Як ФСБ викрала українського моряка Вадима Ігнашова і увʼязнила його на 8 місяців у Владивостоку
Вісім місяців у незаконному ув’язненні в СІЗО Владивостоку провів Вадим Ігнашов, моряк із Херсону. Чоловіка силоміць затримали на торговому судні під прапором Португалії в російському порту, а потім засудили, брехливо звинувативши в публічних закликах до екстремізму.
24 лютого 2022 року, коли російські війська вчинили повномасштабне вторгнення на територію України, 24-річний Вадим перебував у своїй каюті торгового контейнеровозу. Чоловік мав посаду четвертого механіка. Про початок військових дій та окупації рідного міста дізнався з чату в Телеграм, де його перелякані друзі писали, що чують вибухи з боку села Чорнобаївка.
27-го лютого, на третю добу повномасштабного вторгнення, судно, на якому працював Ігнашов, зайшло в порт російського міста Владивосток.
“Коли судно прибуває в порт, до нього приходять працівники міграційної служби, перевіряють екіпаж і документи, — говорить Вадим. — Та цього разу, крім працівників міграційної служби, завітали ще двоє в цивільному одязі. Це були співробітники Федеральної служби безпеки Російської Федерації, які мали на меті провести фільтраційну бесіду з українськими членами екіпажу. Вони попросили всіх чотирьох українців, що перебували на борту, поспілкуватись із ними по черзі. Спочатку на розмову до карго-офісу рушили капітан і старший механік, далі пішов я”.
“Яких це ти руських планував різати?”
Чоловік описує розмову, як провокативну. Росіяни питали про ставлення до “спеціальної військової операції”, до руських, війни на Донбасі та Правого сектору. Цікавились про ставлення до влади в Україні, але на все мали власні відповіді:
“Якщо підтримуєш свою владу, то кажуть, що ти нацист, адже влада в Україні нацистська. Говорили, що Правий сектор саджає руських дітей на вила. Я відповідав на питання по факту, що СВО — війна, що російську владу не люблю, чого ви прийшли? Сказав, що якби зараз був удома, то став би на захист власного міста негайно. Інші українці давали нейтральніші відповіді, мовляв, про війну не чули і політикою не цікавляться”.
Після розмови Вадима відпустили, а вже наступного дня приїхали два співробітники поліції і повідомили, що хочуть знов забрати українців на розмову. Утім капітан переміщувати членів екіпажу з судна не дозволив. Ще за день у порт прибув спецназ ФСБ.
“Нам сказали, що військові приїхали з метою обшуку, — продовжує Вадим. — Я не здивувався, адже поруч був причал із військовими суднами, вони постійно глушили зв’язок. Думав, що військові обшукують усі судна з метою безпеки. Я зайшов у каюту і подивився в ілюмінатор, там було багато військових. І буквально за кілька секунд вони піднялись на третю палубу, саме туди, де розташовувалась моя каюта. Я почув стук у двері, а коли трошки привідкрив, то їх одразу ж вибили. Мене повалили на підлогу, почали кричати, надягли кайданки, знімали на телефони. Хтось заволав: “Яких це ти руських планував різати?”
Вадима затримали кремезні чоловіки в масках із пістолетами, які представились оперуповноваженими. Капітан судна хотів заступитись за хлопця, але йому не дозволили підійти. Росіяни прискіпливо обшукали каюту Вадима. Для цього навіть привели понятих із суші. Особливу увагу приділили електронним носіям інформації. Обшукали також робоче місце чоловіка.
“Вони, певно, мріяли знайти “Майн камф”, — іронізує Вадим. — У моєму телефоні їм не сподобалось все. Там вони побачили переписки з моїми друзями, де всі писали, що ненавидять росіян і війну. Вони знайшли точки розташування російської військової техніки в Херсонській області, які мені надсилали місцеві, а я вже пересилав далі нашим військовим. Тоді я все ще недооцінював загрози, сидів і думав, ну, що вони мені зроблять за повідомлення?”
Скинули з трапу, натягли мішок на голову, запхали в “Патріот”
О півночі Вадиму дозволили взути кросівки і почали спускати його з судна на берег. Чоловік пояснює, що за міжнародним законодавством — моряки на судні перебувають під захистом тієї держави, під чиїм прапором ходить судно. Але так триває тільки до моменту сходження на сушу. Тому чоловік не бажав ступати на територію Російської Федерації, почав пручатись на трапі.
“Мене просто скинули з судна на причал, потім натягли мішок на голову, запхали в “Патріот” і кудись повезли. У цей момент мені вперше стало страшно і я подумав: “Ну, ось і все, Вадік. Ось ти і приїхав”. Чотири години я провів на стільці в підвалі управління ФСБ міста Владивосток, після чого мене підняли в якийсь кабінет. Я сидів там із руками, скутими кайданками за спиною, і кожен, хто приходив зранку на роботу, вважав своїм обов’язком дати мені копняка”.
Один із ефесбешників вивчав телефон хлопця і голосно лаявся. Він знайшов переписки Вадима з друзями, коли ті, в перші дні вторгнення, ширили Мережею фото мертвих російських солдат та прикріпляли їх до різних закладів РФ на ґуґлмапі. Ефесбешник бідкався: “Як так? Наших руських пацанів!”
“Добу я просидів у приміщенні ФСБ без їжі та води. Далі мене потягли до слідчого, щоб розпочати справу. Прийшла якась адвокатка і повідомила, що мені світить до п’яти років за екстремізм по другій частині 280 статті УК РФ. Я просив надати іншого адвоката та один дзвінок, на що росіяни сміялись: “Ти що, громадянин РФ, що тобі адвоката і дзвінки? Сиди мовчки і відповідай на питання”.
Далі Вадим потрапив до місцевого ізолятора тимчасового тримання. Хлопця поселили в чотиримісній камері з трьома росіянами, яких звинувачували в кримінальних правопорушеннях, переважно в розбійних нападах. В один із днів до годівнички підійшов працівник ІТТ, щоб завести розмову з українцем.
“Він сказав, що бачив мене в новинах, і знає, що українці розвели в країні нацизм і вісім років бомбили Донбас, — переповідає чоловік. — А потім щиро здивувався, чому мені в Росії не подобається, адже у Владивостоку так гарно. Я йому відповів: “Начальник, я всю кульку об’їздив, я був у Штатах, Європі, Австралії, Китаї та Японії. Росія — останнє місце, де би я хотів зараз опинитись”. Більше він до мене з розмовами не підходив”.
Вадим Ігнашов 8 місцяів провів у в’язницях Владивостоку
За чотири доби Вадима повезли на судове засідання, яке тривало кілька хвилин: “Суддя запитав, які побажання має слідчий, а той відповів, що хоче для мене два місяці тримання під вартою. На тому й вирішили”. На засідання до Ігнашова також прийшов приватний адвокат, якого винайняла фірма-роботодавець, і представник первинної профспілкової організації моряків Владивостоку Російської профспілки моряків.
У СІЗО говорили, що України не існує, а в українців лишилась тільки земля, все інше ми спаплюжили
Слідчий ізолятор № 1 по Приморському краю, куди після суду помістили Вадима, розташований у центрі Владивостока. Хлопець розповідає, що це сире брудне приміщення, в якому бігають щури, а працівники Федеральної служби покарань Росії та самого СІЗО ненавидять українців. Вони розповідали Ігнашову, що України не існує, що в українців лишилась тільки земля, а все інше вони спаплюжили.
“Там я познайомився з адекватним росіянином, із яким просидів перші два тижні на карантині, — продовжує Вадим. — Це був місцевий активіст, якому дали два роки умовно за старий коментар у соцмережі. Цей хлопець публічно засудив дії омонівців, які жорстоко розганяли мітинги на підтримку Навального кілька років тому, але злякався й одразу ж видалив допис. Та ФСБ відслідкувала коментар і, незважаючи на те що минуло вже багато часу, вломилиась до нього додому. Цей мій співкамерник дуже зрадів, що може поспілкуватись з українцем і послухати правду про війну. Він тяжко переживав російське вторгнення і дуже співчував нашій країні”.
Слідчий ізолятор № 1 у Владивостоку, де Вадим Ігнашов відбув більшу частину свого “покарання”
Вадим не мав конфліктів у камерах, але у відстійниках траплялись суперечки на політичному ґрунті. Чоловік каже, що мало хто з росіян користувався сенсорними телефонами. Більшість із них слухали пропаганду по телебаченню та радіо. Хтось казав йому, що воював на Донбасі і тримав на руках вбитих українцями дітей, інші доводили, що Росія не має артилерійських систем “Град” на озброєнні, тому не обстрілює Україну.
“Мої друзі знайшли групи російських активістів, які підтримують політв’язнів, і надіслали їм мої дані. Так я почав отримувати листівки від росіян зі словами підтримки та вибаченнями за те, що їх влада вбиває українців, хтось навіть надіслав місцеву опозиційну газету. А одного разу мені написав колишній російський полковник, який підписався “рецидивіст, екстреміст, терорист”, — говорить чоловік.
Вадим говорить, що керівник СІЗО його ненавидів, тому часто відправляв у підвал у карцер, де умови були дуже погані. Карцером слугувала волога холодна кімната два на два метри, куди постійно забігали щури. Інші співробітники намагались перемістити Вадима до віддалених камер, попереджали “смотрящих”, щоб не давали українцю телефон, і лякали, що він — шпигун.
Російський суд засудив Вадима Ігнашова до 1 року і 4 місяців позбавлення волі, зарахувавши кожен день перебування в СІЗО за два дні відбування покарання.
“За тиждень до мого звільнення набув чинності мій вирок, — говорить Вадим. — Зазвичай на такий короткий термін не етапують, але мене вирішили перевезти в колонію в передмісті Владивостоку”.
Баланда з тарганами і паралізований росіянин у камері
Вадима помістили в колонії-поселенні № 49 по Приморському краю. Найбільше там чоловіка вразили таргани, які були всюди, навіть у баланді: “Інші ув’язнені не бачили в цьому нічого дивного, просто витягали їх із тарілки, кидали на підлогу і продовжували їсти. Я ж почав обурюватись і всюди жалітись на це свавілля”.
Колонія-поселення № 49 у Владивостоку, де останній тиждень ув’язнення утримували Вадима Ігнашова
Одного разу до Вадима прийшли працівники колонії і запропонували оформити російське громадянство, мовляв, Херсон уже став частиною Росії, тому чоловік має змінити паспорт на російський. Ігнашов відмовився.
“А ще до нас у камеру посадили паралізованого інваліда 2-ї групи, якого транспортували до колонії з місцевого закладу для інвалідів. Він отримав два з половиною роки ув’язнення за те, що в соцмережі написав: “Владу на самосуд”, — розповідає Вадим. — Ми прокидались від того, що цей нещасний чоловік намагався сходити до туалету, падав і більше не міг підвестися. Він не мав рідних, тому мої співкамерники і я почали за нього боротися, писали Уповноваженому з прав людини та в прокуратуру, вимагали, щоб його хоча б перевели в камеру з унітазом”.
Ігнашова звільнили 3 листопада 2022 року, після 8 місяців незаконного ув’язнення. Компанія судноваласник, з судна якої росіяни викрали чоловіка, зняла йому готель у Владивостоку. Там чоловік прожив два тижні, розмірковуючи над тим, як йому безпечно покинути територію РФ. Весь цей час під готелем чергувала автівка з працівниками ФСБ, чиї співробітники телефонували адміністратору закладу і розпитували про Ігнашова. Зрештою Вадиму вдалось покинути територію Росії на вантажному судні, що прямувало до Республіки Корея.
“Перед відправкою цього судна на борт прибули співробітники ФСБ і знов перевірили мій телефон. Наостанок запитали: “Зараз із Росії виїдеш і почнеш волати, що Путін х**ло?”
За кілька днів Вадим безпечно дістався Кореї.
