Send Lette
Війна і правосуддя

Нелегітимно для світу, але потрібно Росії: навіщо в “ЛДНР” судять українських полонених

Десятого березня стало відомо про “вироки” трьом українським військовополоненим, винесені квазісудами на окупованих Росією територіях Донецької і Луганської областей.

Ці “судові процеси” — далеко не перші, таку практику в ОРДЛО Росія застосовує з 2014 року. Про це Медійна ініціатива за права людини розповіла на брифінгу, організованому Коаліцією “Україна. П’ята ранку” в Медіацентрі Україна — Укрінформ.

Нижче — головне з виступів координаторки МІПЛ Ольги Решетилової, юриста і експерта МІПЛ Андрія Яковлєва, а також Богдана Пантюшенка, колишнього військовополоненого, який пʼять років провів у полоні так званої “ДНР”, де його засудили до 18 років увʼязнення, але згодом обміняли.


Навіщо Росія це робить?

Ольга Решетилова:

Ще до повномасштабного вторгнення руками квазіутворень росіяни робили те, що їм самим не дуже “красиво” робити у себе в Москві. 

Ці судилища відбуваються для того, щоб чинити тиск на українське суспільство. Можливо, це ще й намагання Росії підвищити цінність наших військовополонених, посилити свою позицію в переговорному процесі стосовно майбутніх обмінів.

Чому цього разу Буткевич і азовці? Тому що стосовно звільнення Буткевича триває масштабна всесвітня кампанія. А ім’я полку “Азов” росіяни втоптують у бруд давно.

Андрій Яковлєв: 

Військовополонених держава-супротивник може утримувати до завершення збройного конфлікту. Однак якщо людина вчинила воєнний злочин, її можна тримати довше. Таким чином Росія посилює свою спроможність легально тримати українських військовополонених і після завершення війни.


Як реагувати на такі “вироки”?

Ольга Решетилова:

Ці “вироки” є нікчемними і нічого не означають для подальшої долі військовослужбовців. Хіба що їх нарешті перестануть тягати на так звані допити і шоу під назвою “суди”. “Вироки” також не впливають на процес звільнення. Україна і весь цивілізований світ не надають їм жодного значення. 

Богдан Пантюшенко:

“В “Ізоляції” [вʼязниця у Донецьку] дуже вправно катують. Ти підпишеш і скажеш все, що вони захочуть, — там вибору немає. В СІЗО або в так званій прокуратурі можна спробувати себе захистити, посперечатися, але це не дасть результату. Я не визнав свою вину, і це нічого не змінило — мене засудили до 18 років. “Слідчий” написав справу на багато сторінок. Як письменник — що хотів, те і писав”. 

Андрій Яковлєв:

— Ці так звані “вироки” є воєнним злочином або навіть злочином проти людяності. Женевська Конвенція передбачає механізм доступу спостерігачів до військовополонених у міжнародному конфлікті. Він називається “держава-покровителька”. Але оскільки це застаріле поняття, то ці повноваження може виконувати Міжнародний комітет Червоного Хреста. Проте жодна організація, яка могла б підтвердити, що відбувалося під час “судів”, там не була присутня.

Також зверніть увагу: всі, кого засуджують у “ДНР”, чомусь визнають свою вину. Квазісуди не мають жодних ознак справедливості. Порушення права на справедливий суд є воєнним злочином. А широкомасштабне застосування таких процедур є вже злочином проти людяності.

Ольга Решетилова:

— Ми маємо вимагати від Міжнародного комітету Червоного Хреста активнішої позиції, в тому числі стосовно доступу до українських військовополонених. Ніхто не знає, в яких умовах їх утримують. Багато з них не мають зв’язку навіть із рідними. Деякі листи полонених, передані через Червоний Хрест, до родин доходили за пів року. І листи — це гучно сказано. Фактично, це одна-дві фрази”.

Більше про так зване правосуддя на підконтрольних Росії частинах Донецької і Луганської областей — в аналітичному звіті МІПЛ “Квазіправова система на окупованих територіях: впровадження та розповсюдження практик”.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
Російські паспорти, розстріл військовополоненого і херсонські депутати: 43 справи війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

26 Липня 2024

Війна і правосуддя
Мер Полтави, херсонські колонії і вітчим із “ДНР”: 34 справи щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

22 Липня 2024

Війна і правосуддя
“Я не асоціююся з підзахисним — я потрібна для балансу правосуддя і справедливості”, — адвокатка російських військових

Юлія Шуляк — українська адвокатка, яка представляє в суді російських військових, яких обвинувачують у воєнних злочинах. В інтерв’ю МІПЛ адвокатка розповідає про досвід роботи з воєнними злочинами, виклики заочного процесу, вплив міжнародного освітнього проєкту на її бачення власної роботи та суспільний осуд.

19 Липня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Адвокація
Родини полонених медиків вимагають посилити санкції проти російської медицини

Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив утримання щонайменше 60 українських медиків у російському полоні. Натомість в обліку Медійної ініціативи за права людини наразі нараховується понад сто медиків, ув’язнених Росією. Загалом же правозахисники припускають, що таких бранців може бути понад 500. На цьому наголосили учасники пресконференції “Як визволити українських медиків з російського полону”.

26 Липня 2024

Війна і правосуддя
Російські паспорти, розстріл військовополоненого і херсонські депутати: 43 справи війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

26 Липня 2024

Військовополонені
Вихід із Азовсталі, теракт в Оленівці і одруження онлайн. Історія азовця Сергія Алєксєєвича

16 травня 2022 року азовець Сергій Алєксєєвич склав зброю, скинув амуніцію та разом із сотнею побратимів покинув територію Азовсталі, останнього оплоту захисників Маріуполя. У липні 2022 року в колонії, де утримували Маріупольський гарнізон, прогримів вибух. Пів сотні загиблих, понад сотня поранених — усі азовці. Сергій Алєксєєвич вижив, але отримав поранення і досі залишається у полоні. 

26 Липня 2024

Більше публікацій