Заважав окупації. Як росіяни викрали старосту села Нові Боровичі на Чернігівщині і що з ним зараз
Минулого року під час вторгнення РФ в Україну велика частина Чернігівської області опинилась під окупацією. Неподалік міста Сновськ за 23 км від кордону України з Росією та Білоруссю російські військові викрали Анатолія Сірого, старосту села Нові Боровичі. Після деокупації слідів очільника села не знайшли, проте опитані МІПЛ свідки вважають, що він перебуває в заручниках на території РФ.
Північ Чернігівщини — місця, де мальовничо розкинулись поля соняшників, а в небі то тут, то там кружляють прекрасні бусли — традиційний для українців символ сімейного благополуччя та любов до рідної землі. Тутешні невеликі села і селища мають вигляд умиротворених і гармонійних, зливаючись у єдиному художньому ансамблі з полями та лісами. Проте це неквапливе сільське життя чернігівських сіл було порушено 24 лютого 2022 року, коли окупаційні війська РФ увійшли на територію області з боку прикордонного переходу “Три сестри” неподалік села Сеньківка. Мешканці тих країв розповідають МІПЛ, що окупанти регулярно викрадали і катували людей. А 58-річного старосту села Нові Боровичі Анатолія Сірого вони викрали 29 березня 2022 року за безпосередньої участі представників ФСБ.
“Працював без зупину для людей”. Що відбулося в Нових Боровичах після 24 лютого 2022 року
Дружина старости села Нові Боровичі Олена Анатоліївна Сіра розповідає МІПЛ, як село переживало окупацію. “24 лютого ми прокинулися від вибухів, їх було дуже чутно, чоловік підірвався одразу і пішов на роботу, де був цілу добу. Ми гортали соцмережі, шукали інформацію, згодом побачили офіційні повідомлення, що війна”, — розповідає Олена Сіра. Каже, що сподівалися, що війни не буде, в цьому регіоні багато мешканців мають рідних у Росії, багато хто їздив туди на заробітки, тож ніхто не думав всерйоз, що Росія нападе.
Нові Боровичі — всього за 23 км від кордону з Росією
Село Нові Боровичі розташоване на відстані від головної траси Сеньківка — Городня, якою колони російської техніки йшли в бік Чернігова. Проте гул колон тут дуже добре чули. 28 лютого 2022 року колона танків, БТРів та бензовоз пішли вже через село.
“Чоловік у той день уже пішов на роботу, я з молодшим сином вдома була.
У вікно побачила, що йде російська техніка. На моїх очах мій чоловік чіпляється за кут БМП і вона, ця гусенична машина, тягне його…
Тоді я в халаті та капцях вискочила на вулицю, син наш теж. От ми біжимо і бачимо бензовоз росіян на території школи, а під ним — борона лежить. Потім односельчани мені розповіли, що це Анатолій кинув борону, щоб зупинити російський бензовоз”, — розповідає Олена Сіра.
Після цього бензовоз уже не міг їхати, а колона техніки росіян рушила на територію місцевого спиртзаводу. “Пізніше того ж дня чоловік поїхав до них на переговори на завод, не знаю, що він там їм казав, але потім колона розвернулась і поїхала на Сеньківку”, — каже Олена Сіра.
Дружина старости Нових Боровичів вважає, що росіяни викрали її чоловіка через його стійку громадянську позицію. Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
За її словами, Анатолій ініціював роботи зі створення укріплень на всіх дорогах, що вели до Нових Боровичів.
“Чоловіки у нас тут почали рубати дерева, таким чином закрили всі заїзди в село, всюди лежали дерева, кругом все було завалено. До нас доходила інформація, що танки мали йти в наш бік, тому й зробили таку роботу, щоб не пропустити їх.
У наших хлопців були і коктейлі Молотова, бандерівські смузі, очі людей були сповнені рішучості, а мій чоловік був справжнім ватажком, лідером, що намагався зробити все, аби не допустити окупантів у Нові Боровичі”, — зазначає пані Олена.
У сільраді Анатолій Сірий проводив багато часу в постійних клопотах, а щоночі разом із іншими мешканцями охороняв порядок у селі. Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
Загалом у старости Анатолія Сірого було багато роботи. Під час окупації люди потребували продуктів, побутових речей. Питання доставки всього необхідного вирішував староста.
“Він займався життєзабезпеченням села, возив продукти, телефонував усюди, знаходив то горох, то крупу, то ліки, то борошно першого ґатунку, їздив у Сновськ і привозив необхідне. Крім того, в селі організував охорону громадського порядку. Блокпости були зроблені, всю ніч аж до 8 ранку хлопці ходили групами по селу, він теж ходив”, — розповідає Олена Сіра. Каже, що бойових дій безпосередньо біля села чутно не було, проте була інформація про облаштовану росіянами комендатуру в поліцейському відділку сусідньої Городні. Туди окупанти час від часу забирали на допити чоловіків із Нових Боровичів та інших населених пунктів.
Анатолій Сірий (праворуч) з сином (ліворуч). Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
“Приїхали до сільради з обшуком, забрали комп’ютери”. Як росіяни викрали Анатолія Сірого
Мешканці Нових Боровичів майже не бачили росіян з моменту їх приїзду 28 лютого. Але 29 березня 2022 року в село приїхав білий позашляховик. Черговий із блокпосту зателефонував старості та повідомив, що в машині росіяни і вони шукають Анатолія Сірого.
“Знайомий хотів вивезти Анатолія, а він наполягав везти його в сільраду. Він вважав, що підставить під удар родину та свого секретаря Олену Іванівну, якщо сховається”, — каже дружина Анатолія Сірого.
МІПЛ поспілкувалась з Оленою Анищенко, яка в той час була секретарем сільради, а зараз призначена старостою Нових Боровичів на час відсутності Анатолія Сірого.
Олена Анищенко була свідком викрадення росіянами Анатолія Сірого 29 березня 2022 року. Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
“29 березня я була на роботі. Мені зателефонувала діловод із села Хотуничі, ми тримали зв’язок, каже, що до нас поїхали орки.
Я зайшла в кабінет до Анатолія Олександровича і кажу: “Орки їдуть, може, додому підемо?” А він каже: “Ні, не будемо ховатись, будемо працювати”.
Я замкнула на ключ свій кабінет, сиділа працювала в його кабінеті. Аж раптом він подивився у вікно і каже: “О, вже приїхали”, — згадує день викрадення старости села Олена Анищенко. За її словами, до сільради під’їхали дві машини — один пікап із кулеметом, а другий — старий УАЗ”, нібито “позичений” росіянами в місцевому лісгоспі.
“Коли вони заходили в сільраду, стояв такий дивний гул, ніби діжку хтось по підлозі котить… Вони заходять та кажуть: “Кто старшой?” Анатолій Олександрович підвівся, вони його поставили до стіни, обшукали, гаманець його на стіл поклали, а на мене наставили автомати і кажуть: “Руки за голову!” Та я не змогла поворухнутись через шок”, — розповідає Олена Анищенко. Каже, що всі військові були з автоматами та в балаклавах, крім одного, який не ховав свого обличчя.
У довоєнному житті Анатолій Сірий був палким прихильником спорту — постійно отримував нагороди. Фото: сімейний архів родини Сірих
Після обшуку Анатолія Сірого росіяни обшукали приміщення, один із них ногами вибив двері в зачинений кабінет секретаря сільради. Тоді росіянин без балаклави наказав їй залишити приміщення.
“Я вийшла і стояла на сходах перед входом у сільраду. Бачила, як вони виносять монітори, системники, наші комп’ютери, клавіатури, виносять господарські книги. Телефони вони у нас забрали — і в мене, і в Анатолія Олександровича. Але пізніше мій на моє прохання віддали”, — каже Олена Анищенко.
За її словами, в той час по дорозі на автомобілі їхала директорка місцевого підприємства Алла, яку російські військові зупинили, наказали йти до сільради і повідомили, що з 30 березня саме вона має бути головою села Нові Боровичі.
“Вони забрали у Алли ключі від машини і сказали: “Завтра ти будеш головою”. А мені один із них сказав: “Я тебе знайду, а якщо до завтра не будуть розчищені від дерев дороги, ми Сірого вашого не повернемо”, — пригадує Олена Анищенко.
Олена Сіра в кабінеті чоловіка — викраденого росіянами старости Нових Боровичів. Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
Після цього старосту Анатолія Сірого з курткою на голові вивели та посадили в УАЗик, який до того на деякий час поїхав і повернувся до сільради. Дружина Анатолія Сірого каже, що в цей проміжок часу (між від’їздом УАЗика та поверненням до сільради) росіяни їздили з обшуком додому до старости, де перебував син подружжя.
“Вдома влаштували обшук, вивели сина, приставили зброю, допитували, де зброя. Звісно, він відповів, що у нас немає зброї. Хоча в сільраді вони і знайшли міни та гранати, але це були навчальні муляжі, адже чоловік викладав Захист України.
Я в той час була в школі, на роботі. Про чоловіка була інформація, що він чинить спротив нападу росіян. Його завели до нас додому, забрали всі його документи, паспорт, а потім сину сказали: “Вдягайся, ми тебе забираємо”. Але в останній момент передумали, залишили сина, а чоловіка запакували і поїхали”, — розповідає Олена Сіра.
У цьому кабінеті представники російських спецслужб затримали і обшукали Анатолія Сірого. Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
За словами Олени Анищенко, коли УАЗик повернувся до сільради, то Анатолій Сірий стояв деякий час біля автомобіля. Також там біля машини росіяни допитували кількох місцевих хлопців, а тоді старосту дуже швидко завели в машину і та рушила в бік Городні. Олена Анищенко терміново зателефонувала місцевим чоловікам, аби ті організували розчищення доріг від повалених дерев — на той момент усі вважали, що це сприятиме поверненню старости з полону.
“Поліція жодних даних не має”. Як іде розслідування справи викраденого старости Нових Боровичів
Дороги в селі розчистили, проте старосту села Нові Боровичі росіяни не повернули. Регіон Городн і— Сеньківки — Нових Боровичів окупанти спішно залишали впродовж 30—31 березня. Теоретично тоді ж вони забрали Анатолія Сірого з собою.
“Наступного дня після його викрадення ми зателефонували в поліцію і СБУ на гарячу лінію. Потім звернулись до МКЧХ.
Ми намагалися шукати скрізь, моніторили соціальні мережі, запитували в слідчого. Пам’ятаю, місцева влада Сновська казала, щоб ми не переживали, що, його віддадуть. Але не віддали. Здається, слідство не дійшло жодних висновків.
Так, мене опитали, Олену Іванівну теж, але за півтора року — нічого нового”, — розповідає Олена Сіра.
Незадовго до вторгнення Анатолій Сірий побував у Карпатах. Фото: сімейний архів родини Сірих
Про місце перебування Анатолія Сірого жодної достеменної інформації досі немає. Справа порушена за фактом зникнення чоловіка за особливих обставин, проте дружині Анатолія Сірого не відомо, чи є у слідства хоча б якась зачіпка.
Мешканці Нових Боровичів та інших сіл у цьому регіоні впевнені, що в Городні базувалися представники ФСБ РФ. Кажуть, що форма у деяких військових, які затримували Анатолія Сірого, відрізнялась від форми російської армії. Та й поводилися вони аж занадто впевнено та нахабно.
Дружина Анатолія Сірого намагається дізнатися, що сталось із чоловіком, але інформації немає. Фото: Віктор Ковальчук, МІПЛ
“Слідчий каже не сподіватися, мовляв, хіба що після війни щось буде… Одного разу через людей потрапила до нас інформація, що хтось у Тульській виправній колонії № 1 чув прізвище Сірий. Нібито в вересні 2022 року. Але з самим свідком, що це розповів, ми не говорили”, — каже Олена Сіра. З 29 березня 2022 року вона перебуває в інформаційному вакуумі — чоловіка вважають зниклим безвісти, а це означає, що він може або перебувати в полоні на території РФ, або закатованим та вбитим.
“Я хочу знати правду. Важливо розуміти, що відбулось із ним, чи він живий, чи мертвий. Сподіваюся, що наші слідчі зможуть дістати бодай яку інформацію, можливо, потрібно додатково прочесати місцевість…
Я впевнена, що правоохоронці опитали багато свідків окупаційного періоду, знають, які бригади росіян тут базувались тоді та хто ними тоді керував”, — говорить дружина викраденого старости Нових Боровичів.
