Тиснути на Росію задля дотримання прав військовополонених: захід правозахисників у Варшаві
Від 24 лютого цього року в полон РФ потрапили тисячі українських військовослужбовців. За різними оцінками мова про 4-6 тисяч осіб. Тільки бійців, які захищали місто Маріуполь Донецької області і потрапили у полон, 2,5 тисячі. Такі цифри озвучила Медійна ініціатива за права людини під час супутнього заходу Варшавської конференції у людському вимірі, присвяченому системним порушенням Росією міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій у питаннях поводження з військовополоненими. Цей захід МІПЛ провела спільно з Постійним представництвом України при міжнародних організаціях у Відні.
МІПЛ спільно з Постійним представництвом України при міжнародних організаціях у Відні провела захід, присвячений системним порушенням Росією міжнародного гуманітарного права
«Нас перевезли в Таганрог, у СІЗО №2. Там був просто ад – нас нормально не годували, хіба, води було достатньо. Прокидалися ми о шостій ранку, лягали о десятій вечора. І весь час вдень треба було щось робити чи прибирати, чи просто ходити. Якщо ми просто сиділи, за це карали. Я чула неодноразово, як когось десь катують і б’ють, чула крики, удари», – так згадує своє ув’язнення Анастасія Рустамова, колишня військовослужбовиця ЗСУ, звільнена з російського полону. Вона бачила і чула, як били її побратимів з 36-ї бригади, згадує про дефіцит води та їжу-комбікорм, а також про умови утримання, коли у камеру, розраховану на чотирьох осіб, помістили 40 жінок.
«Раз на п’ять днів мене відвозили до лікарів, і вони робили деякі маніпуляції з пораненнями, бо вони вже гноїлися. Моє ліжко було червоним від крові. До того як я потрапив у Крим, нам по пару днів не давали ані їжі, ані води. З моїм станом я часто втрачав свідомість. Нас тримали у металевій камері, і я дихав на метал, щоб викликати конденсацію і випити краплини води.
Приїздили російські журналісти і ми мусили говорити те, що вони сказали. Біля нас по боках стояли охоронці, щоб не потрапити на відео. І якщо ти не говорив того, що від тебе вимагали, ти отримуєш фізичний вплив і тебе кидають назад у камеру», – розповідає Микола Корунний, офіцер Збройних сил України, звільнений з полону у квітні 2022 року.
«І на окупованих територіях, і на території РФ наглядачами є саме громадяни РФ. Дуже часто Росія намагається приховати інформацію про військовослужбовців. Нині точно не відомо місце перебування близько половини. До більшості не допускаються представники Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших організацій. Ми знаємо, що нещодавно кількасот рідних військовослужбовців отримали листи, які хлопці та дівчата написали ще у квітні, травні та на початку червня. Тобто їх Росія не передавала понад три місяці. Як ми знаємо, ці листи полонені писали не у присутності представників МКЧХ, а у присутності наглядачів, які вказували, що треба написати про задовільні умови утримання і про те, що годують. Натомість більшість розповідають про неналежні умови утримання та випадки катувань», – наголошує Тетяна Катриченко, координаторка Медійної ініціативи за права людини.
Тетяна Катриченко, координаторка МІПЛ. Фото: Віктор Ковальчук / МІПЛ
Дмитро Коваль, юрист ГО «Truth Hounds», фахівець з міжнародного гуманітарного права наголошує, що нелюдське поводження, якого зазнають полонені є прямим порушенням. Женевської конвенції. Можна говорити мінімум про два злочини – наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження, а також насилля над життям та особистістю, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури. При чому, як фізичні, так і психологічний вплив.
«Мій брат у російському полоні вже протягом шести місяців. Ми щодня переписувалися з ним, доки це було можливо. Його повідомлення були найкращою частиною мого дня, доки у квітні я не отримала останнє повідомлення від нього – ми оточені, все дуже погано. Пізніше ми дізналися, що росіяни взяли його в полон.12 жовтня буде шість місяців, протягом яких я нічого не чула про мого брата. Я не маю жодної інформації про нього, окрім відео, яке опублікували росіяни. Там побачила брата, дуже змарнілого, що його важко було упізнати. Я передивляюся щодня кожне відео, яке публікують росіяни у надії побачити його хоча б на секунду і упевнитися, що він досі живий», – говорить Каміла, сестра полоненого захисника Маріуполя.
Локації, де утримували та утримують громадян України. Скриншот з інфографіки МІПЛ
Під час заходу МІПЛ презентувала карту місць утримання військовополонених та окреслила перелік ключових порушень у поводженні з ними. Йдеться про розповсюджену практику побиття і катувань, нестачу харчів та моральний тиск. Крім того, поранення військові свідчать про відсутність медичної допомоги та ігнорування стану їх здоров’я.
Євгенія Капалкіна, юристка Української правової консультативної групи нагадала представникам делегацій ОБСЄ, які були присутні на заході, що питання утримування і поводження з військовополоненими є мандатом цієї організації і закликала зайняти проактивну позицію щодо тиску на Росію у питаннях дотримання прав захоплених нею військовослужбовців і дотримання Женевських конвенцій.
