Насильницькі зникнення

Як дружина заручника ОРДО боролася за визволення чоловіка

Того дня, 26 грудня 2017 року, донечанка Світлана Тимофєєва залишилася на блокпосту «ДНР» «Оленівка», а її чоловіка Олександра повезли у невідомому напрямку люди, що назвалися представниками «МГБ ДНР».

У той день Світлана з чоловіком їхали з Києва до Донецька провідати хвору маму, а потрапили прямо до рук бойовиків. Значно пізніше вони дізнаються, що рішення про затримання в «МГБ» тоді вже було ухвалено і на них чекали, щоб згодом звинуватити у шпигунстві на користь України. Але тоді ще була надія, що сталася якась помилка і чоловіка ось-ось відпустять.

За дві години після викрадення чоловіка Світлана оббивала пороги так званих правоохоронних органів в окупованому Донецьку, за допомогою сестри у Швеції намагалася заручитися підтримкою Місії ООН та представництва Міжнародного комітету Червоного Хреста. Після того, як 31 грудня їй зателефонував невідомий, і погрожуючи порізати Олександра на шматки, вимагав 20 тисяч доларів, Світлана знайшла в собі сили писати скаргу до «генеральної прокуратури ДНР» про здирництво. Проте чим більше вона намагалася добитися справедливості, тим більша небезпека загрожувала їй самій.

Жінці постійно погрожували люди, яких вона звинувачувала у викраденні чоловіка, вони шантажували її та вломлювалися до квартири, доводили до нервових зривів і Світлану, і її хвору матір.

«Люди зі зброєю весь час вибивали мені двері прикладами автоматів і вигадували різні версії того, чому саме я повинна їм негайно відкрити двері: «На вас жалуются соседи, что вы нарушаете тишину. Поступил звонок, что из вашей квартиры слышны крики женщины о помощи. Откройте или мы сейчас вызовем МЧС и они спилят двери», — розповідає Світлана про один з таких випадків. — Я їм відповідала, що в мене все добре, я жива і здорова, що в мене постійна тиша і це підтвердить любий сусід. Я просила їх залишити мене в спокої, інакше буду на них скаржитися. Через двері я кричала, що викликала поліцію, а вони з мене сміялися, мовляв, вони і є поліція». 

Залякана, у стані нервового зриву, Тимофєєва залишалася у Донецьку в надії на швидке звільнення чоловіка. Аж поки через 56 діб нібито адмінарешту, «слідчі» не повідомили Світлані, що Олександр має статус підозрюваного у шпигунстві, а допити самої Світлани про неї і про її сина ставали все більш загрозливими. Тоді жінка прийняла непросте рішення забирати нерухому маму і виїжджати до сина, у зйомну однокімнатну квартирку в Києві.

Олександра Тимофєєва звільнили під час «великого обміну» 29 грудня 2019 року. За два роки полону чоловіка не було жодного дня, щоб Світлана не робила щось для звільнення чоловіка. Зустрічі з посольствами, чиновниками і правоохоронцями, мітинги і акції протесту, робочі групи та пошук інформації і складних шляхів передачі чоловіку продуктів і ліків… Жінка досі не може без сліз згадувати той страшний період і живе за підтримки психотерапевтки.

Зараз Світалана Тимофєєва консультує Медійну ініціативу за права людини у проекті «Жіноче обличчя заручників Донбасу» та допомагає рідним полонених, бо як ніхто знає, наскільки важлива підтримка у таких обставинах. Світлана та Олександр намагаються повернутися до нормального життя вже тут, у Києві і втративши все, включно з можливістю повернутися у рідні стіни, побудувати новий дім. Але знову самі, бо захисту від держави так і не отримали.

«Нам з чоловіком вже по 55 років, моїй мамі, людині з інвалідністю, 81. Ми орендуємо одну кімнату, бо, на більшу не вистачає коштів. Ми, патріоти своєї країни, залишилися наодинці зі своєю бідою», — зазначає Тимофєєва.

У рамках проєкту «Жіноче обличчя заручників Донбасу», що реалізовується за фінасової підтримки Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kiew, МІПЛ розповідає історії заручниць, а також дружин і матерів заручників, які намагаючись звільнити рідних людей з полону, переживають своє персональне пекло.

Далі буде. 

 

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Тримали в ямі з водою і контейнері для авто: історія колишнього військового, якого росіяни викрали на Херсонщині

Для колишнього військового Василя Шевченка (імʼя змінено з міркувань безпеки) візити російських армійців стали звичними. Після того, як захопили Херсонщину, росіяни регулярно проводили обшуки в домі чоловіка: нишпорили в шафах, під ліжками, перевіряли сараї.

15 Вересня 2023

Насильницькі зникнення
Заручник із Курського СІЗО. Історія викрадення та повернення додому Олександра Ковальчука

Російські військові поклали чоловіка обличчям до землі, зв’язали, кинули на БМП, привʼязали до машини і накрили брезентом. Поруч був іще один полонений — Сергій. Понад дві доби їх тримали привʼязаними до броні. Росіяни сиділи на них, ніби на матрацах. Після цього бранців вивези в Росію.

23 Серпня 2023

Насильницькі зникнення
В заручниках у Росії. Як на Чернігівщині викрали колишнього атовця Андрія Гарасименка і де він тепер

Минулого року під час окупації Чернігівської області військові РФ викрадали чоловіків, утримували їх і допитували в катівнях у селі Вишневе та місті Городня. МІПЛ розповідає історію викрадення та вивезення до російської в’язниці майстра газової служби з села Новоукраїнське Андрія Гарасименка.

11 Серпня 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Більше публікацій