У Варшаві закликали створити новий трибунал над російськими воєнними злочинцями
Сьогодні у рамках щорічної конференції з людського виміру ОБСЄ коаліція “Україна. Пʼята ранку” організувала публічну дискусію “У пошуках справедливості. Як має виглядати архітектура правосуддя в Україні, виходячи з досвіду потерпілих та потреб системи правосуддя”. Під час заходу презентували дослідження про українську систему правосуддя у контексті війни, мотивацію потерпілих брати участь у судових процесах, а також міжнародні механізми переслідування злочинців.
За словами Оксани Расулової, координаторки моніторингу і висвітлення судових процесів МІПЛ, потерпілі нерідко втрачають цю мотивацію, оскільки система правосуддя для них доволі хаотична. При цьому чим більше часу минає від моменту злочину, тим менше люди хочуть брати участь у правосудді.
— Думаю, це можна змінити, якщо не обмежуватися виключно вироком як фінальним результатом. Треба шукати інші способи мотивації потерпілих. Бо люди насправді хочуть розказати свою історію, але зафіксувати її саме у тій версії, в якій вони її бачать. І це точно може бути елементом правосуддя для потерпілих , — підкреслює правозахисниця.
Під час сайдівенту МІПЛ презентувала аналітичний звіт про досвід потерпілих та свідків у судових справах про воєнні злочини. Фото: МІПЛ
Водночас представниця МІПЛ заявляє, що концепції перехідного правосуддя інших країн, які пропонують Україні (мова йде про концепції Південної Африки, Руанди та ін.), не підходять під український контекст. Найважливіше, вважає вона, зробити так, аби потерпілі і їхній складний досвід не загубився за юридичними термінами. А для цього вони мають стати центральними фігурами всього правосуддя: їх повинні слухати, дати можливість розказати про те, що з ними сталося.
Про справедливість у контексті постраждалих говорила також Наталія Гуменюк із Лабораторії журналістики суспільного інтересу. Вона сфокусувалася на тому, що важливо не завищувати очікування суспільства щодо справедливості і шукати нові методи сатисфакції для постраждалих. Елементом справедливості, вважає вона, може стати меморалізація історій цих людей.
— Для потерпілих дуже важливе людське ставлення. І якщо для одних це надання певного статусу, то, наприклад, для інших — це визнання того, що людину закатували не через те, що вона була випадковою жертвою, а тому що була патріотом, — наголошує журналістка.
— Ми маємо зберегти цю памʼять, а для цього треба тісно співпрацювати з потерпілими. Переконана, що така взаємодія, комунікація і супровід потерпілих у рамках судових процесів збільшує їхнє відчуття справедливості, — говорить Гуменюк.
Тему можливостей правосуддя для українців, зокрема в інших країнах, підняла Анна Фаріфанова, яка представляє Гельсінський фонд з прав людини. Наразі її команда зосереджена на доступі до правосуддя і реабілітації тих постраждалих, які перебувають у Польщі. Попри те що у цій країні живе кілька мільйонів українців, повноцінних розслідувань злочинів, які проти них вчинила Росія і її військові, польські правоохоронні органи не проводять. І це, за словами Фаріфанової, треба міняти. Інакше неможливо забезпечити відповідальність за міжнародні злочини та ефективний доступ до правосуддя і репарацій для постраждалих.
— Ми також спостерігаємо недоліки у правовій системі Польщі, яка відмовляє у медичні та психосоціальній реабілітації постражджалим від серйозних порушень міжнародного права, — говорить Анна Фаріфанова.
— Навіть жертви катувань не мають можливості отримати спеціалізовану підтримку у прискореному порядку через нашу медичну та соціальну системи.
Сайдівент організували правозахисні організації коаліції “Україна. П’ята ранку”, до якої також входить Медійна ініціатива за права людини
Одним із варіантів розбудови української архітектури правосуддя щодо тяжких міжнародних злочинів, скоєних Росією і її військовими, може стати гібридний трибунал. На цьому наполягає Арʼє Мора з Української юридичної консультативної групи.
— Це має бути трибунал, створений спеціально під злочини, вчинені в умовах нашої війни, — говорить Мора. — І цей суд має одночасно складатися і з національних, і з міжнародних елементів. Він може бути в Україні чи за кордоном, але точно з іноземними та українськими суддями, прокурорами і слідчими.
— Це дозволить поєднати міжнародну експертизу і нашу, оскільки саме ми розуміємо локальний контекст того, що відбувається. При цьому міжнародне представництво у гібридному трибуналі забезпечує належний рівень його легітимності. У такому разі не буде питань про суб’єктивність українців, бо у правосудді братимуть участь міжнародники.
Нагадаємо, що зараз українська влада сфокусована на створенні виключно трибуналу щодо злочину агресії — найлегшого з точки зору доведення. За такого підходу решта міжнародних злочинів Росії залишаються поза широкою увагою міжнародного правосуддя. Змінити це допоміг би саме гібридний механізм.
— Наша влада надто фокусована на трибуналі щодо злочину агресії. Авжеж, це не означає, що не може існувати двох судів чи трибуналів. Але ми не можемо рухатися далі без усвідомлення того, що нам потрібен гібридний суд, який переслідуватиме за всі злочини. Бо тоді ми ризикуємо не отримати нічого з того, що хотіли б мати для дійсно ефективного правосуддя, — підкреслив Арʼє Мора.
Дякуємо Уляні Пашинній, юридичній радниці програми USAID ”Справедливість для всіх”, за модерацію заходу.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
