Send Lette
Військовополонені

Морський піхотинець з 501 батальйону. Історія Олексія Шевченка, якому в полоні відмовляють у медичній допомозі

Олексій Шевченко — бойовий медик. До війська потрапив у 2017-му. На той час хлопець був ще студентом, та все ж добровільно вирішив підписати контракт із 501 окремим батальйоном морської піхоти. Четвертого квітня 2022 року, перебуваючи в Маріуполі на заводі ім. Ілліча, потрапив у полон. МІПЛ поспілкувалася з його сестрою Катериною, яка бореться за звільнення брата. Олексій, каже, хворіє на астму, але належної медичної допомоги в полоні не отримує.

“Ми були, мов нерозлийвода”

Катерина з усмішкою розповідає про брата. Говорить, що хлопець із дитинства був дуже добрим і товариським, завжди прагнув допомагати людям. Через це собі за професію обрав медицину.

— Олексій сирота. Коли йому було шість років, померла його рідна мати і він почав жити з бабусею. А коли виповнилося 11, то і бабуся померла. Більше в нього нікого не залишилось. Моя мама не могла стояти осторонь, так у мене з’явився молодший брат, — згадує Катерина.

Олексій швидко влився в нову сім’ю, допомагав по дому, добре вчився у школі. Хлопець був дуже активним, любив танцювати, брав участь у театральних постановках.

— Коли у нас з’явився Олексій, я вже вчилася в коледжі. Якось приїхала на вихідні, а він мою маму називає мамою. До того дня він мене бачив лише на фотографії, та щойно я зайшла у двір, побіг до мене з вигуками: “Сестричко!” Ми з ним були, мов нерозлийвода.

Олексій Шевченко, 26-річний бойовий медик 501 окремого батальйону морської піхоти. Фото: сімейний архів

Коли у Катерини з’явилася власна сім’я, хлопець допомагав доглядати її дітей. По закінченню школи вступив у медичний коледж, а згодом — до медичного університету. Деякий час підпрацьовував медбратом у хірургічному відділенні місцевої лікарні, згодом — у пологовому будинку. А тоді якось зателефонував сестрі і сказав, що йде у військо.

— Я довго відмовляла його, але він не піддався на умовляння. Сказав, що у пологовому чоловічі руки не потрібні, а в армії він буде кориснішим, — каже сестра військовополоненого.

Незважаючи на хронічну астму, Олексій підписав контракт із морською піхотою. Хлопець вирішив, що оскільки служитиме поряд із морем, це добре впливатиме на стан його здоров’я.

—  Його підрозділ довгий час базувався у Бердянську і він дійсно рідко користувався інгалятором.

У 501 батальйоні Олексій Шевченко служив медиком, часто їздив у зону бойових дій. Наприкінці грудня 2021 року його підрозділ відправили у Широкине Донецької області.

На початку лютого 2022-го хлопець телефонував Катерині, попереджав про неминучість великої війни, радив готуватися до евакуації у безпечніші регіони України. Утім сестра не вірила, а коли велика війна почалася, зв’язок із Олексієм зник.

Здалися за зрадницьким наказом

У Широкиному морські піхотинці були 34 дні. Той час згадує Наталя, військовослужбовиця 501 батальйону:

— Нас атакували з усіх сторін, російських військових було надто багато, вони швидко наближалися. А тоді нам наказали відступати до Маріуполя.

27 лютого 2022 року 501 батальйон морської піхоти зайняв оборону в Маріуполі на металургійному комбінаті ім. Ілліча. 

Уперше з початку великої війни Олексій Шевченко вийшов на зв’язок 3 березня 2022 року.

— У місті вже тривали жорсткі бої. Він зателефонував, сказав, що все добре, що він поки живий. Я кажу: “В сенсі поки живий?” Та він продовжував відповідати: “У нас тут все нормально, я ще живий”, — розповідає Катерина.

Надалі чоловік телефонував раз у три дні, розмова тривала до хвилини. 30 березня Олексій святкував день народження, Катерина привітала брата і повідомила, що виїхала з родиною на захід України. 

Морпіх наполягав на тому, щоб його сім’я якнайшвидше евакуювалася з окупованої території. Фото: сімейний архів

— Олексій цьому дуже зрадів, сказав, що тепер спокійний за нас. Я запитала його, чи він хоч щось їв сьогодні? У відповідь почула: “Ну, звичайно їв. У нас водичка і ось шматочок хліба”, — переповідає сестра полоненого.

Останній раз Олексій Шевченко написав Катерині 3 квітня. Сказав, що немає жодного виходу. Катерина тоді подумала, що так Олексій прощався. А вже за два дні у мережі зʼявилася інформація, що один із батальйонів морської піхоти потрапив у полон — понад 270 чоловік. Це був підрозділ Олексія Шевченка. Самого чоловіка рідні впізнали на одному з російських відео.

— Він був таким не схожим на себе. Без спорядження, взутий у якісь кросівки, небритий, весь брудний. Але фізично виглядав неушкодженим, — каже Катерина.

Це відео зняли у населеному пункті Сартана Донецької області, де морпіхів утримували кілька днів. Згодом їх перевезли до Волноваської виправної колонії № 120, більш відомої як Оленівська.

Рідні впізнали Олексія на одному з відео, оприлюдненому росіянами одразу після потрапляння в полон 501 батальйону

Довгий час не було зрозуміло, як так сталося, що весь батальйон морської піхоти потрапив у полон. Говорили, ніби здалися добровільно. МІПЛ провела розслідування і встановила, що ключову роль у цьому відіграли двоє офіцерів: старший лейтенант Костянтин Безсмертний та комадир 501 батальйону підполковник Микола Бірюков. У травні 2023-го Державне бюро розслідування повідомило Безсмертному про підозру в державній зраді. Слідство встановило, що після того як бійці 501 батальйону потрапили у полон, Безсмертний переїхав до окупованого Бердянська Запорізької області, де агітував українських військовослужбовців переходити на бік ворога. Слідству відомі принаймні три відповідні факти, які трапилися у квітні-червні 2022 року. 

Про те, що після здачі в полон 501 батальйону Костянтин Безсмертний повернувся в Бердянськ, відомо з його соцмереж

За даними, якими володіє МІПЛ, Микола Бірюков деякий час утримувався в Оленівці разом із іншими морпіхами. Згодом його етапували на територію РФ, де він і досі перебуває.

Замість інгалятора електрошокер

У травні 2022 року Олексія Шевченка як військовополоненого підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Натомість від ТЦК сповіщення про полон рідні отримали лише в січні 2023-го.

Більше року Катерина не мала інформації про Олексія. Бачила його лише раз у грудні 2022-го на опублікованій Росією фотографії. А влітку 2023 року, після великого обміну військовополоненими, коли до України повернулися 95 армійців, із Катериною зв’язався військовий, який сидів в одній камері з Олексієм. 

Фото з Олексієм виклали на російських інтернет-ресурсах у грудні 2022 року

Чоловік розповів, що у Шевченка погіршився стан здоров’я, почастішали напади астми.

— Олексій навчив хлопців у камері, що робити, коли в нього почнеться напад. Так він і виживає у полоні, — говорить Катерина.

Сестрі розповіли, що її брату не дають користуватися інгалятором, часто відмовляють у медичній допомозі. Полонених змушують цілодобово стояти в камері, у них набрякають ноги, а від постійних побиттів дубинками гниють рани. 

Олексій Шевченко з сестрою Катериною. Фото: сімейний архів

Наступні шість місяців про Олексія знову не було інформації. Обміни полоненими між Росією та Україною припинилися в серпні 2023 року і відновилися лише в цьому році. Третього січня 2024-го в Україну повернулася найбільша кількість військовополонених за всю історію обмінів — 230 осіб. З Катериною знову зв’язався один зі звільнених.

— Той хлопчик мене тоді підбадьорив, сказав, що все добре, що Олексію дали інгалятор. Так, умови там не з найкращих, але брат тримається і чекає на звільнення.

31 січня 2024 року з полону повернулися ще 207 військових. Серед них були й ті, хто перебував з Олексієм в одній камері.

— Один із хлопців відмовився щось розповідати про брата, лише сказав, що з Олексієм все добре. А от другий розповів, що справи в Олексія погані. Він почав дуже часто задихатися, з’явилися проблеми з серцем, — розповідає жінка.

Звільнений також розповів, що Шевченку відмовляють у належному лікуванні, застосовують до нього фізичну силу.

— Олексію не дають інгалятор. Якщо в нього напад, то хлопці стукають у двері, приходить охорона, Олексія забирають. Спершу його б’ють електрошокером, а потім надають медичну допомогу. Тобто дають вибір: або просиш про допомогу, з тебе знущаються, а вже потім дають балончик із ліками, або взагалі не просиш, — переповідає Катерина слова свідка.

Там, де повільно вмирають: як влаштована медицина в російському полоні

Він також розповів, що в камері Олексія перебувало шість людей. Частину з них звільнили, тоді як решті сказали, що вони Україні не потрібні.

Наразі Катерина звернулася до української влади і міжнародних організацій з проханням визволити з полону її брата. Можливостей спілкуватися з ним у неї немає. Майже за два роки перебування в полоні Олексій Шевченко змінив чотири місця утримання, три з них — на території РФ.

Сестра полоненого сподівається, що брата скоро обміняють, їхня сім’я знову буде разом, а Олексій, як і мріяв, продовжить здобувати медичну освіту.

Наразі з полону звільнили лише 20 військовослужбовців 501 батальйону. Понад 250 морпіхів цього підрозділу залишаються у полоні.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Військовополонені
Євген Дідківський: “Вони на повному серйозі розпитували, де в Україні лабораторії бактеріологічної і хімічної зброї”

Утримання в російському Курську, Таганрозі та Борисоглєбську. Щоденне побиття, примушування співати російський гімн і вчити вірші про Леніна. Це друга частина інтервʼю з Євгеном Дідківським, військовослужбовецем 95 бригади, який потрапив у російський полон.

16 Квітня 2024

Військовополонені
Два роки у пеклі полону: рідні морпіхів — захисників Маріуполя просять витягти військових з полону

У суботу, 13 квітня, на Майдані Незалежності зібралися рідні морпіхів, медиків та усіх тих, хто впродовж 86 днів стояв на захисті Маріуполя. Дружини, матері, діти вийшли на мирну акцію в центрі столиці, щоб нагадати, що ось уже два роки понад 1500 захисників Маріуполя перебувають у полоні.

14 Квітня 2024

Військовополонені
Євген Дідківський: “Нас запевнили, що з військовополоненими поводитимуться відповідно до Женевської конвенції”

На п’ятий день повномасштабного вторгнення Росії Євген Дідківський, доброволець та військовослужбовець 95 бригади, потрапив у полон. У Київській області на його групу росіяни влаштували засідку. Євген намагався відійти разом із побратимом, але їх помітили та взяли в полон.

9 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Насильницькі зникнення
Рік російського полону. Як родина херсонців, що хотіла зберегти державне майно, опинилася під “арештом”, але вирвалась на свободу

МІПЛ розповідає історію викрадення росіянами Сергія Барчука, 35-річного заступника керівника Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, та його рідних, які намагалися захистити державну офісну техніку від російських мародерів, а натомість провели понад рік в окупаційних СІЗО, витримали тортури, знущання і все ж дочекалися свого звільнення. 

22 Квітня 2024

Війна і правосуддя
Коригування по Херсону, обстріл Яворівського полігону і воєнні злочини: 39 справ щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

22 Квітня 2024

Інші воєнні злочини
В Росії до 12 і 11 років суворого режиму засудили двох українців, яких звинуватили у замаху на окупаційного “мера” Бердянська

Південний окружний військовий суд Росії оголосив вирок щодо Віталія Расторгуєва і Володимира Кривцуна. Чоловіків звинуватили у підготовці акту міжнародного тероризму за нібито намір підірвати авто з головою окупаційної військово-цивільної адміністрації в Бердянську.

18 Квітня 2024

Більше публікацій