Інші воєнні злочини

«Мені пощастило вижити». Історія Олександра Тіхонова, який мало не загинув на трасі між Кремінною і Лиманом

Після того як МІПЛ опублікувала розслідування «Дорога смерті: розстріл цивільних на трасі Кремінна – Лиман», до нас звернулося кілька людей, які самі або їхні рідні опинилися у схожій ситуації. Один із них – Олександр Тіхонов.

Зранку 18 квітня, тобто того ж дня, коли під час спроби виїхати з Кремінної росіяни розстріляли автомобіль Олександра Дробота, Тіхонов їхав у Кремінну. Це була його друга спроба потрапити в місто, де до повномасштабного вторгнення Росії чоловік займався бізнесом.

«У мене була домовленість про релокацію, – розповідає Тіхонов. – Перший раз я спробував заїхати в Кремінну 17 квітня, але з Торського (останнє село перед Кремінною, якщо їхати з Лиману. – МІПЛ) мене не випустили. На блокопосту стояли перелякані хлопці з тероборони, їх постійно обстрілювали. Я сказав, що мені в Кремінну треба, але вони заборонили проїзд».

Олександр спробував проїхати іншою дорогою, через Ямпіль, утім на черговому блокппосту його теж не пропустили. Зрештою він повернувся в Лиман переночувати, звідки вранці 18 квітня знову рушив на Кремінну.

Фото Олександра Тіхонова

«Я мав виїхати о шостій ранку, але власниця квартири в Лимані, де я залишився на ніч, запізнилася, тому вирушив на 20 хвилин пізніше, тобто о 6:20, – згадує Олександр Тіхонов. – Пам’ятаю, що того дня була дуже гарна погода. На виїзді з Лиману мене без перешкод пропустили, а на вʼїзді до Зарічного (село перед Торським у бік Кремінної. – МІПЛ) просто спитали, хто я й куди. Я сказав, що їду в Кремінну. Вони пропустили».

Одразу після Зарічного розташоване село Торське, де напередодні чоловіка не пропустили українські військовослужбовці. Втім, цього разу на блокпосту нікого не було. «Він увесь розстріляний був, наш прапор ще висів, але роздертий. Я сповільнив рух, оскільки там завжди зупиняли, та цього разу було порожньо», – розповідає Олександр.

За словами чоловіка, земля довкола блокпосту нагадувала місячний ландшафт – усе було у вирвах від обстрілів. Попереду, в районі адміністративної межі Луганської і Донецької областей, він побачив густий чорний дим. Коли до межі областей лишалося 700-800 метрів, зрозумів, що горить українська БМП, прикопана в капонірі ліворуч дороги.

«Я почав сповільнювати хід, аби зрозуміти, що й до чого. І тут на мене з Луганської області їде автівка – щось схоже на «Форд», бусик білого кольору. Він мчав на повній швидкості, – згадує Тіхонов. – Раптом чи то ліворуч чи то праворуч перед ним з’явився стовп вогню – не знаю, з чого це був постріл. Я різко вдарив по гальмах, розвернувся, втопив газ у підлогу автомобіля і стрімголов звідти поїхав».

Олександр каже, що обстріл стався о 6:30-6:40 ранку. Нагадаємо, що автомобіль Олександра Дробота того ж дня і на тій же трасі розстріляли близько 9:10. Про долю автомобіля, який рухався назустріч із Луганської області, чоловік нічого не знає. Нових спроб потрапити в Кремінну, яку російські війська окупували 18 квітня, Олександр Тіхонов не робив. Його підприємство, яке займалося виробництвом комплектуючих для Укрзалізниці, розграбовано.

Фото Олександра Тіхонова

Фото Олександра Тіхонова

Відео з підприємства Олександра Тіхонова

_________

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини у рамках проєкту «Hela Sverige Skramlar for Ukraina»

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Інші воєнні злочини
“Українські діти перебувають в заручниках у росіян. До них застосовують тортури”, — Анастасія Пантелєєва

Двох підлітків із окупованого Бердянська — Тіграна Оганнісяна і його друга Микиту Ханганова — росіяни утримують, як […]

2 Червня 2023

Інші воєнні злочини
“Щось занадто гордо пішла, давай гранату в спину кинемо”, — Людмила Никитенко про викрадення окупантами та депортацію із власного дому

Мешканку Запорізької області Людмилу Никитенко росіяни викрали із дому восени минулого року. Після побоїв та майже місяця […]

17 Травня 2023

Інші воєнні злочини
Армія, кохання, війна і зрада сусідів: як колишні атовці з-під Маріуполя опинилися в російському полоні

Понад рік на тимчасово окупованій території Донецької області росіяни утримують у заручниках колишніх атовців Артема Кобилівського і Дмитра Кацуру. До повномасштабного вторгнення Росії чоловіки не були знайомі, але їхні життєві шляхи виявилися дуже схожими

12 Травня 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
“У розумінні військових Каховська ГЕС чи ЗАЕС не мають захисту, адже під час війни міжнародне законодавство безсенсове, це просто шматки паперу”, — Ґлен Ґрант

Руйнування Каховської ГЕС продемонструвало, що міжнародне право, яке прямо захищає небезпечні обʼєкти цивільної інфраструктури від атак військових, неефективне. МІПЛ спробувала розібратися, чому так відбувається, які інші обʼєкти перебувають у небезпеці і чи може міжнародна спільнота їх захистити.

7 Червня 2023

Військовополонені
Тульська колонія суворого режиму: полонених українців етапують все далі від кордону

Територія колонії у Донському — це головна двоповерхова будівля з камерами-двориками для прогулянок. Уздовж коридору — камери. У камерах — нари, стіл, дві лавки, туалет, умивальник, шафа для засобів гігієни. Камери розраховані на 10-24 особи, видно, що пропускна спроможність збільшена вже після початку великої війни.

6 Червня 2023

Інші воєнні злочини
“Українські діти перебувають в заручниках у росіян. До них застосовують тортури”, — Анастасія Пантелєєва

Двох підлітків із окупованого Бердянська — Тіграна Оганнісяна і його друга Микиту Ханганова — росіяни утримують, як […]

2 Червня 2023

Більше публікацій