Росія має відповісти за злочини проти людяності: у Варшаві презентували нове розслідування
Під час щорічної правозахисної конференції ОБСЄ у столиці Польщі МІПЛ презентувала масштабне розслідування про те, як Росія переслідує українців. Це вже друга його частина. У ній не лише детально описано злочини, скоєні російськими військовими у Київській, Чернігівській і Сумській областях, але й зафіксовано місця утримання українців, шляхи вивезення їх в Росію, названо імена і військові підрозділи, причетні до цих злочинів.
Розслідування ґрунтується на глибинних інтерв’ю 143 потерпілих і свідків. Ці інтерв’ю внесено до спеціальної бази даних I-DOC, яка створена для аналізу і систематизації розслідувань воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Задокументовані командою МІПЛ факти свідчать про те, що головна причина масових затримань цивільного населення на окупованих територіях України — підозра у їхній нелояльності до окупації і російських військ. Через це цивільних утримували у нелюдських умовах, систематично катували, подекуди страчували.
Станом на 1 жовтня 2024 року МІПЛ задокументувала та внесла у систему I-DOC дані про 399 постраждалих, затриманих у північних областях України в період їхньої окупації. Автори розслідування підкреслюють, що фактична кількість затриманих набагато більша.
Вадим Кубрак, який працює начальником Козаровицької експлуатаційної дільниці Ірпінської насосної станції, став одним із тих, кого викрали і катували росіяни, намагаючись змусити співпрацювати.
— Мені дуже пощастило, що я зміг вибратися з полону живим. Але як щодо решти українців, яких утримує Росія? Їх точно не шкодують, — говорить Кубрак. — Нас щодня били, допитували, знущалися психологічно і придумували безліч інших способів катування. Зараз, переконаний, ситуація ще гірша. Міжнародна спільнота має покласти край цим жахіттям.
— Сьогодні деякі представники держав-членів ОБСЄ ставили нам свої питання, і я дуже сподіваюся, що почуту інформацію вони донесуть на найвищий рівень. Попри те що мені самому, як постраждалому, хочеться відсторонитися від усього пережитого, ми все одно маємо весь час говорити про злочини Росії, не забувати про них. Тому що без цього жодної роботи, аби врятувати українців, не буде, — каже чоловік.
Вадим Кубрак, колишній цивільний бранець РФ. Фото: МІПЛ
Під час презентації розслідування своєю історією поділилася і Ольга Щерба з Бучі. Понад два роки вона шукає трьох близьких: чоловіка, брата і друга. Навесні 2022 року їх викрали росіяни.
— Права цивільних українців, яких утримує Росія, грубо порушені, наших людей весь час катують, над ними знущаються. В російському полоні перебуває мій чоловік, мій рідний брат і наш товариш. Зв’язку з ними немає, — говорить Ольга.
За її словами, утримання Росією всіх трьох чоловіків підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Вперше — у 2022 році, вдруге — у 2023-му. Але де саме вони перебувають, невідомо.
— Для мене головне, аби їх звільнили. Так, зараз немає дієвих механізмів, як їх врятувати з полону, але ми маємо створити ці механізми. Тому я тут, тому я розповідаю про ці злочини всій міжнародній спільноті. І якщо просто зараз немає можливості визволити моїх рідних і решту цивільних українців, треба добитися хоча б покращення умов їхнього утримання. Це дуже важливо, — підкреслює Ольга.
Зліва направо: Тетяна Катриченко, виконавча директорка МІПЛ, Ольга Щерба, дружина цивільного бранця РФ, Анна Рассамахіна, одна з авторок аналітики. Фото: МІПЛ
На підтвердження масштабності злочину переслідування цивільних автори звіту наводять факти про спланованість дій Росії. Серед них — заздалегідь підготовлені пенітенціарні установи РФ, куди вивозили депортованих українців. Там їх утримують досі, не висуваючи жодних обвинувачень.
— Те, що росіяни вчиняють стосовно цивільних, є злочином проти людяності. Тому що це невибірковий, широкомасштабний, систематичний напад на цивільне населення, об’єднаний спільною політикою влади Росії. Цей злочин вчиняється великою кількістю людей і всі вони реалізують один спільний умисел, — заявляє юристка Анна Рассамахіна, одна з авторок розслідування.
Вона підкреслює, що умисел вчинення злочинів проти цивільних не є забаганкою когось одного в Росії. Натомість зібрані МІПЛ факти свідчать про спільний умисел військово-політичного керівництва РФ: злочини відбуваються безперервно і мають конкретні цілі переслідування цивільного населення.
Ролик Медійної ініціативи за права людини про те, що таке злочин проти людяності, дивіться на нашому YouTube-каналі.
МІПЛ також встановила численні підрозділи Збройних сил РФ та її інші державні структури, причетні до затримання, депортації і утримання цивільних. Це Федеральна служба безпеки, військова поліція, Федеральна служба виконання покарань, Слідчий комітет РФ та інші. Усі вони, як йдеться у розслідуванні, взаємодіють на всіх етапах вчинення злочину, хоча виконують різні функції. Для організації злочину задіяно значні матеріальні та людські ресурси. Ба більше, такі узгоджені дії державних структур РФ упродовж тривалого часу неможливі без прямих наказів вищого військового та політичного керівництва РФ. Це свідчить про єдину державну політику РФ у скоєнні систематичних та широкомасштабних злочинів проти цивільного населення.
— Наше головне завдання — систематизувати зібрану інформацію і представити її як один великий кейс, який демонструє, що Російська Федерація вчиняє на території України масштабний злочин проти людяності, — говорить Тетяна Катриченко, виконавча директорка МІПЛ.
— Ми зібрали докази, зокрема від свідків і постраждалих, зібрали документи, фотографії. І ми бачимо, що до цього злочину причетно керівництво Росії, бо підготувати місця утримання бранців, скоординувати маршрути вивезення, залучити сотні одиниць техніки без відома найвищого керівництва РФ неможливо, — наголошує правозахисниця.
Сайдівент “Як Росія переслідує українців. Реконструкція злочинів у трьох областях України” пройшов у рамках Варшавської конференції ОБСЄ з людського виміру. Фото: МІПЛ
За словами Катриченко, наступним кроком розслідування стане підготовка подання в Міжнародний кримінальний суд за злочин переслідування цивільних українців.
Аналітичний звіт читайте тут .
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
