До України повернули десятьох цивільних українців, затриманих на ТОТ: хто вони та за що опинилися за ґратами окупантів
25 червня 2024 року розпочався 53-й обмін полоненими між Україною та Росією. З російського полону повернули 90 українських військових, серед яких, зокрема, захисники Маріуполя та нацгвардійці, які охороняли Чорнобильську АЕС. Однак на цьому обмін не завершився. Ввечері 28 червня стало відомо, що додому повернули також 10 цивільних українців. Дехто із них чекав на звільнення понад шість років. Медійна ініціатива за права людини розповідає історії їхнього затримання та увʼязнення.
Затримані в “ДНР”
Практика затримувати цивільних, яких російська влада вважає потенційно небезпечними, почалася ще у 2014 році з окупації Криму та ОРДЛО. Тоді викраденнями людей займалися підконтрольні РФ формування у так званих “ДНР” та “ЛНР”.
Валерій Матюшенко — музикант, засуджений у так званій “ДНР”, як шпигун. Його викрали 15 липня 2017 року у місті Комсомольське (нині Кальміуське) Донецької області. За деякій час його дружина Тетяня дізналась, що Валерія забрали у “міністерство держбезпеки “ДНР”.
За декілька днів у квартирі подружжя провели обшук та вилучили всю техніку. Тоді ж Тетяні повідомили, що її чоловіка обвинувачують у шпигунстві на користь України, мовляв, він співпрацював із СБУ. Після арешту чоловіка жінка була вимушена тікати з непідконтрольної Україні території, адже на неї також полювали незаконні правоохоронні органи так званої “ДНР”.
Валерій Матюшенко до та після ув’язнення в так званій “ДНР” (ліворуч і праворуч відповідно). Фото: омбудсмен України
Спочатку Матюшенка утримували у в’язниці “Ізоляції”. Це місце у Донецьку називають “концтабором”, а звільнені з неї розповідають про жорстокі тортури та катування електрошоком. “Чоловік, як й інші заручники, пережив тортури, зокрема, його катували електричним струмом, аби отримати “зізнання”, — розповідала тоді МІПЛ Тетяна.
28 березня 2018 року Валерія засудили до 10 років позбавлення волі. Покарання чоловік відбував у колонії № 32 у Макіївці.
За “шпигунство” та “зраду батьківщини” засудили й Олену Пех. До початку конфлікту на сході України вона жила у Горлівці. Працювала науковим співробітником місцевого художнього музею.
Після початку війни жінка разом із донькою виїхала до Одеси. Проте в окупованій Горлівці лишилися рідні, зокрема бабуся, у якої стався інсульт. Олена була вимушена їздити та доглядати за нею. Та одного разу так і не змогла повернутися до України.
“9 серпня 2018 року мою маму схопили невідомі озброєні люди. Вони вдерлися до квартири, де вона жила, перевернули всі речі, без пояснень та силою посадили її до машини та відвезли у Донецьк”, — розповідала МІПЛ донька Олени Ізабелла Пех.
Після затримання Олену привезли до однієї з військових частин бойовиків та кинули у камеру-одиночку. Жінка має діагноз симптоматична епілепсія, однак окупантам було байдуже.
“Наступного ранку терористи відвезли маму у “міністерство держбезпеки”, у підвалі якого катували електричним струмом, душили поліетиленовим пакетом, били. Так знущалися півтора місяця, — казала донька. — Весь час тримали у камері без світла, води й елементарних умов”.
Олена Пех до та після ув’язнення в так званій “ДНР” (ліворуч і праворуч відповідно). Фото: омбудсмен України
В одиночній камері Олена провела три місяці. Далі її перевели до СІЗО Донецька. 27 березня 2020 року Олену Пех до 13 років ув’язнення “засудив” так званий Верховний суд “ДНР”. Згодом її відвезли у колонію № 127 в окупованому Сніжному, що у Донецькій області.
Кримськотатарський політв’язень
Нарімана Джеляля, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, затримали в Криму у вересні 2021 року. Після серії обшуків тоді під варту взяли п’ятьох кримських татар нібито за диверсійну діяльність. ФСБ РФ звинуватила їх у підриві ділянки газогону, який стався 23 серпня 2021 року поблизу села Перевальне, що біля Сімферополя.
Наріман Джеляль до та після ув’язнення в РФ (ліворуч і праворуч відповідно). Фото: омбудсмен України
Джеляля затримали за декілька днів після його виступу на відкритті Кримської платформи у Києві. “Тоді він був єдиним, хто приїхав із Криму, який публічно взяв участь у Саміті Кримської платформи, за що де-факто й зазнав незаконного переслідування, а також катувань і жорстокого поводження з боку окупаційних силовиків”, — зазначено на сайті платформи.
У вересні 2022 року так званий Верховний суд Криму засудив Нарімана Джеляла до 17 років ув’язнення. Разом із ним вироки отримали брати Азіз та Асан Ахтемови — 15 та 13 років увʼязнення відповідно. У липні 2023-го Третій апеляційний суд у Сочі посилив вирок. Термін ув’язнення залишили без змін, однак перші три роки відбувати покарання засуджені мали у колоніях суворого режиму. Джеляла етапували до колонії Мінусинська Красноярського краю, де тримають серійних вбивць і терористів.
Наріман Джеляль та брати Азіз та Асан Ахтемови під час судового процесу над ними. Фото: Facebook-сторінка Нарімана Джеляля
За весь час окупації Криму це лише третій випадок звільнення кримського татарина з російського увʼязнення. За даними правозахисників, на сьогодні в російській неволі лишаються понад 200 кримчан.
Священики з Бердянська
З початком повномасштабного вторгнення кількість викрадених цивільних збільшилась у десятки разів. Наразі Медійна ініціатива за права людини ідентифікувала щонайменше 1500 українців, яких незаконно затримали в окупації та утримують у російські неволі.
Серед затриманих були й Іван Левицький та Богдан Гелета — греко-католицькі священники. Обидва родом із заходу України. На початок великої війни вони вже близько чотирьох років жили у Бердянську та служили парафії Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ.
Іван Левицький до та після ув’язнення на окупованій території України (ліворуч і праворуч відповідно). Фото: омбудсмен України
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, священнослужителі відмовились покидати свою парафію та залишилися у місті. Разом із іншими містянами вони брали участь у мирних акціях протесту проти окупації. Щодня панотець Іван Левицький читав молитви за мир у центрі Бердянська. Під час однієї з таких молитв його затримали. Це сталося 16 листопада 2022 року. Ввечері того ж дня росіяни захопили й Богдана Гелету, а в храмі провели обшук.
Нічого святого: як росіяни викрали в Бердянську священників УГКЦ Івана Лeвицького і Богдана Гелету
Російські ЗМІ тоді писали, що в церкві нібито знайшли три тротилові шашки, електронні підривники до них, мінометні міни і два пістолети. Доказом протиправної діяльності священників також стала українська церковна література. Зауважимо, що обшук відбувся вже після затримання Левицького та Гелети, тож вони не могли контролювати ані будівлі храму, ані дії російських військових.
Богдан Гелета після ув’язнення на окупованій території України. Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Відомо, що певний час священнослужителів утримували у Бердянській виправній колонії № 77. У отця Богдана цукровий діабет, тож для нього перебування у вʼязниці могло стати смертельним.
Засуджені в Білорусі
Також із неволі повернули пʼятьох українців, затриманих та засуджених у Білорусі.
Кримчанина Миколу Швеця білоруське КДБ вважає причетним до підриву російського військового літака далекого радіолокаційного виявлення А-50 на аеродромі в селищі Мачулищі, що недалеко від Мінська. Примітно, що Служба безпеки України визнала свою причетність до цієї диверсії. Тож Швеця звинувачували у співпраці з СБУ та судили за статтею про терористичний акт, яка передбачає покарання, зокрема у вигляді смертної кари.
Павло Купрієнко був засуджений білоруським судом нібито за агентурну діяльність. За даними видання “Настоящєє врємя”, з 2016 року він мешкав у місті Калінковичі (Гомельська область), керував двома приватними підприємствами. Його заарештували у жовтні 2022 року, а вже в березні 2023-го засудили до 7 років колонії посиленого режиму за нібито роботу на Головне управління розвідки Міноборони України.
Волонтерку Наталію Захаренко засудили за шпигунство. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну жінка перевозила українських біженців до Європи та Білорусі. У липні 2023 року дорогою до Мозиря, де живе її сестра, Наталія зникла. Пізніше зʼясувалося, що її затримали та засудили до 9 років позбавлення волі. Засідання з винесенням вироку відбулося 5 березня 2024 року в закритому режимі. Що саме інкримінували Захаровій — невідомо.
Звільнені з ув’язнення в Білорусі, РФ та “ДНР”. Три жінки у центрі — Катерина Брюханова, Наталя Захаренко та Людмила Гончаренко. Фото: Рустем Умеров
Катерина Брюханова переїхала в Білорусь у 2016 році та працювала перекладачем китайської. Її затримали в липні 2023 року під час проходження білоруського кордону. У телефоні жінки знайшли відео з пересуванням російської техніки під Мінськом, які вона відправила в білоруське незалежне медіа, визнане Білоруссю “екстремістським”. Катерину звинуватили у “сприянні екстремістській діяльності” та 13 жовтня минулого року засудили до 2,5 років позбавлення волі.
Про українку Людмилу Гончаренко відомо тільки те, що 19 грудня 2023 року її засудили в Білорусі “за агентурну діяльність”. Суд відбувався у закритому режимі, тож строк покарання та деталі справи ніхто не знає.
Нагадаємо, що серед звільнених 25 червня військовополонених — 32 нацгвардійці, 18 прикордонників, 17 морпіхів, 15 бійців ЗСУ та 8 тероборонівців. У цьому обміні додому повернули 59 оборонців Маріуполя, з яких 52 бійці були на “Азовсталі”, та 5 нацгвардійців, які охороняли Чорнобильську АЕС. Про те, як росіяни без жодного пострілу захопили ядерний обʼєкт та полонили 169 бійців Національної гвардії України, читайте тут.
Софія Краснікова, журналістка МІПЛ
