Морський піхотинець з 501 батальйону. Історія Олексія Шевченка, якому в полоні відмовляють у медичній допомозі
Олексій Шевченко — бойовий медик. До війська потрапив у 2017-му. На той час хлопець був ще студентом, та все ж добровільно вирішив підписати контракт із 501 окремим батальйоном морської піхоти. Четвертого квітня 2022 року, перебуваючи в Маріуполі на заводі ім. Ілліча, потрапив у полон. МІПЛ поспілкувалася з його сестрою Катериною, яка бореться за звільнення брата. Олексій, каже, хворіє на астму, але належної медичної допомоги в полоні не отримує.
“Ми були, мов нерозлийвода”
Катерина з усмішкою розповідає про брата. Говорить, що хлопець із дитинства був дуже добрим і товариським, завжди прагнув допомагати людям. Через це собі за професію обрав медицину.
— Олексій сирота. Коли йому було шість років, померла його рідна мати і він почав жити з бабусею. А коли виповнилося 11, то і бабуся померла. Більше в нього нікого не залишилось. Моя мама не могла стояти осторонь, так у мене з’явився молодший брат, — згадує Катерина.
Олексій швидко влився в нову сім’ю, допомагав по дому, добре вчився у школі. Хлопець був дуже активним, любив танцювати, брав участь у театральних постановках.
— Коли у нас з’явився Олексій, я вже вчилася в коледжі. Якось приїхала на вихідні, а він мою маму називає мамою. До того дня він мене бачив лише на фотографії, та щойно я зайшла у двір, побіг до мене з вигуками: “Сестричко!” Ми з ним були, мов нерозлийвода.
Олексій Шевченко, 26-річний бойовий медик 501 окремого батальйону морської піхоти. Фото: сімейний архів
Коли у Катерини з’явилася власна сім’я, хлопець допомагав доглядати її дітей. По закінченню школи вступив у медичний коледж, а згодом — до медичного університету. Деякий час підпрацьовував медбратом у хірургічному відділенні місцевої лікарні, згодом — у пологовому будинку. А тоді якось зателефонував сестрі і сказав, що йде у військо.
— Я довго відмовляла його, але він не піддався на умовляння. Сказав, що у пологовому чоловічі руки не потрібні, а в армії він буде кориснішим, — каже сестра військовополоненого.
Незважаючи на хронічну астму, Олексій підписав контракт із морською піхотою. Хлопець вирішив, що оскільки служитиме поряд із морем, це добре впливатиме на стан його здоров’я.
— Його підрозділ довгий час базувався у Бердянську і він дійсно рідко користувався інгалятором.
У 501 батальйоні Олексій Шевченко служив медиком, часто їздив у зону бойових дій. Наприкінці грудня 2021 року його підрозділ відправили у Широкине Донецької області.
На початку лютого 2022-го хлопець телефонував Катерині, попереджав про неминучість великої війни, радив готуватися до евакуації у безпечніші регіони України. Утім сестра не вірила, а коли велика війна почалася, зв’язок із Олексієм зник.
Здалися за зрадницьким наказом
У Широкиному морські піхотинці були 34 дні. Той час згадує Наталя, військовослужбовиця 501 батальйону:
— Нас атакували з усіх сторін, російських військових було надто багато, вони швидко наближалися. А тоді нам наказали відступати до Маріуполя.
27 лютого 2022 року 501 батальйон морської піхоти зайняв оборону в Маріуполі на металургійному комбінаті ім. Ілліча.
Уперше з початку великої війни Олексій Шевченко вийшов на зв’язок 3 березня 2022 року.
— У місті вже тривали жорсткі бої. Він зателефонував, сказав, що все добре, що він поки живий. Я кажу: “В сенсі поки живий?” Та він продовжував відповідати: “У нас тут все нормально, я ще живий”, — розповідає Катерина.
Надалі чоловік телефонував раз у три дні, розмова тривала до хвилини. 30 березня Олексій святкував день народження, Катерина привітала брата і повідомила, що виїхала з родиною на захід України.
Морпіх наполягав на тому, щоб його сім’я якнайшвидше евакуювалася з окупованої території. Фото: сімейний архів
— Олексій цьому дуже зрадів, сказав, що тепер спокійний за нас. Я запитала його, чи він хоч щось їв сьогодні? У відповідь почула: “Ну, звичайно їв. У нас водичка і ось шматочок хліба”, — переповідає сестра полоненого.
Останній раз Олексій Шевченко написав Катерині 3 квітня. Сказав, що немає жодного виходу. Катерина тоді подумала, що так Олексій прощався. А вже за два дні у мережі зʼявилася інформація, що один із батальйонів морської піхоти потрапив у полон — понад 270 чоловік. Це був підрозділ Олексія Шевченка. Самого чоловіка рідні впізнали на одному з російських відео.
— Він був таким не схожим на себе. Без спорядження, взутий у якісь кросівки, небритий, весь брудний. Але фізично виглядав неушкодженим, — каже Катерина.
Це відео зняли у населеному пункті Сартана Донецької області, де морпіхів утримували кілька днів. Згодом їх перевезли до Волноваської виправної колонії № 120, більш відомої як Оленівська.
Рідні впізнали Олексія на одному з відео, оприлюдненому росіянами одразу після потрапляння в полон 501 батальйону
Довгий час не було зрозуміло, як так сталося, що весь батальйон морської піхоти потрапив у полон. Говорили, ніби здалися добровільно. МІПЛ провела розслідування і встановила, що ключову роль у цьому відіграли двоє офіцерів: старший лейтенант Костянтин Безсмертний та комадир 501 батальйону підполковник Микола Бірюков. У травні 2023-го Державне бюро розслідування повідомило Безсмертному про підозру в державній зраді. Слідство встановило, що після того як бійці 501 батальйону потрапили у полон, Безсмертний переїхав до окупованого Бердянська Запорізької області, де агітував українських військовослужбовців переходити на бік ворога. Слідству відомі принаймні три відповідні факти, які трапилися у квітні-червні 2022 року.
Про те, що після здачі в полон 501 батальйону Костянтин Безсмертний повернувся в Бердянськ, відомо з його соцмереж
За даними, якими володіє МІПЛ, Микола Бірюков деякий час утримувався в Оленівці разом із іншими морпіхами. Згодом його етапували на територію РФ, де він і досі перебуває.
Замість інгалятора електрошокер
У травні 2022 року Олексія Шевченка як військовополоненого підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Натомість від ТЦК сповіщення про полон рідні отримали лише в січні 2023-го.
Більше року Катерина не мала інформації про Олексія. Бачила його лише раз у грудні 2022-го на опублікованій Росією фотографії. А влітку 2023 року, після великого обміну військовополоненими, коли до України повернулися 95 армійців, із Катериною зв’язався військовий, який сидів в одній камері з Олексієм.
Фото з Олексієм виклали на російських інтернет-ресурсах у грудні 2022 року
Чоловік розповів, що у Шевченка погіршився стан здоров’я, почастішали напади астми.
— Олексій навчив хлопців у камері, що робити, коли в нього почнеться напад. Так він і виживає у полоні, — говорить Катерина.
Сестрі розповіли, що її брату не дають користуватися інгалятором, часто відмовляють у медичній допомозі. Полонених змушують цілодобово стояти в камері, у них набрякають ноги, а від постійних побиттів дубинками гниють рани.
Олексій Шевченко з сестрою Катериною. Фото: сімейний архів
Наступні шість місяців про Олексія знову не було інформації. Обміни полоненими між Росією та Україною припинилися в серпні 2023 року і відновилися лише в цьому році. Третього січня 2024-го в Україну повернулася найбільша кількість військовополонених за всю історію обмінів — 230 осіб. З Катериною знову зв’язався один зі звільнених.
— Той хлопчик мене тоді підбадьорив, сказав, що все добре, що Олексію дали інгалятор. Так, умови там не з найкращих, але брат тримається і чекає на звільнення.
31 січня 2024 року з полону повернулися ще 207 військових. Серед них були й ті, хто перебував з Олексієм в одній камері.
— Один із хлопців відмовився щось розповідати про брата, лише сказав, що з Олексієм все добре. А от другий розповів, що справи в Олексія погані. Він почав дуже часто задихатися, з’явилися проблеми з серцем, — розповідає жінка.
Звільнений також розповів, що Шевченку відмовляють у належному лікуванні, застосовують до нього фізичну силу.
— Олексію не дають інгалятор. Якщо в нього напад, то хлопці стукають у двері, приходить охорона, Олексія забирають. Спершу його б’ють електрошокером, а потім надають медичну допомогу. Тобто дають вибір: або просиш про допомогу, з тебе знущаються, а вже потім дають балончик із ліками, або взагалі не просиш, — переповідає Катерина слова свідка.
Там, де повільно вмирають: як влаштована медицина в російському полоні
Він також розповів, що в камері Олексія перебувало шість людей. Частину з них звільнили, тоді як решті сказали, що вони Україні не потрібні.
Наразі Катерина звернулася до української влади і міжнародних організацій з проханням визволити з полону її брата. Можливостей спілкуватися з ним у неї немає. Майже за два роки перебування в полоні Олексій Шевченко змінив чотири місця утримання, три з них — на території РФ.
Сестра полоненого сподівається, що брата скоро обміняють, їхня сім’я знову буде разом, а Олексій, як і мріяв, продовжить здобувати медичну освіту.
Наразі з полону звільнили лише 20 військовослужбовців 501 батальйону. Понад 250 морпіхів цього підрозділу залишаються у полоні.
