початку черги, у двадцятих рядах, уточнює чоловік. Стояв десь за 8-10 метрів від стіни магазину. А з головного входу стояла інша черга – люди чекали на продукти.

Володимир Шик бачив зайняв місце у черзі у двадцятих рядах

«У цей час десь поруч стріляла українська установка, бо вибухи були сильні, – говорить інший мешканець Чернігова Віталій, він теж стояв у черзі. – Було чути, коли від нас летіло, і до нас. Це десь близько дев’ятої години було. Коли почали у відповідь стріляти, то перший снаряд потрапив у дев’ятиповерхівку в кінці вулиці».

Після першого вибуху він відійшов до найближчої дев’ятиповерхівки, аби сховатися. За його припущеннями, стріляли гаубицями. Другого вибуху не було видно, а третій влучив близько кіоску. У цей час Володимир стояв близько до стіни магазину і побачив момент попадання снаряда на власні очі.

Снаряд потрапив у кут біля воріт магазину

«Я якраз на стінку дивився. Як сизо-жовте таке розсипалося. Вибуховою хвилею відкинуло мене на метрів три», – каже Володимир.

Удар прийшовся у кут біля воріт магазину. Якби снаряд прилетів на дах, цього б не трапилося, гадає він. Під час удару він відчув сильний біль у лівій нозі – один з уламків потрапив під коліно: «Відкрив очі, бачу, що лежать люди і не рухаються. Біля мене літня жінка, напевно пенсіонерка, лице у крові, рука у крові. Потім подивився на себе: руки та ноги на місці і цілі. Але ж удар був… Став підійматися, а не виходить. Тоді зрозумів, що ліва нога постраждала. Побачив, що кров почала просочуватися через джинси».

Піднятися Володимиру допоміг молодий хлопець. З його підтримкою на одній нозі він дістався найближчої лавки. За п’ять хвилин до чоловіка підійшли волонтери та забрали у першу чернігівську лікарню. Після обстеження йому повідомили, що він дістав осколкового поранення лівої ноги під коліном, осколок зачепив кістку. 

Оперували без знеболювального

До першої лікарні, після обстрілу, потрапила й Ганна Курдюк. Вона каже, що навіть не встигла злякатися, усе відбулось надто швидко. Осколками їй пошкодило ногу у трьох місцях, вона дістала перелам руки, а на спині залишилися сліди від прольотів. Постраждалій понад два місяці робили пересадку шкіри. Чоловіка Ганни вбило на смерть.

Ганні Курдюк понад два місяці нарощували шкіру

«Лікарі з носилками бігли, мені одразу одежу розрізали і заливали чимось гарячим ногу, напевно зупиняли кров. А далі почалися муки. Мені багато ліків давали, крові вливали. Болі були жахливі. Нога бовталася, ніби на три частини поділилася. Робили нарощування шкіри п’яти та ноги, бо зчесало м’які тканини».

Ганна Курдюк у лікарні

У Чернігові тоді не було світла, через довгу блокаду міста, ліків не вистачало, тож людей оперували без наркозу, розповідає постраждала від обстрілу 16 березня Ольга Василівна. Вона лежить у лікарні з переломом ноги.

Ольга Василівна – постраждала від обстрілу 16 березня

«Зачищали нас без наркозу та знеболювального. Вереск, крик, можете собі уявити, – питає Ольга журналіста та одразу продовжує. – Дві жінки у палаті з розуму зійшли. Перед операцією мене лікар спитав, як я переношу наркотики. Я кажу, не знаю. А він каже, що є або дуже слабкі, які на мене не подіють, або дуже сильні. Я кажу, робіть що хочете. Потім прокинулася, коли вже у палаті лежала».

Однією з тих померлих жінок, про яку каже Ольга Василівна, познайомився у лікарні й Володимир. Він встиг розпитати, як звати жінку. За словами Володимира її звали Валентина Павлівна, жінці було 64 роки.

«Її чоловіка вдарило на смерть. Вона кликала його “Коля, Коля”, а він не рухався. А вона дістала осколкові поранення передпліччя», – згадує Володимир.

Останній загиблий

18 березня у новинах повідомили, що померла ще одна людина, яка отримала поранення внаслідок обстрілу черги за хлібом. «Я так і подумала, що то мій тато», – говорить Алла, яка 14 років живе в Італії, про свого батька Володимира Висоцького. Йому було 70 років. Коли росія почала повномасштабне вторгнення жінка просила батька виїхати з міста: він живе один, його дружина померла. Але чоловік вирішив залишитися та допомагати чернігівцям.

«Сусіди розказали, що коли почався обстріл, люди побігли у сховище. Почали рахувати сусідів і зрозуміли, що немає мого тата, – каже Алла. – Вони піднялися нагору і побачили його на землі. Він ще був живий і намагався підійнятися».

Володимир Степанович був у дуже поганому стані, говорить Володимир Шик – він лежав поруч з ним у палаті. На другий день його перевели в інше відділення, повідомили лікарі людям у палаті, каже Володимир. Дізнатися бодай якусь інформацію про батька дистанційно було вкрай складно, каже Алла. Тільки 18 березня донька Висоцького додзвонилася до лікарів – у той час у Чернігові ще не було стабільного зв’язку. Лікар повідомив, що через велику втрату крові, серцеву та ниркову недостатність батько Алли помер. Речі загиблого та довідку про смерть забирав його сусід Федір.

«Ми з ним мешкали поруч 44 роки, разом їздили на дачу, мені дуже його шкода», – переживає втрату Федір. Лікарі йому повідомили, що поховають загиблого у історичній частині міста Ялівщині в окремій могилі.

Обстріл черги: це диверсія чи хімічна атака?

Як ми вже зазначали, у березні Чернігів перебував фактично в ізоляції – навколо стояла російська армія, мости були зірвані, тож доставити продукти, зокрема, хліб в обласний центр було неможливо. Місцеві мешканці намагалися дістати продукти, й використовували будь-яку можливість. 16 березня вони пішли до магазину «Союз» по хліб.

Трагедія, яка сталася потім, могла бути спланованою операцією, припускають деякі свідки. Комусь важливо було організувати скупчення людей, аби після удару було багато жертв. Приміром, деякі очевидці говорять, що людям нібито відправляли повідомлення на телефон про роздачу хліба і тому утворилася черга з мешканців. Інші – згадують про коригувальників, які ніби-то спеціально цілили у людей. Але ми опитали свідків, і версія з повідомленнями не підтвердилась, а після дослідження місця трагедії та осколків зброї, правозахисники більше схиляються до версії про хаотичний обстріл військовими рф. Ймовірно, вони застосували зброю, яка не здатна наносити ураження прицільно.

Також не підтвердилась версія про застосування хімічної зброї, про що говорили місцеві. З 24 лютого лікарня надавала допомогу як військовим, так і цивільним постраждалим. Тільки у березні лікарі надали допомогу понад тисячі потерпілим, говорить завідувачка лікарні. За її словами, переважно постраждалі були з мінно-вибуховими травмами.

Завідуюча діагностичним відділенням Чернігівської обласної лікарні Лукаш Тетяна Миколаївна

«Були різні за своїми розмірами мінно-вибухові боєприпаси. Відповідно речі, які знаходилися у середині, теж були різними. Людей доставляли у відділення травматології, у хірургічного відділення, щелепно-лицевої терапії та опікове відділення. Туди потрапляють не лише ті, які мають термічні опіки чи опіки після пожежі, коли є значні пошкодження шкіри. В опікове відділення потрапляють люди з обширними ранами, які кровоточать та потребують комплексного лікування. Саме такі люди були доставні після обстрілу 16 березня. З хімічними опіками та термічними опіками не надходили», – пояснила причину лікування людей в опіковому відділені завідувачка Чернігівської лікарні Олена Лукаш.

Обстріляли невибірковою зброєю

Одна з мешканок Чернігова Наталія Свириденко знайшла на подвір’ї свого будинку залишки снаряда. Вона сфотографувала його. Це фото допомогло документаторам з громадської організації Truth Hounds ідентифікувати зброю.

Залишки снаряда у дворі будинку мешканки Чернігова Наталії Свириденко

«Це була не пропорційна атака на цивільних з використанням зброї невибіркової дії з системи залпового вогню “Град”. Намагаючись подавити українську позицію, яка стояла поруч, росіяни застосували зброю, що не дозволяє точно прицілитися. Натомість пострілами можна накривати масштабну територію», – розповів після польової місії на місце ураження голова Truth Hounds Роман Авраменко.

Постраждали від того обстрілу не тільки ті, хто стояв у черзі. За пару хвилин до пострілу біля магазину, російські військові поцілили у дитячий садочок, а потім у житловий будинок. Він знаходиться на перехресті вулиць, тому одну його частину відносять до адреси вулиця Доценка, 25, а іншу – до Пухова, 127. Куди потрапив снаряд спершу невідомо. Очевидці припускають, що спочатку поцілили у частину будинку на Пухова, а від нього осколок потрапив у перший поверх будинку на Доценка. Там почалася пожежа.

Пошкоджений після обстрілу військовими рф будинок на перехресті вулиць Пухова та Доценка

«Почало горіти, викликали пожежників. Одна лежача жінка згоріла живцем, ще одна задихнулася, поки бігла з першого під’їзду. З першого по п’ятий поверх вилетіло скло», – розповіли мешканці будинку Галина Хромочкіна та Василь Бондар.

Галина Хромочкіна

За словами Авраменка, не типово для такої зброї робити постріли з деяким проміжком. Зазвичай запускають залп снарядів з проміжком у пів секунди. Разом з тим, говорить документатор, така установка дозволяє запускати снаряди почергово. Можливо, було якесь корегування вогню, припускає він. Тим більше каже голова Truth Hounds, погода була ясна, і у противника була можливість робити коригування.

Сліди від важкої техніки у парку Березовий Гай. Фото: Роман Авраменко

Документатори також знайшли відео, на якому зафіксували сліди від української установки. Але не відомо, коли вона там була, чи була 16 березня чи в інший день до того, говорить Авраменко. Після спілкування з очевидцями, він говорить, що військових об’єктів поблизу не має, але українські армійці під час оборони Чернігова могли тимчасово облаштувати позиції за 300 метрів від магазину.

Обстріли ще однієї черги у Чернігові та інших містах

На наступний день після обстрілу черги за хлібом, 17 березня, ідентичний інцидент стався вже у центрі Чернігова. Люди потрапили під обстріл артилерією, коли стояли у черзі за водою. Загинули чотири людини.

Далі обстріл черги зафіксували 6 квітня у місті Вугледар, Донецької області. У черзі за гуманітарною допомогою загинули двоє людей і ще п’ять отримали поранення.

22 квітня обстріляли чергу за продуктами біля магазину «Сім’я» по вулиці Маяковського у Сєвєродонецьку на Луганщині. Там також були загиблі і поранені.

За два дні у Харкові 24 квітня у черзі у відділення «Нової пошти», де видавали гуманітарну допомогу, внаслідок обстрілу «Градами» загинули шестеро людей, 17 дістали поранень.

Надмірна атака з невибіркової зброї

Наразі невідомо, якою була ціль російських військових, які обстріляли житловий квартал Чернігова 16 березня 2022 року: цивільні чи українські військовослужбовці. Проте не знаючи умисел, в обох випадках можемо говорити про воєнний злочин, каже юрист Андрій Яковлєв з адвокатського об’єднання «Амбрела». 

Прямі атаки на цивільних заборонені, говорить юрист. Якщо ж ціллю були військові об’єкти (раніше мешканці та документатори вказували на можливу наявність таких), то можна говорити про інший злочин – непропорційні обстріли.

«Спочатку треба з’ясувати необхідність обстрілу. Нею може бути ціль – позиції ЗСУ, знищивщи які можна отримати перевагу над супротивником. Якщо така необхідність була, то тоді треба застосовувати пропорційну зброю. Тобто таку, яка точно влучить у військовий об’єкт. Противник має враховувати, що стріляє у заблокованому місті, у якому не здійснюється евакуація, і там перебуває багато людей», – пояснює юрист.

Але за наслідками обстрілу очевидно, що ворог не досяг мети – він не поцілив в українських військових, а влучив у цивільних.

«Стріляли з такої зброї, щоб нанести якомога більше шкоди. У цьому не було воєнної необхідності», – пояснив юрист, чому такий обстріл можна вважати воєнним злочином.

Дар’я Потапова, МІПЛ, Олексій Маслов для МІПЛ

_________________

Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації.

Відомі вам факти надсилайте на адресу [email protected]