Окупація Новокаїрів: за що росіяни викрали місцевого жителя

Микола Гарбар — мешканець села Новокаїри. Це Бериславський район Херсонщини. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії він жив у рідному селі, працював механізатором у фермерському господарстві. Чоловіка викрали росіяни. Можливо, за наводкою призначеного окупантами старости. З того часу рідні не мають про нього жодної звістки.

Під окупацію Новокаїри потрапили 9 березня 2022 року. Перше, що зробити росіяни, — провели обшуки в учасників АТО і мисливців, які були в їхніх списках. Серед мисливців значився Микола Гарбар. Під час обшуку в нього забрали рушницю і патрони до неї, але самого чоловіка спершу не чіпали. Микола продовжував працювати механізатором, паралельно займався домашнім господарством.

Село Новокаїри на карті України. Фото: скрин з ґуґл карти

22 квітня 2022 року його дружина Тетяна Гарбар виїхала з окупації. Спершу дісталася Кривого Рогу, а після — Києва. Телефоном вона регулярно спілкувалася з чоловіком. Для цього він, як і решта жителів села, щоразу вибирався на пагорб, аби зловити сигнал мобільного звʼязку. Утім довгих розмов не було — російські військові проганяли людей із пагорбу.

Так тривало майже чотири місяці, аж поки 16 серпня 2022 року Микола Гарбар припинив виходити на звʼязок. Пізніше сусідка розповіла дружині, що бачила, як росіяни викрали чоловіка.

— Це сталося 17 серпня. До будинку під’їхала російська військова машина, їхній “Тигр”, — переповідає слова сусідки Тетяна Гарбар. — Їх там чотири чоловіки було. Вони зайшли у двір, потім у будинок і довго не виходили звідти. А потім Микола відчинив ворота, вигнав свою ж машину, підморгнув сусідці, мовляв, бачиш, забирають, сів за кермо, поруч із ним всівся російський військовий зі зброєю і вони поїхали з села.

Микола Гарбар. Фото: сімейний архів

Того ж дня в Новокаїрах викрали двох учасників АТО, утім за два дні вони повернулися додому. Сусідка, яка бачила викрадення Миколи Гарбара, мала запасні ключі від його будинку, тому пішла перевірити, що там. Будинок не був замкнений. Всередині вона побачила відчинений сейф і порожній гаманець господаря. Паспорта і військового квитка Миколи не було.

Тетяна Гарбар розповідає, що до викрадення її чоловіка, можливо, причетний місцевий колаборант:

— Під час спілкування з росіянами Микола часто скандалив, не міг визнати того, що вони прийшли до нас, у наш дім. Окупанти ж призначили старостою села колаборанта, який тримав два магазини. То Микола з ним часто сперечався. Після викрадення чоловіка я спілкувалася з місцевими і вони мені казали, що цей колаборант причетний до зникнення мого чоловіка.

Жінка розповідає, що старостою окупанти призначили Олександра Позднєєва. Він разом із тими, хто симпатизував РФ, допомагав росіянам влаштувати в селі так званий референдум 23—27 вересня. А незадовго до звільнення правобережжя Херсонської області Збройними силами України Позднєєв і решта колаборантів виїхали на окуповану частину Херсонщини, нібито в Генічеськ.

Олександр Позднєєв. Фото: соцмережі

Рідні і друзі Миколи Гарбара намагалися розшукати чоловіка в Новій Каховці, Чаплинці та інших місцях, де Росія утримує українців. За кілька днів після викрадення Миколи кума родини Гарбарів навіть їздила на машзавод у Бериславі, де на той час росіяни катували цивільних. Її водили по цехах, де вона бачила трупи і покалічених людей. Гарбара серед них не було.

— Вона думала, що вже й не вийде звідти, — розповідає Тетяна Гарбар. — Її водили, показували, вона бачила гори трупів, а ті, що живі, то дуже побиті були. Розповідала, що один чоловік був майже без ознак життя. Бачила також скрученого, який лежав на підлозі. Були там і в цивільному одязі, і у військовому. А тоді той, хто її водив, каже: “Ви його такого хочете?” Кума відповідає: “А в мене є вибір?” На що почула: “Ви зараз виходите звідси і більше тут не з’являєтесь”.

Із заявою про викрадення Миколи Гарбара його рідні звернулися до поліції, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, СБУ, Національного інформаційного бюро та Міжнародного комітету Червоного Хреста. Однак інформації про те, що сталося з чоловіком і де він, досі немає.