“Ми маємо називати скоєне росіянами в Україні своїми іменами”, — євродепутат Петрас Ауштревічус на заході МІПЛ у Брюсселі
Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну Медійна ініціатива за права людина провела вже другий спеціальний захід у Європарламенті, присвячений питанню звільнення цивільних заручників. Подію ініціював та модерував Петрас Ауштревічус, депутат групи Renew Europe, литовський політик, який докладає багато зусиль для підтримки України.
Захід відбувся, щоб нагадати європейським політикам та чиновникам, що терор цивільного населення на окупованих Росією територіях продовжується. Тисячі сімей заручників досі чекають на своїх рідних, знаючи, що вони утримуються у нелюдських умовах та чи не щодня піддаються катуванням і приниженням у російських тюрмах і СІЗО.
“Минулого року я відвідав одне з місць, яке використовувалося для утримання цивільних, — розповів під час відкриття заходу євродепутат Петрас Ауштревічус. — Це місце, де відбувалися жахливі речі, викликає особливі відчуття. Ми маємо називати скоєне своїми іменами і розповідати світові про ці воєнні злочини”.
Пан Ауштревічус наголосив, що міжнародна спільнота повинна притягнути до відповідальності тих, хто чинить ці беззаконня.
Станом на лютий 2024 року МІПЛ ідентифікувала 1505 цивільних затриманих, які перебувають у місцях несвободи як на окупованих територіях України, так і по всій Росії. Загалом таких місць понад 100, а число утримуваних може бути значно вищим — наразі точної інформації про них немає, оскільки росіяни не підтверджують їхнє утримання.
Микита Горбань, молодий хлопець із Київщини, якого разом із батьком затримали російські військові, внаслідок знущань росіян втратив усі пальці ніг — вони були обморожені, коли його та інших цивільних змушували чотири дні лежати просто неба на морозі без взуття. Після ампутації російська влада вирішила повернути Микиту та деяких інших важкопоранених цивільних в Україну, як сказав Микиті начальник військового госпіталя в Курську: “Росія не хоче витрачатися на ваше відновлення”. Проте батько Микити вже майже два роки залишається в полоні росіян, сім’я не має жодної інформації про його долю.
“Коли ми з ним бачилися востаннє в камері в Курську, він був у дуже поганому стані, у нього майже відірвався палець на руці внаслідок катувань. Батько був дуже пригнічений і тримався тільки тому, що я був поруч. Але мене звільнили ще у 2022 році і я не уявляю, що з ним тепер”, — поділився своїми переживаннями Микита.
Нічого про свого чоловіка Олександра, міського голову Голої Пристані, що на Херсонщині, з 2022 року не знає й Ольга Бабич. Вона розповіла євродепутатам, що Олександр до останнього залишався в окупації зі своєю громадою, намагаючись допомогти людям. Як і багато інших мерів, він відмовився співпрацювати з окупантами, тож 28 березня 2022 року його захопили озброєні росіяни і повезли в невідомому напрямку. Тільки за пів року після викрадення від свідків Ольга дізналася, що її чоловік перебував у СІЗО-1 Сімферополя, а перед тим над ним тривалий час знущалися в катівнях Херсону.
“Практика переслідувань і затримань цивільного населення України росіянами почалася ще у 2014 році. Тому те, що вони вчиняють на так званих новоокупованих територіях, для нас не було здивуванням, але навіть нас шокував масштаб, — зізналася Ольга Решетилова, голова МІПЛ.
— Під час аналізу свідчень ми часто бачимо однакову поведінку росіян на всіх територіях, куди вони приходять. Для них терор цивільного населення є методом ведення війни. І оскільки війна сьогодні ближче до кожної європейської країни, ніж багато хто думає, дуже важливо вивчати ці дії російської армії і спецслужб РФ та карати за ці злочини. Це може не тільки допомогти визволити заручників, але й стати превенцією надалі. Хоча єдиний спосіб припинити цей терор повністю — деокупувати всі українські території”.
Аналітикиня Любов Смачило нагадала, що МІПЛ разом із іншими організаціями Коаліції “Україна. П’ята ранку” використовує спільну базу задокументованих порушень I-DOC. Це дозволяє синхронізувати всі зібрані свідчення та докази задля побудови кейсу. “Аналіз задокументованої інформації показує, що до цивільного населення в Україні росіяни застосовують безпідставні затримання, насильницькі зникнення, напади та вбивства, ув’язнення та взяття в заручники, нелюдське поводження і тортури, незабезпечення права на справедливий суд, позасудові страти. Загалом відбувається переслідування за ознакою самоідентифікації людей як українців. Всі ці діяння росіян можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності. Саме це ми намагаємося довести, використовуючи IDOC”.
Євродепутатка Карен Мельхіор, коментуючи почуте, зазначила, що вражена масштабом роботи в базі даних IDOC і вважає, що ці дані мають бути використані на міжнародному рівні для притягнення Росії до відповідальності.
Йоргос Кірцос, євродепутат із Греції, подякував потерпілим за їхні виступи та підсумував захід словами: “Ваша жертва — це не лише для України. Це жертва і для всієї Європи. І ми це розуміємо”.