Send Lette
Війна і правосуддя

Вісім судів в одному. Як під час війни працює один із найбільших судів Дніпропетровщини 

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області — другий у регіоні за навантаженням. Від Павлограда до Донецька менше 200 кілометрів, але суд жодного дня не зупиняв роботу. Двадцять першого листопада суд провів звітну пресконференцію про роботу в умовах воєнного стану. Журналістка МІПЛ побувала на ній і опісля поговорила з суддею-спікеркою Іриною Шаповаловою про те, як суд працює з заочними справами росіян, як обирає кваліфікацію і де у справах про колабораціонізм знаходить межу між власне колабораціонізмом і виживанням людей в окупації. Також Анастасія Зубова дослідила вироки, ухвалені Павлоградським судом у справах війни, зокрема щодо колаборантів і “короля ДНР”. 

Проблеми на початку вторгнення

Наталія Самоткан на момент повномасштабного вторгнення очолювала суд. Розповідає, що через невизначеність суд оперативно евакуював техніку та сервери, але роботу продовжував, сусідуючи в укритті з мешканцями мікрорайону:

— Це зараз ми призвичаїлись до повітряних тривог. А в ті перші дні пам’ятаю: людина біжить на вулиці біля суду з рушником на голові. Очевидно, щойно вийшла з душу. Запитує, чи можна до нас в укриття. Та, звісно, можна, — говорить Наталія.

Суддя Наталія Самоткан

Жоден суддя не виїхав. Проте працювати було складно: наприклад, треба було розглядати клопотання про продовження запобіжного заходу людям, які лишилися в ізоляторах, що потрапили в окупацію:

— Людей не могли доставити до Павлоградського суду. Онлайн теж не було можливості провести засідання. У Старобільську взагалі СІЗО захоплене, — говорить нинішній голова суду Мар’ян Мицак.

Але додає, що тепер завдяки змінам у законі, коли неможливо провести засідання для продовження запобіжного заходу, його термін автоматично продовжується до дати, коли засідання можна провести. Також вирішили проблему з фізичною втратою документів проваджень на окупованих територіях — тепер сторони в справі можуть просто звернутися до суду з копіями документів справи і її відновлять. 

Голова суду Мар’ян Мицак

Загалом навантаження зросло — за дев’ять місяців цього року суд мав на розгляді 13600 проваджень. Ще з 2014 року Павлоградському міськрайсуду визначили підсудність трьох донецьких судів — Куйбишевського, Калінінського, Київського. Після 24 лютого додалися ще шість — Рубіжанський міський, Сватівський районний, Краснодонський міськрайонний, Первомайський міський, Ленінський районний суди Луганської області та Ізюмський міськрайонний суд Харківської області. Підсудність останнього з травня 2023 року відновили.  

“Король ДНР” та інші справи війни

Із 24 лютого Павлоградський міськрайсуд виніс майже пів сотні вироків у справах, які пов’язані з війною.

Із 23 проваджень щодо державної зради, які надійшли до суду, в одному вже є вирок, який набув законної сили. Мар’ян Мицак розповідає, що чоловік, який підписав свій профіль в “Однокласниках” як “Король ДНР”, здавав росіянам інформацію про ЗСУ. Вирок йому винесли 10 лютого 2023 року.

У вироку йдеться, що ще в 2017 році мешканця Лисичанська завербував знайомий, який воював у складі збройних формувань “ДНР”. Із 24 лютого по 11 березня 2022 року обвинувачений передав йому через “Однокласники” інформацію про місця дислокації, чисельність, маршрути пересування, підрозділи та військову техніку ЗСУ в Лисичанську.

Суд дослідив переписки, які обвинувачений вів із акаунтом “Просто вежливый человек”. З кінця 2021 року той розпитував про обстановку в Лисичанську, розташування українських військ і зазначив, що “скоро будем у вас”, а за працю віддячать. Після 23 лютого на його прохання засуджений повідомив про дороги та в’їзди до міста, надіслав фото української техніки, на карті позначив місця розташування ЗСУ. За це отримав 3100 гривень (переказали в рублях).

На суді обвинувачений доводив, що діяв неусвідомлено. Розповідав, що співрозмовник із “Однокласників” йому не товариш, а давній знайомий по рибалці. Буцімто він на нього тиснув і погрожував, аби отримати розвіддані. Техніку фотографував, бо йому подобаються автомобілі й вертольоти, не розумів, навіщо надсилав схему міста, пояснював, що він не проти України. А гроші йому перерахували, щоб він вставив собі зуби та обіцяли ще на лікування.

Суд поставився до цього критично. З переписок зрозуміло: чоловік усвідомлював, що спілкується з представником країни-агресора, сам повторював штампи російської пропаганди і бажав “котла” для ЗСУ тощо. Ознак примусу в переписках суд не виявив.

Розгляд Павлоградським судом справи щодо пособництва агресору

Стосовно чоловіка проводили судово-психіатричну експертизу. Відповідно до висновків, у нього на період вчинення злочину і нині хронічне психічне захворювання, яке проявляється у розладах пам’яті, мислення і позбавляє здатності повноцінно усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Суд визнав чоловіка винним у державній зраді в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 ККУ) та присудив 15 років позбавлення волі. На підставі експертизи йому призначили примусову амбулаторну психіатричну допомогу. Тобто він перебуватиме у спеціалізованому медзакладі.

На сьогодні серед справ, пов’язаних із війною, в провадженні суду найбільше щодо колабораціонізму. Наприклад, мешканка Ізюму, яка роздавала продукти від окупантів і пропагандистські газети, отримала заборону на 12 років працювати у владі. А жінка, яка у Стельмахівці Луганської області допомагала окупантам проводити “референдум”, уклала угоду зі слідством про визнання вини й отримала шість місяців позбавлення волі та заборону на десять років займатися організацією виборів або референдумів.

На питання МІПЛ про те, як суд шукає баланс між тим, злочин це чи люди так вчинили для виживання в окупації, Ірина Шаповалова пояснює: беруть до уваги бекграунд людини. Тобто чи була раніше судимість, яким був соціальний спосіб життя, чи є малолітні діти або чи доглядає людина за кимось недієздатним, чи визнає вину, чи кається.

— В принципі, по кожній людині видно її ставлення до скоєного, — говорить Шаповалова. — Нерідко суддям дорікають необ’єктивністю, адже всі ми живемо в умовах війни. Але повірте, цього немає. У судовому засіданні ти слухаєш, дивишся на факти, бачиш цю людину. З досвідом розумієш, де щире каяття і вчинок був для виживання в скрутних умовах, а де на співпрацю йшли за зайвий пайок.

Ще один новий крок у роботі суду — ухвалення рішень про передачу майна обвинувачених у справах війни до Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). У разі обвинувальних вироків їхнє майно конфіскують.

Правова якість вироків

Під час розгляду справ за процедурою in absentia виникає низка типових проблем. Наприклад, щодо повідомлення людей про заочне судове слухання. Згідно з українським законодавством, воно досить формальне — достатньо публікації повідомлень на сайті Офісу Генпрокурора та в “Урядовому кур’єрі”. Натомість міжнародна практика передбачає ширший перелік інструментів сповіщення. На питання, чи робить суд із власної ініціативи інші кроки, наприклад, повідомлення в соцмережах, Ірина Шаповалова пояснює:

— Це системна проблема, яка є не тільки у Павлоградському міськрайонному суді. Дійсно, є сумнів, що в РФ хтось читає новини з “Урядового кур’єра”. Я думаю, що ми прийдемо до законодавчих змін. Адже справ, що пов’язані з війною, які розглядатимуться в режимі in absentia, ставатиме дедалі більше. На стадії судового розгляду у судді є обмежена кількість інструментів, які регулюють процедуру in absentia, тож ми не виходимо за межі КПК. Ми навіть не маємо змоги переконатися, що обвинувачений живий. Прокурор не зобов’язаний надавати такі відомості.

Суддя-спікерка Ірина Шаповалова

Один із нечисельних прикладів, коли людині повідомляли про судовий розгляд не лише через “Урядовий курʼєр” чи сайті Офісу Генпрокурора — справа, що зайшла до суду ще до повномасштабного вторгнення. Обвинувачений після отримання підозри втік до Росії. Тоді суд надіслав через МЗС запит до Росії про міжнародну правову допомогу.

Ще одне питання, яке в тому числі ставлять собі судді — яким чином забезпечити правову чистоту процедури оскарження вироків, що винесені заочно. Наприклад, якщо за кілька років людина, яку заочно засудили за колабораціонізм, заявить, що не знала про суд і вирішить оскаржити вирок.

Як пояснює суддя Наталія Самоткан, згідно з чинним законодавством, людина може звернутися до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на оскарження такого вироку. Якщо суд дозволить, розглядають скаргу на вирок.

— Європейське законодавство передбачає дещо інший порядок, — каже Самоткан. — Там людина звертається про перегляд заочної справи тим же судом. І суд переглядає справу вже за його чи її участі.

Мар’ян Мицак каже, що міжнародні юристи мають питання до України щодо відсутності процедури перегляду заочних рішень:

— Є колізія. Наприклад, людина звернеться про поновлення строку на апеляційне оскарження і суд задовольнить клопотання, бо вона не знала про розгляд.

Отже, коли суд розглядав справу за відсутності людини, вважав, що вона поінформована про розгляд. А зараз, коли довелося поновити строк, виходить, що вона таки не знала? Тут є занепокоєння міжнародних правників через недосконале законодавство. Сподіваємося, ми покращимо його.

Звітна пресконференція Павлоградського суду про роботу в умовах воєнного стану

Ще один недолік — вироки переобтяжені контекстом, через що їх складно читати та розуміти. Наприклад, перш ніж дійти до суті обвинувачення, у вироку кілька сторінок описують історію формування міжнародного права, становлення незалежності України тощо. Ірина Шаповалова говорить:

— Нещодавно ми мали зустріч з групою експертів з ЄС. Вони запитували, які у нас є зауваження до складених обвинувальних актів. У мене поки найбільш глобальне зауваження — цей історичний екскурс з 1946 року, утворення ООН. А вони мені говорять: ви знаєте, прокурори нам розповідають, що це вимога суддів.

На думку судді, така практика пішла з вимоги вказувати у вироках контекстуальні елементи, а саме те, що злочин вчинений в умовах збройного конфлікту. Каже, у власній практиці в ухвалах про обрання запобіжних заходів вона скорочує такий виклад.

Комунікація й освіта

Судді Павлоградського міськрайсуду були на навчаннях за участі суддів Міжнародного кримінального суду, ходять на тренінги для підвищення кваліфікації. Зокрема, щодо притягнення до відповідальності за воєнні злочини та їхньої правильної кваліфікації, застосування електронних доказів, особливостей допитів вразливих свідків, захисту жертв воєнних злочинів, нюансів психологічної складової таких проваджень. Голова суду та суддя-спікер дають лекції для судів Дніпропетровської і Київської областей.

Судді Павлоградського суду на освітньому семінарі

На сайті суду є окремий розділ, де висвітлюють перебіг справ, що пов’язані з війною. Але пишуть не про все й одразу, щоб не нашкодити: на сайті не висвітлюють справи, які слухають у закритому режимі, і не пишуть про вироки, поки вони не набудуть чинності, тобто повідомляють про них лише після апеляції чи касації, якщо є такі клопотання.

Анастасія Зубова, журналістка МІПЛ

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
Допомога окупантам на Кінбурнській косі, зґвалтування та воєнні злочини: 29 справа щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

19 Лютого 2024

Війна і правосуддя
Справа Оголь щодо держзради: допитали сестру закатованого, іншого загадкового свідка не знайшли

Світлану Оголь із села Кашперо-Миколаївка, що на Миколаївщині, обвинувачують у держзраді. Як каже слідство, під час окупації села навесні 2022 року вона випивала з росіянами та здала їм Сергія Кучерешка, учасника АТО з сусіднього села Новофонтанка. Тоді росіяни вбили його та Валентина Сєдініна із Херсона.

9 Лютого 2024

Війна і правосуддя
Обвинувачений у наведенні ракетного удару на піцерію в Краматорську попросився на обмін

Володимира Синельника з Краматорська обвинувачують у наведенні ракетного удару по піцерії “Rіа”. Суд почав слухати справу. Синельник подав клопотання про те, щоб його включили в списки на обмін до Росії.

8 Лютого 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Справа Ягідного, Діана Панченко та “російська громада” Полтави: 29 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

24 Лютого 2024

Тимчасовий пункт. Як українські полонені проходили через Шебекіно

На початку повномасштабного вторгнення РФ очікувала, що Шебекіно прийматиме українських біженців і біженок, проте очікуваних масштабів не було, тож росіяни швидко знайшли для міста іншу роль. МІПЛ продовжує документувати свідчення звільнених із полону — цього разу розповідаємо про табір у Шебекіно.

23 Лютого 2024

Аналітика
Загибель українських військових у російському полоні — МІПЛ презентувала аналітику

Мета аналітики — наголосити на неналежному утриманні українців у російському полоні та проблемах із забезпеченням їхніх прав і притягненням до відповідальності винних у тортурах.

22 Лютого 2024

Більше публікацій