Send Lette
Насильницькі зникнення

“Жіноче обличчя заручників Донбасу”: міжнародний контекст (відео)

“Я справді пишаюся тим, що німецьке посольство підтримує підготовку звіту “Жіноче обличчя заручників Донбасу”. Вважаю, що він є дуже корисним для висвітлення особливих потреб не лише жінок-в’язнів ОРДЛО, а й їхніх сімей”, –  сказала посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні пані Анка Фельдгузен 14 грудня під час zoom-презентації. Звіт “Жіноче обличчя заручників Донбасу” було підготовлено Медійною ініціативою за права людини у рамках проєкту, що реалізується за підтримки Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kiew. Онлайн-захід із синхронним англомовним перекладом був організований спеціально для міжнародних організацій та представників посольств.

“У доповіді підкреслюється простий, але іноді ігнорований факт, що жінки стикаються з абсолютно іншими проблемами, ніж чоловіки, особливо в таких контекстах, як ув’язнення та війна. Це фундаментальне розуміння жіночого миру та безпеки на порядку денному”, – додала пані посол. Вона зазначила, що мала можливість особисто поспілкуватися з деякими з постраждалих жінок, про яких йдеться в звіті: “Вони вразили мене важкою боротьбою за своїх рідних і друзів, і за себе. Тоді я фактично пообіцяла обговорити це питання з українськими та міжнародними колегами. І я рада вам повідомити, що мала розмови з Уповноваженим з прав людини, з Міністром реінтеграції та з координатором гуманітарної робочої групи в ТКГ. Я сподіваюся, що це й надалі сприятиме підвищенню обізнаності щодо цієї проблеми”.

Пані посол додає: “Я вітаю той факт, що українська сторона зробила нову спробу домовитися про умови звільнення деяких політв’язнів у ТКГ. Серед них також є жінки, про яких ми говорили. Сподіваюся, що особиста відданість цьому питанню президента Зеленського зрушить справу з глухого кута, свідками якого ми були з квітня 2020 року. Гуманітарний імператив для обох сторін, я думаю, сприятиме прогресу у цій справі. Кожен день, який політв’язні можуть не провести в ув’язненні, – це те, заради чого варто працювати”.

“Те, що ви зробили, підкреслює людське обличчя, жіноче обличчя страждань на Донбасі в результаті наступу Москви. Це дуже важливо оприлюднити, аби люди точно зрозуміли, що там відбувається протягом майже восьми років, – зауважив під час презентації посол Джон Гербст, директор Євразійського центру у відомому американському аналітичному центрі Atlantic Council, який підключився до заходу із Вашингтону. Він також сказав кілька слів про загрозу нової хвилі збройної агресії з боку РФ. “Адміністрація Байдена робить хорошу роботу в цьому напрямку. Відмінна також координація з Німеччиною, Францією, Великобританією, з ЄС в цілому і, звичайно, з Україною. Ми готуємо пакет справді жорстких санкцій, якщо Путін почне наступ через кордон. Байден також дав зрозуміти, що НАТО введе додаткові сили в східні країни НАТО, якщо Москва піде на Україну зі збройними силами у великій кількості. І є серйозна військова підтримка України, якщо це станеться”, – додав він.

Одна з заручниць, яка досі утримується представниками незаконних збройних формувань у Донецьку – 59-річна Людмила Гусейнова (Пархоменко), жителька окупованого Новоазовська. Її викрали 9 жовтня 2019 року. Причиною затримання стала волонтерська діяльність – Людмила Гусейнова після 2014-го року опікувалася  дітьми-сиротами, які жили фактично на лінії фронту (в селі Приморському Донецької області). За словами племінниці Тетяни Галянт, протягом двох років заручництва жінка піддавалась жорстким катуванням і зараз має дуже серйозні проблеми зі здоров’ям.

“Після затримання вона знаходилась в “Ізоляції” і там піддавалася страшним катуванням, потім її перемістили в донецьке СІЗО №5, де вона утримується і досі”. За словами племінниці, у жінки після перенесеної хвороби на ковід, дуже загострились хронічні захворювання. “Також після катувань в “Ізоляції”, нанесених опіків, вона втратила 70% зору”. За ці два роки, що Людмила Гусейнова перебуває у заручниках, їй не винесли ніякого “вироку” , і єдина можливість звільнення – обмін.

Людмила Гусейнова – одна з 30 жінок, які нині перебувають у заручниках. Вона та інші, зокрема, вже звільнені заручниці стали героїнями проєкту МІПЛ.

Авторка звіту “Жіноче обличчя заручників Донбасу” та координаторка МІПЛ Тетяна Катриченко пояснює, аби актуалізувати тему заручників на Донбасі, МІПЛ вирішила реалізувати його – показати явище заручництва через проблему незаконного утримання жінок. “Ми переконані, увага до цієї теми допоможе колишнім заручникам пережити цей досвід. Окремо важливо говорити і про тему життя або існування родин заручників. Вперше в рамках подібних досліджень, ми згадали проблему жінок – родичів заручників та заручниць. Вони залишаються часто у тіні. Хоча називають себе також заручницями обставин – після затримання рідної людини їхнє життя зазнає змін, адже їм доводиться терпіти погрози й обшуки, пережити переїзд, облаштувати своє життя і життя своїх родин на новому місці”, – говорить Тетяна.

Катерина Бусол, юристка, що спеціалізується на збройних конфліктах та гендерних питаннях, консультувала та допомагала у написанні звіту. Зокрема, Катерина надала свої рекомендації для українських правоохоронців в контексті розслідування злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом. За словами експертки, громадянське суспільство й правозахисники мають надалі більше враховувати саме гендерний аспект.

“Після звільнення держава має надавати психологічну підтримку не лише колишнім затриманим, тим, хто пережив жорстокі злочини в окупації, але й родинам заручників – чоловікам, жінкам, дітям”, – говорить Бусол.

“Треба розуміти, що злочини, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях, українській державі дуже складно розслідувати. Через відсутність доступу до тих територій, де був здійснений злочин, через відсутність безпосереднього доступу до доказів, дуже складно притягнути винних до відповідальності. В контексті розслідування сексуальних злочинів українські слідчі та прокурори часто вимагають саме криміналістичної експертизи, а її здійснити неможливо. Важко розслідувати, якщо сексуальне насильство було скоєне декілька місяців тому. Саме тому потрібно, щоб українські слідчі й прокурори розширили свій підхід у пошуках доказів у злочинах, пов’язаних зі збройним конфліктом. Їм потрібно звернути увагу на практику міжнародних судів, і покази свідків мають бути основними доказами у таких справах. Інакше  довести справу без криміналістичної експертизи буде неможливо. Ви навіть не уявляєте, скільки потерпілих відмовляються говорити про злочин, бо неможливо зібрати докази. Це руйнує всі сподівання на справедливість”, – пояснює Катерина.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
На Херсонщині росіяни закрили у підвалі онкохворого пенсіонера і пʼять днів морили його голодом

Селище Дніпровське розташоване на правобережжі Херсонщини, трохи більш як за 20 км від Херсона. Коли почалася повномасштабна війна РФ проти України, росіяни його окупували. Загарбники почали вдиратися у домівки місцевих, незаконно обшукували їх, перевіряли документи. Заходили вони й до пенсіонера Павла Мурашева.

19 Листопада 2024

Насильницькі зникнення
Вирізали ножем по тілу і гасили об нього недопалки — страшні подробиці знущань над мешканцем Голої Пристані 

Григорій Головко, 41-річний підприємець із окупованої ворогом Голої Пристані на Херсонщині, у найменших деталях памʼятає події того страшного дня, коли росіяни позбавили його волі. За сім місяців і три дні незаконного утримання його відпустили. Після цього разом із родиною чоловік виїхав на підконтрольну Україні територію.   

18 Листопада 2024

Насильницькі зникнення
Полювання на цивільних: як і чому Росія викрадає українців

“Росія приховує тисячі українців у в'язницях і катівнях. Їхні рідні майже не мають підстав сподіватися на швидку зустріч”, — такими рядками починається стаття впливового німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung, опублікована у серпні цього року. Вона розповідає історії трьох звичайних українських родин, які або пережили насильнецьке викрадення під час окупації, або ж досі чекають на повернення рідних додому.

14 Листопада 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Військовополонені
З Росії повернули тіло морпіха з 501 батальйону: чоловіка закатували в полоні

Іван Макаров не єдиний морський піхотинець із 501 батальйону, тіло якого повернули з російського полону. МІПЛ відомо про ще трьох убитих у полоні військових із цього батальйону. Усіх їх утримували у виправній колонії № 1 міста Донське Тульської області. З отриманих нами свідчень відомо, що до них системно застосовували тортури, кілька днів підряд не дозволяли спати, змушували виконувати виснажливі фізичні вправи та відмовляли у їжі. Ймовірно, Макаров також міг бути у Донському.

4 Грудня 2024

Правозахисницю і волонтерку Олену Бєлячкову нагородили медаллю “Честь. Слава. Держава”

Олену Бєлячкову, координаторку родин зниклих безвісти і полонених Медійної ініціативи за права людини та волонтерку з 10-річним стажем, нагородили медаллю Київського міського голови “Честь. Слава. Держава” за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію. 

29 Листопада 2024

Війна і правосуддя
Telegram-канал про ТЦК на замовлення росіян, власник “Мотор Січ” і продаж посади для благодійного фонду “ЛНР”: 77 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

29 Листопада 2024

Більше публікацій