Заява Коаліції “Україна. П’ята ранку” щодо незаконного засудження українських військовополонених квазісудами на окупованих територіях України
10 березня на офіційному сайті Слідчого комітету Російської Федерації була оприлюднена інформація щодо “засудження” трьох українських військовополонених. Так, згідно з повідомленням, квазісуд на окупованій території Луганської області “засудив” до 13 років ув’язнення Максима Буткевича, військовослужбовця 210 спеціального окремого батальйону “Берлінго” Збройних сил України. У Донецькій області “засудили” Владислава Шеля та Віктора Похозея, на момент потрапляння до полону – військовослужбовців полку “Азов”, до 18,5 і 8,5 років відповідно.
Коаліція “Україна. П’ята ранку” переконана, що ці судилища спрямовані на внутрішню російську аудиторію та не мають жодної юридичної сили з точки зору стандартів правосуддя. Натомість вони вкотре доводять, що російська влада та підконтрольні їй проксі-структури на окупованих територіях України вчиняють воєнні злочини проти військовополонених. Адже так звані “судові процеси” проти українських військовослужбовців відбуваються у закритому режимі, з порушенням усіх можливих стандартів правосуддя і здійснюються невизнаними світовою спільнотою квазіутвореннями.
Організації Коаліції прискіпливо вивчали квазіправові системи, створені Росією на окупованих територіях України, де з 2014 року була поширена практика засудження військовополонених за звинуваченнями у “диверсійній діяльності”, “незаконному захопленні влади”, “тероризмі” тощо. Відомі випадки “вироків” окупаційними судами – від восьми до 30 років ув’язнення. Крім того, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які від моменту захоплення перебувають під ефективним контролем РФ, почали впроваджувати практику застосування смертної кари.
РФ та підконтрольні їй формування, створюючи “законодавчу” базу для своєї квазіправової системи, спирались на законодавство Росії та законодавство колишнього Радянського Союзу. Відтак, “судова” система квазіреспублік, яка за останні вісім років окупації хоч і еволюціонувала від “польових судів” до районних, так званого “воєнного трибуналу”, “верховного” й “апеляційного” судів, надалі залишається повністю залежною від очільників окупаційних адміністрацій і функціонує як частина виконавчої влади. Глави так званих “республік” мають необмежений вплив на всю судову систему, що повністю руйнує принцип поділу гілок влади та їх незалежність і самостійність.
Зокрема, створена так звана “судова” система не забезпечує належне здійснення правосуддя і не дотримується принципів справедливості, законності, правової визначеності тощо. І сьогоднішні вироки трьом українським військовополоненим це ще раз доводять.
Коаліція наголошує, що порушення права військовополонених на справедливий судовий процес є воєнним злочином. Така практика також заборонена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та загальноприйнятими міжнародними нормамами розслідування кримінальних правопорушень.
Додатковим свідченням абсурдності цих “судових процесів” є зміст обвинувачень, висунутих Максиму Буткевичу, відомому правозахиснику, який сповідує принципи прав людини і міжнародного гуманітарного права. Всім, хто знає Максима, очевидно, що його “зізнання” у жорстокому поводженні з цивільними, яке зафільмували російські слідчі, не мають нічого спільного з реальністю і були дані під тиском та, ймовірно, фізичним насиллям.
Натомість чергова новина про засудження українських військовополонених повинна спонукати міжнародну спільноту посилити тиск на Росію з вимогою гуманного поводження з військовополоненими, активізувати зусилля Міжнародного Комітету Червоного Хреста задля надання доступу до них та моніторингу умов їхнього утримання, а також швидшого звільнення всіх утримуваних Росією осіб – як військових, так і цивільних громадян України.
