Захисник Маріуполя Сергій Нестеренко: як дружина в один день отримала звістку про полон і смерть чоловіка
Сергій Нестеренко народився і виріс у Маріуполі. У вересні 2019 року підписав контракт і пішов служити у 56 окрему мотопіхотну бригаду. З 24 лютого 2022-го Сергій разом із побратимами став на захист Маріуполя, а вже 12 квітня того ж року потрапив у полон на заводі Ілліча. З того часу його дружина Наталія Нестеренко не мала про чоловіка жодної інформації, аж доки один телефонний дзвінок не зруйнував усі надії на повернення Сергія з полону.
Думали, що буде, як у 2015-му
З Наталією команда МІПЛ зустрілася в Дніпрі, де жінка знайшла тимчасовий прихисток. Вона, як і її чоловік, родом із Маріуполя. Коли почалася війна, перебувала на заході України, та 27 лютого повернулася до Маріуполя, де лишалися дві доньки. Підрозділ Сергія на той момент перебазувався з околиць у саме місто, чоловік виходив на зв’язок, але розповідав мало.
“Я знала, що він отримав поранення і перебував у підпільному госпіталі на заводі Ілліча, але Сергій приховав від мене, що мав важке поранення”, — пригадує Наталія.
Наталія Нестеренко, дружина загиблого в полоні Сергія Нестеренка. Фото: Віктор Ковальчук
Сама ж Наталія, повернувшись до Маріуполя, майже місяць тікала від бомбардувань. У їхній будинок влучив снаряд, довелося перебратися в іншу частину міста, але й туди поцілили росіяни. Деякий час вона разом із доньками переховувалися в офісному центрі, але їжа закінчувалася, а воду можна було дістати або з калюж, або топити сніг.
“Ми думали, що це буде, як у 2015 році — постріляють і заспокояться. Натомість тікали від літаків. Зять із дочкою ледве не загинули, коли ходили по воду. Вони підійшли до криниці, побачили вже мертвого чоловіка, а потім прилетів літак, почав стріляти. Молодша дочка уже сива”, — розповідає Нестеренко.
Після цього жінка зрозуміла, що час вибиратися з міста. Колону, яка їхала перед ними, і колону після них розстріляли. Згодом Наталія дізналася, що за пів години, як вони покинули офіс, в якому жили, туди влучила ракета.
Із Сергієм Наталія востаннє розмовляла 7 квітня 2022 року. Тоді вона вже перебувала у Кропивницькому. З того часу новин про чоловіка не було. Лише коли росіяни виклали відео про здачу в полон військових на заводі Ілліча, жінка припустила, що серед них є Сергій. Але на жодному оприлюдненому фото чи відео Сергія тоді не бачила.
Усюди була тишина
Наталія Нестеренко зверталася у всі відомі їй інстанції, але інформації про чоловіка ніде не було. Наприкінці травня 2022 року Червоний Хрест надіслав сповіщення, що Сергій Нестеренко перебуває в полоні на території Російської Федерації, місто не розголошувалося.
Сергій Нестеренко служив у 56 окремій мотопіхотній бригаді з 2019 року. Фото: з особистого архіву Наталії Нестеренко
“У серпні 2022 року я отримала від Сергія лист. Багато він не написав, лише що живий і здоровий, сподівається, що ми скоро зустрінемося”, — говорить дружина військовослужбовця.
А далі знову тиша. Відбувалися обміни, але ніхто зі звільнених не бачив Сергія, аж до 10 квітня 2023 року. Наталії зателефонувала жінка, її сина звільнили того дня, він повідомив, що бачив Нестеренка в колонії в місті Кохма Івановської області
Наталії вдалося дізнатися, що Сергія перевезли до Івановської області одразу після потрапляння в полон. У колонії, де утримували українських військовополонених, жахливі умови — щоденні побиття та знущання з боку охорони.
“Той хлопець не був із моїм чоловіком в одній камері, але бачив його на щоденних шикуваннях. Щоранку їх усіх змушували присідати, охоронцям було не важливо, чи ти здоровий, чи маєш поранення, присідали всі”, — розповідає Наталія Нестеренко.
Під час шикування, на якому всіх полонених змушували присідати, Нестеренку стало зле, охорона на руках винесла чоловіка в невідомому напрямку. Тоді Сергія бачили востаннє, це було наприкінці літа 2022 року.
Виправна колонія № 5. Місто Кохма Івановської області, РФ
Виправна колонія № 5, в якій, ймовірно, утримували Сергія Нестеренка, розташована в місті Кохма Івановської області. Це чоловіча виправна колонія суворого режиму, призначена для вперше засуджених за тяжкі злочини і розрахована на утримання понад 1200 осіб. На території колонії також працює лікарня, яка розрахована на близько 90 осіб. Ззовні колонія справляє враження великого підприємства з цехами, розділена на житловий та виробничий сектори.
Ваш чоловік загинув у полоні
За півтора тижня після цієї розмови Наталії зателефонували з Київського обласного моргу і повідомили, що тіло її чоловіка у них, їй потрібно приїхати на упізнання.
“У цей момент молодша дочка була поряд, вона мене заспокоювала, казала: “Мамо, це не він”. Я теж не вірила, але за фото, які мені прислали, це Сергій”, — говорить жінка.
24 квітня Наталія Нестеренко поїхала до Києва на опізнання. Фото, яке спершу надіслали жінці, було зроблене ще до розморожування тіла, по ньому жінці було зрозуміло, що це її чоловік — Сергій Нестеренко. Однак коли Наталія підійшла до рефрижератора і їй відкрили чорний пакет, тіло було в жахливому стані. У Сергія не залишилося жодних кровних родичів, тож провести ДНК-експертизу неможливо.
“Його вже всього скрутило, він був без одягу, тіло було синьо-червоне”, — розповідає Наталія.
Роздивлятися тіло покійного чоловіка Наталії було важко, з жінкою приїхала її племінниця. Вона помітила, що на голові у Сергія було щось схоже на гематому. Водночас Наталія побачила, що поранення, про яке їй розповідав Сергій, було значно серйозніше, ніж той описував.
“Мабуть, він не хотів, щоб я хвилювалася, казав, що в нього тільки одна нога пошкодження, а з’ясувалося, що він підірвався на розтяжці. У нього були повністю посічені стегна, дуже багато ран від уламків”.
У свідоцтві про смерть, яке також передали із тілом, зазначалося, що Сергій Нестеренко помер 2 вересня 2022 року на території Росії в місті Кохма, перебуваючи в медичному стаціонарі, причина смерті не вказана. Патологоанатом, котра була під час опізнання, повідомила Наталії, що, на її думку, у чоловіка було двостороннє запалення легень, але через стан тіла, якому вже сім місяців, визначити причину смерті неможливо.
“Коли мені сказали, що Сергій вважається зниклим безвісти, я сподівалася, що він живий. Потім Червоний Хрест підтвердив, що він у полоні і мені стало легше. Аж раптом мені повідомляють, що він помер ще восени 2022 року”, — говорить Наталія.
Вона не розуміє, чому Міжнародний комітет Червоного Хреста не вберіг її чоловіка, який у полон потрапив із важкими пораненнями.
Багато запитань у Нестеренко і до військової частини її чоловіка. Сповіщення про потрапляння в полон та про смерть Сергія жінці видали в один день — у травні 2023 року.
“У сповіщенні написано, що він потрапив у полон 1 серпня 2022 року на пункті дислокації в місті Маріуполь при виконанні службових обов’язків під час воєнного стану. А саме сповіщення датоване 31 березня 2023 року. Як таке взагалі можливо? Я намагалася зв’язатися з частиною, щоб мені це пояснити, але мені так ніхто й не відповів”.
Наталія зазначає, що Сергій хотів перевестися до іншої бригади по закінченню контракту, який закінчився саме в день його смерті — 2 вересня.
Сергій Нестеренко. Фото: з особистого архіву Наталії Нестеренко
Сергія Нестеренка поховали на Алеї Слави у Києві 26 квітня 2023 року.
“Зараз ми дуже часто переїжджаємо, тож я вирішила, що буде краще, якщо поховаю його поруч із побратимами. А коли настане перемога і Маріуполь звільнять, я заберу його додому. Там поховані його батьки і брат, тож хочу, щоб він був поруч із ними”, — говорить Наталія Нестеренко, дружина загиблого військовослужбовця.
