Загибель українських військових у російському полоні — МІПЛ презентувала аналітику
Мінреінтеграції інформує, що з 24 лютого 2022 року до 16 листопада 2023-го в російському полоні загинуло 49 українців. Станом на січень 2024 року МІПЛ дізналася про 21 українського військовополоненого, загиблого безпосередньо в місцях несвободи — ці дані не враховують убитих азовців в Оленівці в ніч на 29 липня 2022-го. Також відомо про випадки страт одразу після взяття в полон. У Медіацентрі Україна — Укрінформ МІПЛ презентувала аналітику про те, що відбувається з українськими військовополоненими.
Готуючи матеріал, МІПЛ досліджувала свідчення звільнених із російського полону цивільних і військових, родин загиблих військовополонених, а також дані Мінреінтеграції, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти. Мета аналітики — наголосити на неналежному утриманні українців у російському полоні та проблемах із забезпеченням їхніх прав і притягненням до відповідальності винних у тортурах.
Як Росія вбиває військовополонених українців
Росіяни катують і вбивають військовополонених на різних етапах їхнього утримання. Декого страчують одразу після взяття в полон, як-от Олександра Мацієвського, розстріляного за слова “Слава Україні!”, а до когось застосовують тортури вже у місцях несвободи. Журналістка МІПЛ Марія Климик розповідає про випадки, коли росіяни забивали полонених до смерті під час прийомки, тобто оформлення, або ж катували струмом, унаслідок чого в людини зупинялося серце.
Марія Климик, журналістка МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук
Свідком однієї зі смертей після тортур у полоні став колишній військовополонений Богдан Слободян. Він розповів про українського військового, якого росіяни жорстоко катували впродовж кількох місяців, після чого полоненого забрала швидка й більше його не бачили:
“Йому взагалі не давали спати. Рекорд (без сну) був сім днів. Його били кожен день по три–чотири рази. Він уже був не при собі. 31 грудня, перед Новим роком, я почув, що з другого поверху тягнули тіло. Він уже не вздихав, не кричав”.
Богдан Слободян, колишній військовополонений. Фото: Віктор Ковальчук
Також в аналітиці МІПЛ ідеться про те, що Міжнародний комітет Червоного Хреста не може перевірити умови утримання військовополонених українців, адже росіяни не допускають представників організації до місць несвободи. Зокрема, вони так і не дісталися до місця масової страти полонених в Оленівській колонії, коли щонайменше 47 людей загинуло і ще понад 120 отримали поранення. МІПЛ опитала свідка, військового медика, який намагався врятувати постраждалих. Він розповів, що наглядачі колонії не надавали медичної допомоги людям, а до лікарні відвезли їх лише за кілька годин після теракту. За цей час кілька поранених стекли кров’ю, ще дехто помер дорогою до медзакладу, адже полонених перевозили в жахливих умовах.
Анастасія Гондюл — дружина азовця Артема Гондюла, важкопораненого під час теракту в Оленівці, побачила відео зі своїм чоловіком у серпні 2022 року в одному з російських телеграм-каналів. Тоді Артем Гондюл перебував у лікарні Донецька.
“Без слів на нього дивитися було неможливо. Від мого чоловіка лишились приблизно 40—45 кг, голова мого чоловіка, а тіло — підлітка — так сильно він схуд”, — розповіла вона.
Анастасія Гондюл, дружина азовця Артема Гондюла, важкопораненого під час теракту в Оленівці. Фото: Віктор Ковальчук
У вересні 2022 року росіяни показали, як перевозять полонених із лікарні назад до Оленівки. З того часу Анастасія не знає, де її чоловік і в якому він стані.
Контроль і вихід на високе керівництво РФ. Як покарати винних у катуваннях і загибелі полонених
З огляду на численні порушення росіянами норм поводження з військовополоненими гостро стоїть питання розслідування цих випадків і покарання винних. В аналітиці МІПЛ наголошує, що Україна як держава має постійно комунікувати з рідними загиблих полонених, систематизовано розслідувати кримінальні провадження та розробити стандарти розслідування смертей у полоні. Водночас МКЧХ мусить вимагати в РФ доступу до місць утримання військовополонених, моніторити їхній стан і з’ясовувати причини смерті.
Виконавча директорка МІПЛ Тетяна Катриченко наголошує, що російським наглядачам дозволяють ставитися до військовополонених українців із неймовірною жорстокістю. Зменшити страждання полонених може лише контроль умов їхнього утримання:
“Цього нам не вистачає. Ми маємо вимагати від міжнародних організацій і просити наших міжнародних партнерів, щоб вони також просили про контроль”
Тетяна Катриченко, виконавча директорка МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук
За словами Андрія Яковлєва, адвоката й експерта МІПЛ із міжнародного права, українські військовополонені не мають жодного правового захисту. Як наслідок, російські наглядачі можуть поводитися з ними як вважатимуть за потрібне. Нерідко таке ставлення призводить до смертей серед військовополонених. Андрій Яковлєв зауважує: ці випадки системні, отже, хтось або дає вказівку жорстоко поводитися з полоненими українцями, або навмисно не контролює ситуацію. Такі дії можна кваліфікувати як злочини проти людяності.
“Нам треба виходити на більш високе керівництво, щоб уможливити зміну поводження з нашими військовополоненими, бо незміна поводження призводить до смертей”, — переконаний Яковлєв.
Андрій Яковлєв, адвокат, експерт МІПЛ із міжнародного права. Фото: Віктор Ковальчук
Утім найважливіше, на думку адвоката, працювати над тим, щоб вироки судів України й інших держав щодо воєнних злочинців виконували й за межами цих країн:
“Засудження ще не призведе до покарання. Правосуддя відбувається тільки тоді, коли особу притягують до відповідальності й вона відбуває покарання. Тільки тоді ми можемо сподіватися, що це сприятиме зменшенню та неповторенню страждань”.
Текст аналітики читайте нижче.
Марина Кулініч, журналістка МІПЛ
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “Європейське Відродження України”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.
